Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №571/2893/24 — Рівненський апеляційний суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року

м. Рівне

Справа № 571/2893/24

Провадження № 22-ц/4815/204/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чабан Ірина Володимирівна, на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю фізичної особи,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю фізичної особи. У позовній заяві вказує, що 23.05.2023 року в Рівненській області між селами Сновидовичі та Біловіж сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , керуючи мотоциклом марки «Loncin» без реєстраційного номеру не впорався з керуванням, в результаті чого відбулося падіння транспортного засобу на проїзну частину дороги. Внаслідок ДТП водій загинув на місці, а пасажир мотоцикла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді ЧМТ, забій головного мозку важкого ступеню, скальповану рану голови, перелом склепіння з переходом на основи черепа, різано-рвані рани обох колінних суглобів. За фактом ДТП внесено відомості до ЄРДР № 12023180000000159 від 23.05.2023. Досудове розслідування триває.

ОСОБА_1 лікувалася з 23.05.2023 до 20.06.2023 у нейрохірургічному відділенні КНП «Центральна міська лікарня» РМР. 23.02.2024 перебувала на реабілітації з наслідками важкої ЗЧМТ, забою головного мозку важкого ступеню, перелому основи і склепіння черепа. З 16.07.2024 лікувалася у КПН «Центральна міська лікарня» РМР до 17.07.2024, 10.01.2024 їй було встановлено ІІІ групу інвалідності. Тому має право на відшкодування шкоди. На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія мотоциклу марки «Loncin» без реєстраційного номеру не була застрахована, відповідно МТСБУ відшкодовує завдану шкоду. Посилаючись на п. 1.3 ст. 1, ст. 22, ст. 24-1, ст. 25, ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 2,5 ст. 1187 ЦК України, просить стягнути з відповідача: 46176,37 грн. страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із лікуванням; 9376,65 грн. - страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із тимчасовою втратою працездатності; 80400,00 грн. за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності та 15000,00 грн. судових витрат, пов`язаних із оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чабан Ірина Володимирівна,подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача 45729,70 грн. страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням та 15000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 08.08.2019 (справа №539/3970/16), де було встановлено, що відсутність реєстрації транспортного засобу не є підставою для відмови у регламентній виплат від МТСБУ.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на іншу постанову ВС (справа №742/554/19), яка на думку скаржника, стосується неподібних правовідносин з іншим предметом доказування, про що зазначалось у відповіді на відзив на позовну заяву.

Скаржник наголошує на висновку ВС від 16.08.2023 (справа №733/1046/21), згідно з яким неправомірна експлуатація транспортного засобу не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування (регламентної виплати) та такий випадок є страховим і шкода завдана третім особам підлягає відшкодуванню за рахунок Страхової компанії, або МТСБУ.

Посилаючись на п. 41.1. ст. 41 Закону України № 1961-IV, п. 1.5. ст. 1 Закону України №1961-IV, ч. 3 ст. 34 Закону України “Про дорожній рух”, вказує, що мотоцикл марки “Loncin” в розумінні Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року є транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, відповідно МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду завдану третім особам, адже в даному правовому акті законодавець у трактуванні поняття транспортний засіб поклав сполучення “які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху”, а не транспортні засоби які державно зареєстровані та перебувають на обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України, також варто звернути увагу про наявність сполучника та/або, тобто між підлягають державній реєстрації та допущені до дорожнього руху, що свідчить про необов`язкову наявність двох підстав одночасно.

Більше того відповідачем частково визнано позовні вимоги та сплачено на користь позивача регламентну виплату за цим страховим випадком у розмірі 80846,67 грн.

Моторне (транспортне) страхове бюро України подало відзив, яким заперечує доводи апеляційної скарги.

Вказує, що апелянт посилається на відповідь на відзив на позовну заяву у якій викладені доводи щодо неправомірності застосування висновків ВС у справі №742/554/19, однак така відповідь відсутня в системі "Електронний суд" та відповідачу не надсилалась.

Вважає безпідставними посилання суду на висновок ВС у справі № 539/3970/16, оскільки він висловлений раніше.

Апелянт намагається обґрунтувати нерелевантність постанови від 06.05.2020 року у справі № 742/554/19 спірним правовідносинам, посилаючись на те, що мотоцикл вважається транспортним засобом.

Однак, МТСБУ не заперечує це. Аргументи МТСБУ як і суду першої інстанції зовсім інші – такий транспортний засіб не був допущений до дорожнього руху, оскільки він підлягав обов`язковій державній реєстрації в органах МВС України, однак був незареєстрований. Що у свою чергу виключає настання цивільно-правової відповідальності МТСБУ за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації такого, адже на такий транспортний засіб Закон № 1961-ІV не поширює свою дію.

Зазначає, що часткова виплата відшкодування відбулась у зв`язку з помилкою працівників МТСБУ, а кошти підлягають поверненню як безпідставно набуті.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 23 травня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода: водій ОСОБА_2 керуючи мопедом «Loncin» без реєстраційного номеру не впорався з керуванням, в результаті чого відбулося падіння транспортного засобу на проїзну частину дороги. Внаслідок ДТП водій загинув на місці, а пасажир мотоцикла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді ЧМТ, забій головного мозку важкого ступеню, скальповану рану голови, перелом склепіння з переходом на основи черепа, різано-рвані рани обох колінних суглобів.

За цим фактом ДТП внесено відомості до ЄРДР № 12023180000000159 від 23.05.2023 ( а.с. 9 – зворотній бік).

23.05.2023 ОСОБА_1 з травмами доставлено в КНП «Центральна міська лікарня», де вона перебувала до 20.06.2023 ( а.с. 11).

З 26.02.2024 по 06.03.2024 ОСОБА_1 , знаходилася у НДІ ім. М.І. Пирогова ( а.с. 12).

З 16.07.2024 по 17.07.2024 - перебувала в КНП «Центральна міська лікарня» ( а.с. 13).

10.01.2024 їй встановлено 3 групу інвалідності ( а.с 14 та а.с 15-17). Як вбачається із довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 485596, огляд первинний, інвалідність встановлена до 01.02.2025 причиною інвалідності - є інвалідність з дитинства. Згідно п. 12 довідки МСЕК висновок про умови та характер праці вказано «навчання».

27.09.2023 представник Гіщинський І.Ю. – адвокат АО «Центр захисту при ДТП «Автопоміч» в інтересах ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із повідомленням про ДТП та заявами на виплату страхового відшкодування в порядку ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( а.с 29, 19 - зворот,21).

Згідно поданих заяв просив здійснити регламентні виплати, пов`язані із витратами на лікування 38326,37 грн., тимчасовою втратою працездатності – 6476,66 грн.

26.04.2024 в цьому ж порядку представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із заявами на виплату страхового відшкодування в порядку ст. 35 та п.41.1ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та просив виплатити страхове відшкодування пов`язане із витратами на лікування 2400 грн., тимчасовою втратою працездатності – 2366,70 грн., стійкою втратою працездатності - 80400 грн. (а.с. 20,21-зворот,22-зворот).

31.07.2024 подано аналогічну заяву про виплату страхового відшкодування пов`язаного із витратами на лікування-5450грн. (20-зворот).

01.08.2024 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування пов`язане із тимчасовою втратою працездатності-533,33 грн. ( а.с. 22).

У підтвердження витрат на лікування представником позивача долучено фіскальні чеки, платіжні інструкції, листок лікарських призначень та спостереження за хворими ( а.с. 24-54).

12.03.2025 за клопотанням представника позивача долучено копію постанови про закриття кримінального провадження ( а.с. 92-97)

Дослідженням вказаної постанови судом встановлено, що 28 лютого 2025 року прокурор у кримінальному провадженні Биков Д.О. прийняв рішення про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР № 12023180000000159 від 23.05.2023. Як вбачається із постанови прокурора, кримінальне провадження закрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у зв`язку з смертю ОСОБА_2 . Про прийняте рішення, згідно п.4 повідомлено представникам потерпілих та близьким родичам для відома. Відомостей щодо оскарження постанови матеріали справи не містять.

Як встановлено досудовим розслідуванням, 23.05.2023, приблизно о 03 годині 00 хвилин, у темну пору доби, водій ОСОБА_2 , 2003 р.н., майстер лісу Біловізького лісництва філії «Рокитнівське лісове господарство» ДП «Ліси України», керуючи мотоциклом «Loncin» номер рами НОМЕР_1 , без реєстраційних номерних знаків, рухаючись автомобільною дорогою сполученням смт. Рокитне - с. Кам`яне Сарненського району, зі сторони с. Сновидовичі в напрямку с. Біловіж, Сарненського району, в порушенням технічних вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку й умови, обрав таку швидкість і такі прийоми керування транспортним засобом, при яких допустив втрату контролю над керованим ним мотоциклом, внаслідок чого відбулося падіння. У результаті ДТП водій ОСОБА_2 помер від отриманих травм на місці події, а пасажир ОСОБА_1 - отримала тілесні ушкодження.

Як вбачається із показань потерпілої ОСОБА_1 , ОСОБА_2 приїхав за нею, щоб завезти із сусіднього села, де вона гостювала, додому - у с. Біловіж. ОСОБА_1 сіла позаду водія і вони поїхали звичним маршрутом по дорозі з бруківки. Обоє були без шоломів.

СМЕ установлено, що смерть ОСОБА_2 та тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_1 могли бути спричинені у результаті ДТП.

За даними дорожньо-транспортної ситуації, дії ОСОБА_2 не відповідали технічним вимогам п. 12,1 Правил дорожнього руху та з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з подією ДТП.

Отже, судом встановлено, що дорожньо - транспортна пригода сталася 23 травня 2023 року. Потерпілою внаслідок ДТП є ОСОБА_1 , яка є позивачем у справі.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

За правилом пункту 1.4 статті 1 Закону № 1961-IV особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно із пунктами 1.5, 1.6 статті 1 Закону № 1961-IV, наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Отже, відповідно до зазначених положень Закону можливість його застосування до спірних правовідносин залежить від встановлення певних обставин, а саме, чи правомірно експлуатувався спірний транспортний засіб та, зокрема, чи допущений він до дорожнього руху.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19 зазначено, що «за правилом частин першої-третьої, одинадцятої статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Отже, системний аналіз наведених правових норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про дорожній рух» дозволяє зробити висновок, що положення Закону № 1961-IV не поширюють свою дію на незареєстрований транспортний засіб, оскільки його експлуатація забороняється і він не допущений до дорожнього руху.

Доцільність врахування саме позиції ВС у справі №742/554/19 зумовлена тим, що при вирішенні тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію, що неодноразово вказувалось Верховним Судом, тому посилання апелянта на висновки ВС у справі №539/3970/16 не заслуговують на увагу.

Водночас відхиляються посилання суду на висновки ВС у справі №733/1046/21, оскільки ключовим питанням було чи є ДТП «страховим випадком», якщо у водія на момент аварії відсутнє посвідчення водія (або він позбавлений права керування), а у справі, що переглядається апеляційним судом - хто відповідає за шкоду, завдану незареєстрованим та незастрахованим автомобілем.

Суд встановив, що мотоцикл "Loncin", пасажиром якого була позивачка, не був зареєстрований у встановленому законом порядку, тому дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, зводяться до суб`єктивного тлумачення норм права та оцінки доказів, а тому підстав для зміни чи скасування рішення не вбачається.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чабан Ірина Володимирівна, залишити без задоволення.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.