Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №489/9433/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/9433/25 провадження №2/489/499/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі – ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У листопаді 2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 33598,00 грн., а також 2422,40 грн. судового збору і 13000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 27.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі – ТОВ «Авентус Україна») та відповідачем укладений кредитний договір № 4222733, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав в кредит в розмірі 10500,00 грн. строком на 24 дні із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,90% в день у межах строку кредитування.

30.12.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») було укладено договір №30-12/2021-21, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4222733.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4222733.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4222733.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого на день формування позовної заяви заборгованість відповідача за договором № 4222733 від 27.05.2021 становить 33598,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10500,00 грн.; заборгованість за процентами, нарахованими на дату відступлення права вимоги – 22743,00 грн.; заборгованість за процентами, нарахованими згідно кредитного договору після відступлення права вимоги і по дату виготовлення розрахунку заборгованості – 0,00 грн.; заборгованість по штрафам та/або пені – 0,00 грн.; за комісіями –0,00 грн.; інфляційними збитками 3906,68 грн. та трьома процентами річних 48,32 грн.

Посилаючись на наведені обставини позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Правом на дання відзиву відповідач не скористався.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 27.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 422273 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10500,00 грн. строком на 24 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 1,90% в день , яка застосовується у межах строку кредиту, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки (пункти 1.3 – 1.5 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної карти.

Порядок повернення кредиту та сплати процентів врегульовано розділом 6 договору.

Додатком № 1 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Договір підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора - М600256.

До укладення договору відповідач ознайомився і підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М600256» Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію основні умови кредитування з урахувань побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

Перерахування коштів кредиту відповідачу позивач підтвердив листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактовий Дім» від 08.10.2025 № 7/16154, згідно якого зарахування коштів відбулося 27.05.2021 в розмірі 10500,00 грн. на картку НОМЕР_1 .

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Набуття прави вимоги до відповідача позивач підтвердив наступним.

30.12.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №30-12/2021-21, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4222733.

Згідно Реєстру боржників до вказаного договору на дату відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4222733 становить 33243,00 грн., яка складається із 10500,00 грн. заборгованість за кредитом, 22743,00 грн. за нарахованими процентами.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4222733.

Згідно Реєстру боржників до вказаного договору на дату відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4222733 становить 33598,00 грн., яка складається із 10500,00 грн. заборгованість за кредитом, 22743,00 грн. за нарахованими процентами та 355,00 грн. відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно статті 625 ЦК України.

Із доданого до позову розрахунку заборгованості, який складено у формі Інформації за укладеним договором № 422273 від 27.05.2021, позичальник ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вбачається, що позичальником не здійснювалися платежі на погашення заборгованості та нарахування процентів за користування кредитом ТОВ «Авентус Україна» здійснювала за стандартною процентною ставкою – 199,50 % річних. Розрахунок заборгованість зроблено за період з 27.05.2021 по 29.12.2021 за який загальний розмір заборгованості становить 33243,00 грн., що відповідає розміру на дату відступлення права вимоги згідно договору факторингу №30-12/2021-21 від 30.12.2021.

За розрахунком позивача, складеним станом на 27.10.2025 загальний розмір заборгованості становить 33598,00 грн., який збільшений за рахунок нарахування 48,32 грн. трьох процентів річних та 306,68 грн. інфляційних втрат (були нараховані попереднім кредитором – ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 30.12.2021 по 23.02.2022, розрахунок до дано до позову).

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявними у справі доказами підтверджується, що відповідно до частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов укладених договорів, які оформлені в електронній формі та підписані відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора, що свідчить про те, що договір відповідає його внутрішній волі.

Дослідженими судом доказами підтверджується надання відповідачу грошових коштів в кредит в розмірі 10500,00 грн., що свідчить про належне виконання первісним кредитором взятих грошових зобов`язань.

В свою чергу, відповідач не виконав взятих на себе грошових зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість по тілу кредиту в розмірі 10500,00 грн., яка підтверджена належними доказами та нічим не спростована, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При вирішенні вимоги про стягнення процентів за користування кредитами, суд виходить з наступного.

Пунктом 4.3 кредитного договору врегульовано автопролонгацію строку кредиту.

Підпунктом 4.3.1 договору його сторони узгодили, у випадку, якщо Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем кредиту такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгаціям строку за ініціативою Споживача.

Тобто за умовами кредитного договору встановлений в пункті 1.4 строк кредитування може бути автоматично пролонгований у випадку непогашення заборгованості позичальником на строк не більше 90 календарних днів.

Таким чином, так як відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів порушив, відповідно строк кредитування атоматично було продовжено на 90 календарних днів до 13.09.2021.

Із розрахунку первісного кредитора вбачається, що нарахування процентів ним здійснено з 27.05.2021 по 29.12.2021, що не відповідає умовам кредитного договору.

За розрахунком суду, проведеного з урахуванням строку автопролонгації кредиту (підпункт 4.3.1 пункту 4.3 договору), заборгованість відповідача за процентами складає 22743,00 грн., що відповідає розміру заборгованості по процентам, який просить стягнути позивач.

Крім заборгованості по тілу кредиту і процентам, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних, нарахування яких здійснено за період з 30.12.2021 по 23.02.2022 на підставі частини другої статті 625 ЦК України

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується із такими вимогами позивача, так як вони відповідають частині другій статті 625 ЦК України, а їх нарахування періоду з урахуванням обмежень встановлених пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволення шляхом стягнення з відповідача заборгованості в розмір 33598,00 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Так як суд позов задовільнив повністю, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн., суд бере до уваги складність справи, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви у спорі та критерії розумності і співмірності.

При цьому, суд враховує висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України, суд зважає на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного провадження, а також критерії розумності і співмірності, у зв`язку із цим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № № 4222733 від 27.05.2021 в загальному розмірі 33598,00 грн. (тридцять три тисячі п`ятсот дев`яносто вісім гривень 00 коп.), а також судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» , код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306;

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 06.02.2026.

Суддя І.В.Коваленко