Вирок від 05 лютого 2026 р. у справі №462/384/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/384/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді – ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №12025141390001252 від 23 грудня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Пустомити, Львівської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 22.12.2025 року о 09:37 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , під час перевірки військово-облікових документів працівником ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 , який діяв відповідно до вимог ч.2 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» разом з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та встановлення, що ОСОБА_4 перебуває в базі ІКС ПНП як порушник законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, через відмову на законну вимогу проїхати до найближчого ІНФОРМАЦІЯ_2 та вчинення опору був затриманий вищевказаними працівниками з метою доставлення до територіального центру комплектації для проходження військово-лікарської комісії та вирішення питання про мобілізацію.

Під час доставлення ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 перебуваючи в службовому транспортному засобі марки Сітроен модель Берлінго з номерним знаком НОМЕР_1 , на відрізку дороги з вул. Сяйво-Шевченка-Єрошенка і до вул.Батуринська у м. Львові, починаючи з 09.37 годин, розуміючи, що буде мобілізований до лав ЗСУ, з метою уникнення доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 та проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_4 здійснив пропозицію надати неправомірну вигоду працівнику ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 та солдатам групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спочатку в розмірі 2000 доларів США, що станом на 22.12.2025 року за курсом НБУ становила 84 496,2 гривень, а після відмови службових осіб від даної пропозиції збільшив суму неправомірної вигоди і пропонував вже кошти в розмірі 3000 доларів США, що станом на 22.12.2025 за курсом НБУ становила 126 744,3 гривень. Від даної неправомірної пропозиції вказані вище службові особи відмовились і доставили ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де останній пройшов військово-лікарську комісію, якою визнаний придатним до служби в ЗСУ, а відтак і мобілізований згідно вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 369 КК України, тобто вчинення пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

В судовому засіданні обвинувачений вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Зазначив, що раніше до кримінальної відповідальності він не притягувався, просить суворо не карати.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України інші докази кримінального провадження судом не досліджувались. Суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, оскільки обвинувачений в судовому засіданні не оспорював факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України при вищезазначених обставинах, учасники судового провадження проти цього не заперечували.

Судом з`ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого її службового становища, тобто вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.

Обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обставин, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Обставинами, які пом`якшують вину обвинуваченого ОСОБА_4 та передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, спосіб вчинення злочину і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення злочину, молодий вік обвинуваченого, той факт, що він раніше не судимий, вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст. 369 КК України у виді штрафу.

Запобіжний захід судом обвинуваченому не обирався.

Цивільний позов в межах кримінального провадження не було заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368-371,373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.

Речові докази:

– цифровий носій із відеозаписом нагрудного відео реєстратора №SN091583, який належить ДОП СП ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області - залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1