Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №464/4690/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4690/25

пр.№ 2/464/186/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2026 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судового засідання Константинова С.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 339129 від 01.10.2018 у розмірі 23 060 грн 12 коп., 2 422 грн 40 коп судового збору та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01.10.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 339129 від 01.10.2018 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 7 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами договору. Проте, відповідач ОСОБА_1 не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання за умовами договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складається з 4000 грн. неповернутих кредитиних коштів, 2100 грн. несплачених процентів та 10 560 грн. пені та штрафу. 12.04.2018 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» уклали договір факторингу №1, а 30.01.2019 укладено додаткову угоду №11 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №12 від 30.01.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №339129 від 01.10.2018 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (яке перейменовано на ТОВ «Він Фінанс»).Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 23 060 грн 12 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту – 17 620 грн., та нарахованих у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України суми інфляційних витрат – 1 587 грн 25 коп та суми 3% річних - 1 587 грн 25 коп. Просить позовні вимоги задовольнити та стягнути зазначену суму заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча згідно ст.130 ЦПК України належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу заочно у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.10.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 339129 від 01.10.2018 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами договору.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №339129 від 01.10.2018 загальна сума заборгованості становить 23 060 грн 12 коп., яка складається з 4000 грн. неповернутих кредитних коштів, 2100 грн. несплачених процентів, 10 560 грн. пені та штрафу, а також з суми інфляційних витрат – 1 587 грн 25 коп та суми 3% річних - 1 587 грн 25 коп.

12.04.2018 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» уклали договір факторингу №1 .30.01.2019 укладено додаткову угоду №11 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №12 від 30.01.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №339129 від 01.10.2018 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» ( ТОВ «Він Фінанс»).

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, отриманих кредитних коштів не повернув, нарахованих відсотків не сплатив, доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань чи спростування розміру заборгованості суду не надав, враховуючи набуття позивачем права вимоги до відповідача, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 339129 від 01.10.2018 у розмірі 23 060 грн 12 коп.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та адвокатським бюро «Анастасії Міньовської» укладено договір №33 про надання правничої допомоги.

При вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії витрат на професійну правничу допомогу. При вирішення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (становлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, відповідно до правового висновку висловленого Верховним Судом у поставові від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт

Таким чином, виходячи з наведених обставин, а також враховуючи відсутність заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, необхідно дійти висновку про задоволення вимог про стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Згідно із ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 142, 200, 247, 263-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» ( ТОВ «Він Фінанс») (місцезнаходження: м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором № 339129 від 01.10.2018 у розмірі 23 060 грн 12 коп, витрати на оплату судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуюча