Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №175/17668/24 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/17668/24

Провадження № 2/175/2732/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" лютого 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Яшиної М.В.,

представника позивача - адвоката Бляхарської Ю.О.,

представника відповідача - адвоката Данильченко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальних збитків з урахуванням зміни курсу іноземної валюти, інфляційних витрат, 3% річних та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків з урахуванням зміни курсу іноземної валюти, інфляційних витрат, 3% річних та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.03.2024 року о 12 год. 00 хв. в Дніпропетровській області, Дніпровському районі, смт. Слобожанське, по вул. Жасміна 27 та автодорозі Т0410 водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Шкода» державний номерний знак НОМЕР_1 , виїзжаючи з прилеглої території не надав переваги в русі автомобілю «Опель» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі на зелений сигнал світлофора. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим завдано матеріальних збитків. Водій ОСОБА_2 допустив порушення п. 10.2 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.08.2024 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29 березня 2024 року були спричинені механічні пошкодження транспортному засобу OPEL VECTRA, за реєстраційним номером НОМЕР_3 , що на праві власності належить ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу OPEL VECTRA, державний номерний знак НОМЕР_3 , як і транспортного засобу Skoda, державний номерний знак НОМЕР_4 , станом на 29.03.2024 року не була застрахована.

26 квітня 2024 року судовим експертом Дроздовим Ю.В. за заявою ОСОБА_1 було проведено товарознавчу експертизу. За результатами дослідження експертом КТ3, що належить на праві власності ОСОБА_1 , встановлено, що вартість відновлюваного ремонту КТЗ більше його ринкової вартості, а тому матеріальний збиток, заподіяний власникові КТЗ, тобто ОСОБА_1 дорівнює ринковій вартості автомобіля: 191 894, 06 грн., оскільки відновлювати це КТЗ економічно недоцільно.

Вказує, що станом на 29.03.2024 розмір матеріального збитку по курсу НБУ в доларах складав 4892, 76 USD. Матеріальний збиток ОСОБА_2 не було відшкодовано в добровільному порядку власнику автомобіля - ОСОБА_1 , водночас з моменту ДТП пройшло більше півроку та станом на 11.11.2024 року курс НБУ становить: 1 EUR = 44,5642 грн., 1 USD = 41,3589 грн.

Окрім того, Договором N?07 від 07.04.2024 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (п.3.2.1. договору), підтверджується вартість проведення експертизи та фактична сплата послуг експерта ОСОБА_1 в розмірі 4300, 00 грн.

Таким чином, позивач вважає, що станом на теперішній час, розмір матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 складає: 4892, 76 х 41, 36 = 202 070, 99 грн. та 4300, 00 х 41, 36 = 4528, 13 грн. - вартість експертизи, а всього: 206 599, 12 грн.

Окрім того, позивач вказує, що зазнав інфляційних втрат, які склали суму 9 978, 50 грн. (що розрахована наступним чином: 191 894, 06 х 105,2 + 100 - 191 894, 06). Також позивач наголошує, що у зв?язку з відсутністю добровільного відшкодування шкоди відповідачем протягом більш ніж півроку, позивач також має право на компенсацію у вигляді 3% річних, що складає суму: 3 564,50 грн. (що розраховані наступним чином: 191894, 06 грн. х 3% х 226 днів прострочення / 365 = 3 564, 50 грн.).

Окрім матеріальної шкоди та збитків, позивачу внаслідок протиправних винних дій відповідача було нанесено моральну шкоду, яку позивач оцінює у 50 000 грн., оскільки позивач вкрай важко перенесла факт ДТП, спричиненого відповідачем. У зв`язку з скоєнням відповідачем ДТП, позивач та її родина були знову позбавлені можливості вільно пересуватись, були вимушені витрачати додатково сили та кошти на оперативну організацію допомоги близькій людині. У зв?язку з такими подіями ( в тому числі), що потребували і наразі потребують витрат позивачем додаткового часу та коштів, ОСОБА_1 не могла тривалий час звернутись за правовою допомогою щодо складення цього позову та звернення до суду задля відшкодування тієї шкоди, яку понесла позивач та її родина у зв?язку з протиправними діями відповідача.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача розмір матеріального збитку у сумі 220 142, 12 грн., вартість послуг експерта у розмірі 4 528, 13 грн., 3% річних, що складає суму: 3 564,50 грн., інфляційних втрати, які склали суму 9 978, 50 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн. та судові витрати. А також просить після відшкодування шкоди передати залишки транспортного засобу «Opel Vectra» ОСОБА_2 , з покладенням на останнього витрат на переоформлення транспортного засобу «Opel Vectra».

Представник відповідача - адвокат Данильченко М.С. подав до суду відзив на позовну заяву, в якій заперечував проти позовних вимог, зазначив, що мало місце порушення ПДР водієм ОСОБА_3 , у зв`язку з чим, представник відповідача звернувся до судового експерта Драгана В.М. та 19 вересня 2024 року отримав висновок N?10.1/023-Д за результатами проведення експертного дослідження з обставин і механізму ДТП. Згідно висновку експерта: водій автомобіля Ореl ОСОБА_3 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 10.1. та 12.3. Правил дорожнього руху; водій автомобіля Ореl ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом своєчасного застосуванням максимально ефективного гальмування на займаній смузі руху із зупинкою до смуги руху автомобіля Skoda; дії водія автомобіля Opel ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1. і 12.3. Правил дорожнього руху, що, з технічної точки зору, перебувало у причинному зв?язку з настанням події даної ДТП. В подальшому 20 вересня 2024 року Відповідач звернувся із заявою до Управління патрульної поліції Дніпропетровської області, відповідно до якої просив перевірити наявність або відсутність в діях водія ОСОБА_3 обставин достатніх та необхідних для складання адміністративного протоколу, однак 18 жовтня 2024 року отримав відповідь, про неможливість складання протоколу за відсутності первинних документів від суду. 23 грудня 2024 року Відповідач звернувся до Голови Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська із зверненням щодо направлення первинних документів, тобто матеріалів адміністративної справи 175/6937/24 до патрульної поліції. 30 грудня 2024 року було отримано відповіді від Голови суду, що потрібно звертатися безпосередньо до патрульної поліції. Тому вважав за потрібне залучити у якості співвідповідача ОСОБА_3 , проте через обмеження ст. 51 ЦПК України, вважає заявлені позовні вимоги безпідставними. Зазначав, що також є безпідставним відшкодування шкоди з конвертуванням позивачем суми позовних вимог, стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Вказував на необгрунтованість позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Третя особа - ОСОБА_3 подав до суду письмові пояснення, в яких просив задовольнити позовні вимоги, вказував, що винною особою є ОСОБА_2 , повідомив суд, що звертався до МТСБУ, проте йому було відмовлено у вилаті страхового відшкодування.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Бляхарська Ю.О. позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, надала пояснення щодо позову.

Представник відповідача - адвокат Данильченко М.С. вину відповідача у ДТП визнавав, проте вказував, що заперечує проти позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими та неконкретними та в частині безпідставними.

Третя особа у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подавав письмові пояснення у яких просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що транспортний засіб OPEL VECTRA, за реєстраційним номером НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.08.2024 у справі №175/6937/24 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, як вбачається з Постанови, 29.03.2024 року о 12 год. 00 хв. в Дніпропетровській області, Дніпровському районі, смт. Слобожанське, по вул. Жасміна 27 та автодорозі Т0410 водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Шкода» державний номерний знак НОМЕР_1 , виїзжаючи з прилеглої території не надав переваги в русі автомобілю «Опель» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі на зелений сигнал світлофора. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим завдано матеріальних збитків. Водій ОСОБА_2 допустив порушення п. 10.2 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу OPEL VECTRA, державний номерний знак НОМЕР_3 , та транспортного засобу Skoda, державний номерний знак НОМЕР_4 , станом на 29.03.2024 року не була застрахована, на підтвердження чого надано відомості з офіційного сайту МТСБУ.

Відповідно до висновку експерта N?5304/24 від 26.04.2024 року, за результатами дослідження «Opel Vectra», реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 (надалі за текстом «КТ3») було визначено:

1. ринкова вартість КТЗ становить 191 894, 06 грн.;

2. вартість ремонтно-відновлювальних робіт КТЗ становить 385 321, 67 грн.;

3. матеріальний збиток, заподіяний власнику КТЗ становить 191 894, 06 грн.;

4. вартість КТЗ у аварійному (пошкодженому) стані після Д.Т.П. складає 34987,72 грн.

Договором №07 від 07.04.2024 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (п.3.2.1. договору), а також платіжною інструкцією N?@2PL153104, підтверджується вартість проведення експертизи та фактична сплата послуг експерта ОСОБА_1 в розмірі 4300, 00 грн.

Щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пп. а) п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

З огляду на зазначене, оскільки цивільно-правова відповідальність транспортного засобу OPEL VECTRA, державний номерний знак НОМЕР_3 , та транспортного засобу Skoda, державний номерний знак НОМЕР_4 , станом на 29.03.2024 року не була застрахована.у МТСБУ не виникло зобов`язання щодо відшкодування шкоди ОСОБА_1 .

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Статтею 28 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно зі статтею 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки та відповідають за завдану шкоду.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно пункту 2.2. Методики утилізаційна вартість КТЗ визначається як грошова сума, яку передбачається одержати від продажу не придатного для експлуатації за прямим функціональним призначенням КТЗ для альтернативного використання його справних і придатних до експлуатації складників.

Пунктом 7.17 Методики передбачено якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.

Відповідно до пункту 7.18 Методики вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ.

Тобто навіть при утилізації транспортного засобу залишаються придатні до подальшої експлуатації деякі агрегати, вузли, деталі які є справними і мають свою ціну та їх можна демонтувати і реалізувати для подальшої експлуатації.

З цього випливає, що вартість придатних до експлуатації залишків - це реальна ціна автомобіля в пошкодженому вигляді, враховуючи деталі, які можуть бути реалізовані з урахуванням витрат на їх демонтаж, зберігання і продаж. Відповідно до пункту 7.20 Методики «вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування».

Пошкоджені автомобілі при ДТП та деталі, які не можуть бути реалізовані, підлягають розрахунку в якості металобрухту (утилізаційна вартість).

У постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 у справі № 753/11069/16-ц зазначено, що неможливо задовольнити вимоги про відшкодування майнової шкоди з огляду на вартість автомобіля до ДТП з одночасним залишенням автомобіля у власності позивача. Відповідно якщо відсутні докази, які доводять розмір утилізаційної вартості авто, суд позбавлений можливості встановити правильний розмір відшкодування, яке має бути стягнуте з відповідача, і зобов`язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 зазначила: «... за змістом статі 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Таким чином, ремонт автомобіля, вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним. Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961- IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП...».

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Зазначені висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, заяви та клопотання.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже, висновок експерта разом з іншими наданими учасниками справи доказами підлягатиме оцінці як окремо, так і в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 6, 7 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до висновку експерта N?5304/24 від 26.04.2024 року, за результатами дослідження «Opel Vectra», реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 (надалі за текстом «КТ3») було визначено:

1. ринкова вартість КТЗ становить 191 894, 06 грн.;

2. вартість ремонтно-відновлювальних робіт КТЗ становить 385 321, 67 грн.;

3. матеріальний збиток, заподіяний власнику КТЗ становить 191 894, 06 грн.;

4. вартість КТЗ у аварійному (пошкодженому) стані після Д.Т.П. складає 34987,72 грн.

Отже, у справі встановлено, що ремонт належного позивачу автомобіля вважається економічно необґрунтованим, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, а відтак розмір завданого позивачу матеріального збитку має становити різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Щодо відшкодування шкоди з конвертуванням позивачем суми позовних вимог, стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, зазначає наступне.

У постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

По своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.

Таким чином, враховуючи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір про відшкодування шкоди не укладався. Рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, яке не виконувалося відповідачем, не ухвалювалося, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало, тому підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні. Тому в цій частині суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованим конвертування позивачем суми позовних вимог в іноземну валюту на день ДТП (191 894, 06 грн.) та витрат на послуги експерта на час оплати вартості експертизи (4 300, 00 грн.), та у зворотному у національну валюту на час подання позову та визначення розміру відшкодування у сумі 220 142, 12 грн. та витрат на послуги експерта у сумі 4 528, 13 грн., оскільки вартість матеріального збитку відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження та витрати на послуги експерта визначено у національній валюті, а нормами ЦК України не передбачено перерахунок матеріальної шкоди та судових витрат в іноземну валюту зі зворотнім перерахунком у національну валюту на час подання позову.

Враховуючи, що ремонт належного позивачу автомобіля вважається економічно необґрунтованим, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, оскільки розмір завданого позивачу матеріального збитку має становити різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, тому стягненню з відповідача підлягає матеріальна шкода у сумі 156 907, 00 грн.

Щодо заяви представника позивача про передачу залишків транспортного засобу відповідачу з покладенням витрат на переоформлення, зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 з подальшими змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може ви користуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Верховний Суд у постанові від 04 липня 2024 року у справі № 519/1079/21 (провадження № 51-7055 км 23) вказав на те, що відповідно до усталеної судової практики у справах за позовами про відшкодування шкоди, суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20, у випадку економічної необґрунтованості ремонту транспортного засобу він вважається фізично знищеним, а відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному у статті 30 Закону № 1961-IV, за яким позивач має передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, що відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

У постанові від 09 червня 2021 року у справі № 766/13258/18 (провадження № 61-13917св20) Верховний Суд звернув увагу на те, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Відтак передача залишків транспортного засобу відповідачу з покладенням на нього витрат на переоформлення не підлягає задоволенню, оскільки заподіювачем шкоди не було подано заяву, як заподіювачем шкоди про вирішення питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, а питання обов`язкового переоформлення не передбачено.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивачка просить стягнути з відповідача 50 000, 00 гривень в якості моральної шкоди.

Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

У постанові КЦС ВС від 08.01.2024 у справі № 454/2855/22, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди.

При цьому слід ураховувати, що причинний зв`язок між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

У позовній заяві позивачка зазначає про те що вкрай важко перенесла факт ДТП, спричиненого відповідачем. Зокрема, це пов?язано з тим, що у 2020 році позивач втратила свого чоловіка через ДТП, спричиненого злочинними діями іншої особи (що встановлено вироком суду, який набрав законної сили). Внаслідок аварії, що сталась у 2020 році, було також знищено автомобіль, який належав чоловіку, та яким користувалась родина. На автомобіль, що зазнав ушкоджень в ДТП 29.03.2024 року, тривалий час збирались кошти, та він придбавався ОСОБА_1 задля забезпечення можливості оперативно пересуватись та відвозити до лікарні матір - ОСОБА_5 , оскільки остання потребує постійного нагляду лікаря, а також постійної турботи близьких.

Також вказує, що окрім необхідності постійного нагляду лікарів у зв?язку з наявністю хронічних хвороб, що підтверджується висновком ЦЛКК N?547 КНП «Центру первинної медико-санітарної допомоги «ПМР Дніпровської районної ради Дніпропетровської області від 08.11.2024 року, мати позивача - ОСОБА_5 , кожного року має проходити стаціонарне лікування у кардіологічному відділенні у одному з лікувальних закладів, що територіально знаходяться у місті Дніпрі (так як у зв?язку з реформуванням медичних закладів, можливість стаціонарного лікування за місцем проживання у м. Підгороднє відсутня). Проходження відповідного лікування у 2020-2023 роках підтверджується виписками, що додаються до матеріалів справи. Проте, у зв`язку з скоєнням відповідачем ДТП, позивач та її родина були знову позбавлені можливості вільно пересуватись, були вимушені витрачати додатково сили та кошти на оперативну організацію допомоги близькій людині. Остання ситуація, що сталась, тільки підтвердила крайню необхідність у наявності автомобіля для родини. Так, 25.09.2024 року ОСОБА_5 потрапила до травматологічного пункту КНП «МКЛ №6» ДМР із переломом правої плечової кістки, що підтверджується довідкою даної установи N?1012.

Позивач зазначає, що потребувала і наразі потребує витрат додаткового часу та коштів, ОСОБА_1 не могла тривалий час звернутись за правовою допомогою щодо складення цього позову та звернення до суду задля відшкодування тієї шкоди, яку понесла позивач та її родина у зв?язку з протиправними діями відповідача.

Ухвалюючи рішення про відшкодування шкоди, суд має виходити з того, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має враховувати засади розумності, виваженості та справедливості.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вина заподіювача шкоди.

При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Суд визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ту обставину, що на момент ДТП ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом.

Заявляючи про те, що вона була позбавлена засобів пересування, позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що їй необхідно було здійснювати постійні виїзди з матір`ю - ОСОБА_5 , не надано жодних доказів, що незручності у зв`язку з втратою засобу пересування виникли у позивачки. Щодо того, що у 2020 році позивач втратила свого чоловіка через ДТП, спричиненого злочинними діями іншої особи, суд зазначає про відсутність причинного зв`язку між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди, оскільки ДТП між сторонами відбулася 29.03.2024 року, а втрата чоловіка позивача через ДТП у 2020 році, що не відноситься до дій відповідача.

Тому, враховуючи характер правопорушення, відсутність фізичних та глибоких душевних страждань, характер пошкодження транспортного засобу, відсутність погіршення якості життя самого позивача, суд вважає, що відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 156 907 грн., тобто фактичного розміру спричиненої матеріальної шкоди.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

01 листопада 2024 року між адвокатом Бляхарською Ю.О. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги. Витрати на адвокатські послуги підтверджуються квитанцією про оплату від 26.11.2024 року на суму 10 000 грн. та актом приймання-передачі послуг №1 по договору про надання правової допомоги №01/11/24 від 01 листопада 2024 року.

Також під час вирішення цивільної справи, судом досліджувався висновок експерта №5314/24 від 26 квітня 2024 року, який було замовлено позивачем для подання до суду. Витрати на судового експерта підтверджуються договором №07 про надання експертних послуг та платіжною інструкцією N?@2PL153104 на суму 4 300, 00 грн.

Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.

У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 102 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).

Оскільки висновок експерта був врахований судом при ухваленні рішення, то витрати, пов`язанні із проведення автотоварозначої експертизи, є витратами пов`язаними із розглядом справи.

Також позивачем під час подання позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 701, 43 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 12.11.2024 року.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, суд вирішує стягнути з відповідача судові витрати пропорційно від розміру задоволених позових вимог, а отже з ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 595, 73 грн. (59,01%), по оплаті послуг судового експерта у розмірі 2540, 01 грн. (59,01%), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5907,00 грн (59,01%),.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальних збитків з урахуванням зміни курсу іноземної валюти, інфляційних витрат, 3% річних та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) матеріальну шкоду у розмірі 156 907 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 595, 73 грн, по оплаті послуг судового експерта у розмірі 2540, 01 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5907,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова