Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №482/1563/25 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

06.02.2026

Справа № 482/1563/25

Номер провадження 3/482/12/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2026 року місто Нова Одеса

Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічула В.М., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Біленського А.Г., розглянувши матеріали Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце роботи не відоме, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

Як викладено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 388786, 11.07.2025 року о 22 год. 45 хв. в м. Нова Одеса по вул. Соборній, 30, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Богдан 211040, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, з результатом згоден, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснивши, що він тривалий час хворіє на серцеву хворобу, йому необхідно замінювати клапана серця, що є дуже дороговартісно, і він переживає, чи зможе організм перенести таку операцію, у зв`язку із чим постійно носить захисну маску, на яку час від часу, за вказівкою лікаря, наносить антисептик, із вмістом медичного спирту, щоб захистити дихальні шляхи від хвороб. На підтвердження своєї хвороби ОСОБА_1 надав до суду копії медичних документів про проходження обстеження та лікування, які підтверджують «Гіпертрофію міокарда, лівий шлуночок». Зазначив, що вже близько 40-ка років взагалі не вживає алкоголь, у зв`язку із своїм діагнозом.

Захисник додатково повідомив суду, що у зв`язку із наявним у ОСОБА_1 діагнозом, він постійно знаходиться в групі ризику, відтак завжди ходить в масці, яку пропитує антисептиком із вмістом медичного спирту. Зазначив, що вживання алкоголю ОСОБА_1 може мати для нього летальні наслідки. Також зазначає, що на відео зафіксовано, як ОСОБА_1 двічі продуває в одну і ту ж трубку пристрою драгер. При першому продутті пристрій показав 0,09 проміле, однак працівник поліції сказав щоб ОСОБА_1 продув ще раз, і вже показник відповідно був 0,26 проміле. Вказує, що зважаючи на повторне продуття у одну і ту ж трубку пристрою драгер, та зважаючи на визначену похибку такого пристрою, зафіксовані мінімальні покази не підтверджують знаходження його підзахисного в стані алкогольного сп`яніння.

Також звернув увагу суду, що в протоколі вказано, що ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки тз та в медичному закладі відмовився, але при цьому порушив п. 2.9.а ПДР, хоча обставини, які викладені у протоколі, по своїй суті відповідають порушенню п. 2.5. ПДР. Вказав також, що протокол про адміністративне правопорушення не містить інформації щодо результату, з яким згоден ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП).

Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відміну від їх належності придатність для використання за змістом.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність як і за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу І зазначеної Інструкції).

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.

Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із відповідними змінами), судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.

Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який визначено у п. 2.9.а ПДР.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

А за порушення п. 2.9.а ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, зокрема за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема і у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, так і у формі керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №388786 від 11.07.2025 року, опис установлених даних: «11.07.2025 року 22:45:00 м. Нова Одеса, вул. Соборна площа 30, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував тз Богдан 211040 днз НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності, почервоніння очей) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки тз та в медичному закладі відмовився, з результатом згоден. БК2 30651, чим порушив п. 2.9.а ПДР…».

Суд звертає увагу на те, що у випадку відмови водія від огляду на стан сп`яніння, настає відповідальність за порушення п. 2.5 ПДР, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Натомість працівниками поліції кваліфіковано дії ОСОБА_1 , як порушення п. 2.9.а ПДР, тобто за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зважаючи на це, залишається незрозумілим, з яким результатом погодився ОСОБА_1 у вказаному протоколі, якщо працівники поліції інкримінували йому відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.

Жоден результат огляду в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 388786 від 11.07.2025 року не зафіксований, а викладені у ньому обставини, по своїй суті відповідають порушенню п. 2.5 Правил дорожнього руху.

За таких обставин, суддя вважає, що протокол серії ЕПР1 № 388786 від 11.07.2025 року, не в повній мірі відповідає вимогам ст. ст. 255, 256 КУпАП.

Оцінюючи зазначений протокол, суд взяв до уваги те, що він є документом, який офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що у вищевказаному протоколі, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не розкрита у тій мірі, яка є достатньою для підтвердження винуватості ОСОБА_1 , оскільки залишається незрозумілим, щодо якого правопорушення складено вищевказаний протокол, чи за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції, окрім вищевказаного протоколу, надано наступні докази, які суддею досліджені у судовому засіданні: результат тестування на алкоголь № 1625 від 11.07.2025 року із результатом 0,26 проміле; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів, де вказано, що результат огляду на стан сп`яніння позитивний та складає 0,26 проміле, з яким ОСОБА_1 згоден; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП МОЦПЗ МОР, однак такий в медичному закладі не проводився; довідка від 14.07.2025 року про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія; DVD-R диск із відеозаписами з місця події, яка відбулася 11.07.2025 року.

Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Враховуючи вказану норму, судом оглянуто долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 стоїть біля свого автомобіля у медичній масці та демонструє працівникам поліції медичний препарат, який він використовує для нанесення на маску, як стверджує за вказівкою лікарів, для того щоб уберегти себе від будь-яких захворювань. Далі погоджується на пропозицію працівника поліції пройти тестування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, вказуючи, що вже багато років не вживає алкоголь.

На відео зафіксовано, що дійсно ОСОБА_1 продув у спеціальний пристрій, при цьому глянувши на його покази, поліцейський сказав продути ще раз. І за результатом останнього продуття пристрій показав 0,26 проміле, що підтверджується результатом тестування на алкоголь № 1625 від 11.07.2025 року.

Після проходження тестування ОСОБА_1 виявив бажання поїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, але коли дізнався, що треба їхати до м. Миколаєва, то відмовився, посилаючись на те, що в нього хвора мати і він не може на довго відлучатися, просив провести огляд на стан алкогольного сп`яніння в Новоодеській лікарні.

При цьому на відео зафіксовано, як ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що він хворіє на хворобу серця і за показаннями лікаря, щоб уберегти себе від ризиків, постійно ходить в медичній масці, в яку капає антисептик із вмістом медичного спирту. Демонструє працівникам поліції як він це робить, та знову одіває маску. Працівники поліції при огляді вказаного антисептика підтверджують, що він містить спирт, та погоджуються з тим, що такі покази пристрою можуть бути від даного препарату.

Далі ОСОБА_1 вирішує по телефону, хто із знайомих зможе подивитися як почувається його мати, бо переживає за її стан, при цьому просить працівників поліції поки нічого не складати, бо як переконається що з нею все добре, поїде на огляд в запропонований працівниками поліції медичний заклад в м. Миколаїв.

Одночасно хоче десь переставити автомобіль, щоб не залишати його на проїзній частині, бо це його власність і переживає за нього, та готовий їхати в медичний заклад, на що працівники поліції стверджують що ОСОБА_1 відсторонений від керування, та не дозволяють переставити машину в безпечне місце. Тоді ОСОБА_1 телефонує до іншої людини, свідка у справі - ОСОБА_2 , щоб той приїхав і забрав його автомобіль.

Вирішивши усі питання, ОСОБА_1 звертається до працівників поліції, що може їхати до медичного закладу, однак працівники поліції повідомляють йому, що оскільки він відмовився їхати в медичний заклад, на нього складається адмінпротокол за відмову від огляду, і він має право заперечувати свою провину у суді. ОСОБА_1 продовжує наполягати, що він не відмовлявся від огляду та готовий їхати до медичного закладу.

Однак, незважаючи на це, працівники поліції оформляють адмінматеріали про відмову від огляду, та вручають їх ОСОБА_1 .

Крім того, з відеозапису не вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки спочатку поведінка водія спокійна і адекватна, вимоги працівників поліції він виконує без будь-яких заперечень, та уже в подальшому, після остаточної відмови працівників поліції відвезти його до медичного закладу, ОСОБА_1 змінює інтонацію голосу, однак продовжує наполягати на медичному огляді в медичному закладі.

Далі заспокоюється та виконує вказівки поліцейських, зокрема отримує складені ними документи та розписується в них.

Суд зауважує, що весь відеозапис події, з моменту зупинки та отримання ОСОБА_1 вже складених працівниками поліції документів, триває з 22:47:44 до 23:31:40 годин, тобто сорок чотири хвилини, що не порушує вимог, встановлених п. 7 Порядку, за яким поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

При цьому із відеозапису не вбачається зловживань ОСОБА_1 щодо навмисного затягування часу, оскільки увесь цей час він телефонує до своїх знайомих щоб владнати особисті справи, зокрема з`ясувати як почувається його хвора матір та питання щодо прибрання з проїзної частини дороги свого автомобіля.

Натомість працівники поліції відмовляють йому у огляді в медичному закладі, тим самим порушуючи вимоги п. 6 Порядку, за яким водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, та порушують норми ст. 266 КУпАП щодо проведення огляду в закладах охорони здоров`я.

Також із долученого відеозапису події, не вбачається, що працівниками поліції доступно та в належній формі роз`яснено ОСОБА_1 , що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад правопорушення і відповідальність така ж, як при керуванні в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння.

На підставі наведеного, суд вважає, що працівниками поліції була порушена процедура проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки не було дотримано всіх законодавчо встановлених вимог щодо проведення такого огляду, і як наслідок, відповідне направлення до медичного закладу патрульним було виписано формально, оскільки належної відмови щодо огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, як і матеріали справи так і відеозапис події, на містять.

Окрім того, судом проаналізовано порядок проходження ОСОБА_1 огляду на місці, зокрема відеозаписом підтверджено факт того, що ОСОБА_1 двічі дихає у технічний пристрій Drager без зміни мундштука, і як наслідок, за результатами такого огляду до справи долучено тест № 1625 від 11.07.2025 року та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів марки «Dragger Alcotest 6810», відповідно до яких, у ОСОБА_1 виявлено 0.26 проміле алкоголю.

Відповідно до технічних характеристик приладу Drager Alcotest 6810 границі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка +/- 0.02 проміле - у діапазоні від 0 до 0.2 проміле, відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0.2 проміле; для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка: +/- 0.04 проміле - у діапазоні від 0 до 0.4 проміле; відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0.4 проміле.

Окрім того, аналізатор в залежності від температури навколишнього повітря може давати похибки у результатах вимірів. Наприклад, при температурі від -5 до +50С – відносна похибка становитиме +- 20%, а при діапазоні температури від +25 до +350С відносна похибка становитиме +- 15%.

Матеріалами справи підтверджено, що водій ОСОБА_1 не заперечував щодо проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, погодився з його результатом, однак, з огляду на те, що не вживає алкоголь, наполягав на проходженні медичного огляду у лікарській установі, а співробітники поліції відмовили йому у цьому праві, при цьому підтвердили, що такий результат приладу може бути через застосування водієм медичного препарату, який він наносить на захисну маску.

Відтак, зважаючи на технічні характеристики газоаналізатора Drager Alcotest 6810 та на фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зафіксований результат у 0.26 проміле алкоголю у ОСОБА_1 , який перебуває у межах можливої похибки вимірювань, не може в достатній мірі свідчити про перевищення допустимої норми, зазначеної в Інструкції. При проведенні огляду та встановленні ступеня сп`яніння в 0,26 проміле, що межує з гранично допустимою нормою (0,2 проміле) та з врахуванням технічних похибок пристрою, відсутності передбачених ознак алкогольного сп`яніння та заперечення водієм факту вживання алкогольних напоїв, працівниками поліції для усунення зазначених сумнівів слід було надати ОСОБА_1 можливість на проходженні медичного огляду у лікарській установі, чого не було зроблено.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши долучений тест № 1625 та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11.07.2025 року, суд,за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що у даному конкретному випадку вказані докази не є достатніми для підтвердження вини ОСОБА_1 , що є неприйнятим та суперечить, як і нормам національного, так і нормам міжнародного законодавства.

Також заслуговують на увагу покази допитаного у якості свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що ОСОБА_1 хворіє на серце та вже біля 40 років не вживає алкоголь, так-як це йому заборонив лікар.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Слід зазначити, що складання протоколу про адміністративне правопорушення та підготовка матеріалів для їх розгляду покладено на органи Національної поліції України, що не слід ототожнювати із повноваженнями суду, який розглядає справи про адміністративні правопорушення із винесенням рішення, передбаченого положеннями КУпАП, зокрема: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 Кодексу; про закриття справи.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.

Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов`язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин. Отже суддя приходить до висновку, що протокол складено на припущеннях, а відтак ставить під сумнів те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд вважає, недотримання процедури та порядку виявлення у водія, який керував транспортним засобом, ознак алкогольного сп`яніння, є істотним порушенням процедури проходження водієм транспортного засобу огляду на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виключає адміністративну відповідальність та порушує конституційні права і свободи ОСОБА_1 , а також встановлений законом порядок отримання фактичних даних у справі.

За таких обставин суддя дійшов висновку, що органом поліції не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, отже, констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, враховуючи, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не було дотримано вимог ст. 256 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу в його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя -

постановив:

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 388786.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя В.М. Кічула