Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №469/967/25 — Березанський районний суд Миколаївської області

06.02.26 Справа № 469/967/25

2-а/469/7/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Гапоненко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про cкасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

05 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з зазначеним адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №1002 від 03 липня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Також просив поновити пропущений процесуальний строк на звернення до суду з цим позовом.

На обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на відсутність події та складу зазначеного адміністративного правопорушення, оскільки відповідач не дотримав процедури вручення повістки, передбаченої Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, так як повістка була вручена позивачеві 23 червня 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_3 , до якого позивач з`явився для з`ясування причини оголошення його в розшук, та у цей же день щодо позивача складено протокол по порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП, який є єдиним доказм вчинення ним інкримінованого адміністративного правопорушення.

14 серпня 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та залишив позовну заяву без руху для зазначення інших підстав для поновлення строку для звернення до суду.

09 вересня 2025 рокусуд постановив задовольнити заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та поновити зазначений строк, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем у особистому електронному кабінеті в системі "Електронний Суд" 09 вересня 2025 року, копію позовної заяви з додатками відповідач отримав 18 вересня 2025 року, відзиву на позов, заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та матеріалів справи про адміністративне правопорушення не надав.

Позивач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надав.

За такого розгляд справи відповідно до вимог ст. 257 КАС України проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд враховує, що ч.4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Керуючись цієї нормою та враховуючи неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позов, незважаючи на своєчасне отримання ухвали про відкриття провадження у справі, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову.

За змістом ч.5 ст.189 КАС України, визнання позову відповідачем не приймається судом, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

У цій справі суд не вбачає, що фактичне визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 23 червня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_2 склав щодо ОСОБА_1 протокол № 292 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, на підставі якого 03 липня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_3 виніс постанову № 1002 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн..

За текстом оскаржуваної постанови, 23 червня 2025 року о 15.00 год. під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено, що ОСОБА_1 на вимогу уповноваженої особи не з`явився 20 травня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ, п.п.10-1 п.1 “Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів” від 30.12.2022 року №1487, під час особливого періоду, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, під час дії особливого періоду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 2101 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791 - 2799 цього Кодексу.

Згідно із ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Встановлений зазначеною нормою порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення є гарантією дотримання процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, обізнаності такої особи про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення та його змісту, можливості надання пояснень та клопотань, зауважень до протоколу.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення в особливий період законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У порушення вимог ст..256 КУпАПу протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не зазначено вид, номер та дату повістки, якою викликався позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 , дату її вручення позивачу.

При прийнятті оскаржуваної постанови суть правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, також викладено неконкретно, без зазначення виду, номера та дати повістки, якою викликався позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 , дати і способу її вручення позивачу.

Частина друга статті 283 КУпАП встановлює вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, щодо наявності у ній опису обставин, установлених під час розгляду справи.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, за що передбачена відповідальність КУпАП.

Згідно зі ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вимоги щодо допустимості доказів визначені статтею 74 КАС України, за якою суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При розгляді адміністративного позову відповідачем не надано доказів видачі повістки про явку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зазначену в постанові від 03 липня 2025 року дату, підстав виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , дати і способу вручення такої повістки позивачеві, що перешкоджає встановленню обов`язку явки позивача 20 травня 2025 року за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначені такою повісткою дату і час.

Оскільки протокол № 292 про адміністративне правопорушення не містить достатнього та чіткого викладу складу адміністративного правопорушення та обставин, необхідних для розгляду справи (номеру повістки, способу її вручення позивачеві тощо), він не може вважатися належним, допустимим та достовірним доказом вчинення адміністративного правопорушення, а тому не міг бути покладений в основу висновку про винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Докази існування повістки про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , вручення її позивачеві з дотриманням вимог законодавства суду не надані.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За принципами змагальності сторін і диспозитивності, закріпленими у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

З огляду на викладені положення чинного законодавства суд вважає посилання позивача на відсутність доказів належного оповіщення його про дату, час та місце прибуття за повісткою для уточнення даних обґрунтованим, а оспорювану постанову – такою, що не відповідає визначеним у ст. 283 КУпАП вимогам та грунтується на недопустимих і неналежних доказах.

Оскільки докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП відсутні, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв"язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_4 підлягає стягненню судовий збір, сплачений при зверненні до суду у зв`язку із оскарженням постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 271, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про cкасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову № 1002 від 03 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 , провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адмністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити у зв"язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1211,20 грн..

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя