Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №173/3113/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3113/25

Номер провадження2/173/493/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 лютого 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 2019 року. Від цього шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12.08.2025 року з відповідача стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу). Також вищезазначеним рішенням з відповідача стягуються аліменти на утримання позивача в розмірі 1/6 частині від усіх видів доходу щомісячно, на час вагітності, але не більше, ніж до досягнення дитиною трирічного віку. Відповідач ухиляється від свого обов`язку щодо утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , у зв`язку з чим і пред`явлено вказаний позов.

17.11.2025 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження.

Справа розглядалась за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідач на позовну заяву відзив не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває з 15 червня 2019 року у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , шлюб зареєстровано Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 310.

У період шлюбу у сторін по справі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 01.10.2019 Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1055, та донька ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 11.09.2025 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 344. Батьками дітей зазначені: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_7 .

Згідно наданих суду копій виконавчих листів, за рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12.08.2025 по справі № 173/1042/25 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання доньки, ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 25.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частині від усіх видів доходу щомісячно, починаючи стягнення з 25.04.2025 року на час вагітності, але не більше, ніж до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.

Відповідно до п. 17 ч. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Утримання дитини є рівним обов`язком як матері, так і батька.

Суд враховує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Судом встановлено, що рішенням Верхньодніпровського районного суду від 12.08.2025 з відповідача на користь позивача стягнені аліменти на утримання неповнолітньої старшої доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини доходу та на утримання дружини у розмірі 1/6 частини доходу.

Однак, враховуючи, що відповідач відзив на позов не подав, не надав суду жодних доказів неможливості сплачувати аліменти у визначеному позивачем розмірі, суд доходить висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини всіх видів свого доходу щомісяця.

Наявність у відповідача зобов`язання сплачувати аліменти на іншу дитину та на утримання дружини сама по собі не є визначальною при визначенні розміру аліментів. Відповідач не надав доказів, які б свідчили про його обмежені матеріальні можливості або інші обставини, що унеможливлюють сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини доходу.

При цьому, рішення суду від 12.08.2025 відповідачем не оскаржувалося, також, при розгляди справи про стягнення аліментів з відповідача на утримання старшої доньки та дружини відповідачем відзив не подавався.

Суд зазначає, що визначення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 у меншому розмірі, ніж 1/4 частини доходу, призведе до порушення принципу рівності прав дітей на належне утримання, передбаченого статтею 141 Сімейного кодексу України.

Таким чином, дослідивши докази, долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає, що відповідно до ст.ст. 182 - 183 СК України розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 може складати 1/4 частину з усіх видів доходу відповідача щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та буде в достатній мірі відповідати потребам дитини. Таким чином, суд доходить висновку про доведеність заявлених позовних вимог, тому вони підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду 10.11.2025, тому аліменти повинні бути стягнуті саме з цієї дати.

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах платежу за один місяць.

На підставі чого, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів в межах платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення в частині стягнення аліментів ухвалюється на користь позивача, яка на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1331,20 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви до суду - 10.11.2025, до досягнення дитиною повноліття.

Рішення згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України підлягає обов`язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв