Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №569/10020/25 — Рівненський апеляційний суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/10020/25

Провадження № 22-ц/4815/219/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання – Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Головне управління Національної поліції в Рівненській області,

– Рівненська обласна прокуратура,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору:

– Державна казначейська служба України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року (ухвалене у складі судді Кучиної Н.Г., повний текст рішення суду складено 08 жовтня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання службових обов`язків, що призвело до прийняття незаконних рішень уповноваженими особами поліції та прокуратури, -

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання службових обов`язків, що призвело до прийняття незаконних рішень уповноваженими особами поліції та прокуратури.

Позов обґрунтовував тим, що 27 серпня 2019 року він звернувся до Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 190 КК України. Рівненським ВП ГУНП в Рівненській області було отримано заяву скаржника та надіслано відповідь № 12431/200/06-19 за підписом заступника начальника Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області повідомлено, що за фактом розгляду ГУНП в Рівненській області згадану заяву ОСОБА_1 приєднано до матеріалів внесених до ЄРДР за № 12019180010005145, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

У зв`язку з тим, що за заявою від 27.08.2019 року не було внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, він подав скаргу до Рівненського міського суду Рівненської області на бездіяльність Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області.

16 вересня 2019 року слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області прийнято ухвалу у справі № 569/17018/19, якою було зобов`язано уповноважену особу Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області внести відомості про вчинення кримінального правопорушення, за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України від 27.08.2019 та повідомити його письмово, у встановленому законом порядку і строки, про початок кримінального провадження.

25.09.2019 за даним фактом розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019180010005845. Правова кваліфікація вчиненого кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

У вказаному кримінальному провадженні його визнано потерпілим. Як потерпілим у справі, ним неоднорозово заявлялись клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, та експертизи давності документів, клопотання про допит свідків, які слідством були проігноровані.

20 лютого 2025 року він отримав постанову про закриття кримінального провадження від 06 лютого 2025 року.

Зазначав, що на даний час протягом шести років триває порушення його прав, оскільки органами досудового слідства та прокуратури не виконувались їх основні функції щодо забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, оскільки він неодноразово змушений був звертатись до Рівненського міського суду Рівненської області щодо бездіяльності органів слідства, а також з і скаргами на постанови про закриття кримінального провадження.

Вважав, що факт неналежного виконання посадових обов`язків працівниками поліції та прокуратури встановлений компетентним органом - Рівненським міським судом Рівненської області - яким було прийнято вісім рішень, які підтверджують системне неналежне виконання дізнавачем, прокурором службових обов`язків під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

Відповідачі, виносячи та погоджуючи незаконні рішення щодо закриття кримінальних проваджень, грубо порушили вимоги чинного законодавства України та особисті майнові та немайнові права позивача, оскільки позивач, як громадянин України має право на захист своїх прав державними органами.

Неодноразове, системне прийняття дізнавачами (слідчими) протиправних постанов про закриття кримінального провадження, їх бездіяльність, невиконання зобов`язань, встановлених у рішеннях Рівненського міського суду Рівненської області, і попри прийняті вище зазначені рішення, неналежне виконання посадових обов`язків, призвело до невиконання одного з основоположних завдань кримінального провадження, а саме забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Клопотання потерпілого не були розглянуті, свідки не допитані, документи для проведення слідчих дій не вилучені. Цією бездіяльністю були порушені права позивача як потерпілого у цьому кримінальному провадженні. Все це знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із завданими йому моральними стражданнями.

Загалом підставою для відшкодування моральної шкоди є саме систематичні факти скасування слідчими суддями постанов про закриття кримінальних проваджень, що свідчить про регулярні прийняття уповноваженими особами поліції незаконних рішень, неналежне виконання ними своїх посадових обов`язків, а з боку Рівненської обласної прокуратури, що призвело до неповноти, неефективності, затягування та неправомірної бездіяльності досудового розслідування.

Вважав, що йому заподіяна моральна шкода внаслідок невиконання посадовими особами службових обов`язків, яку він оцінює у 2 300 000 грн.

Просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 2 300 000 (два мільйони триста тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок системного неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами Головного управління Національної поліції в Рівненській області та Рівненської обласної прокуратури.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання службових обов`язків, що призвело до прийняття незаконних рішень уповноваженими особами поліції та прокуратури задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. компенсації моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено наявність причинного зв`язку між винними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб відповідачів та негативними наслідками у вигляді моральних страждань, що не спростовано представниками відповідачів. З урахуванням характеру й глибини заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань, тривалості та неефективності здійснення кримінального провадження, в якому позивач є потерпілим, а також засад справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 5000 грн, на відшкодування моральної шкоди, яка згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, Головне управління Національної поліції в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. Ухвали слідчого судді про задоволення скарг позивача та скасування постанов слідчого свідчать про реалізацію позивачем передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні ст. 1176 ЦК України.

Позивачем у суді першої інстанції не надано доказів протиправної бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури, а лише наведено факти скасування судом постанов про закриття кримінальних проваджень за його заявами, що не може бути доказом протиправності дій чи бездіяльності, а підтверджує реалізацію позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень, що не може бути підставою для стягнення моральної шкоди.

Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове – про відмову у задоволенні позову.

10 листопада 2025 року Рівненською обласною прокуратурою подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

У апеляційній скарзі вказує, що тривалість проведення досудового розслідування зумовлена зверненнями позивача до слідчих суддів щодо незгоди з прийнятими рішеннями органом досудового розслідування про закриття кримінального провадження.

Разом з тим, при скасуванні постанов про закриття кримінального провадження за скаргами позивача, слідчими суддями не зазначалося, що дані постанови є незаконними, а зазначалося про необхідність проведення додаткових слідчих дій у кримінальному провадженні, що не може свідчити про протиправність дій органу досудового розслідування та прокуратури.

Відтак, твердження суду про встановлення факту здійснення неефективного досудового розслідування у кримінальному провадженні та його тривалості, не є підставою для висновку про протиправність дій органу досудового розслідування та прокуратури.

При цьому, сам лише факт звернення позивача із заявами до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про реальне порушення його прав.

ОСОБА_1 ані у позовній заяві, ані під час розгляду справи по суті не було доведено факту спричинення йому моральної шкоди чи немайнових втрат, так як і протиправності дій, бездіяльності чи рішень відповідачів у справі, а також причинно-наслідкового зв`язку між ними, оскільки відсутні будь-які докази на їх підтвердження.

У той же час, визначена судом до відшкодування сума моральної шкоди в розмірі 5000 грн не підтверджується жодними належними доказами.

Просить суд скасувати оскаржуване рішення, в частині задоволених вимог, та ухвалити нове про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

10 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду, у якій покликається на необґрунтованість рішення суду, в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи систематичну бездіяльність органів досудового розслідування, встановлену на підставі ухвал слідчих суддів, тривалий характер порушень його прав, тривалих моральних страждань понад шість років, його стан здоров`я (інвалідність ІІ групи, похилий вік), розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції не відповідає принципам розумності та справедливості.

Просить суд змінити оскаржуване рішення, виклавши резолютивну частину рішення суду в наступній редакції: "Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити повністю. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 2 300 000 (два мільйони триста тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок системного неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами Головного управління Національної поліції в Рівненській області та Рівненської обласної прокуратури". У решті рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року залишити без змін.

28 листопада 2025 року Головне управління Національної поліції в Рівненській області подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вважає її такою, що не підлягає до задоволення.

03 грудня 2025 року Рівненська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому покликається на її необґрунтованість, просить про залишення його апеляційної скарги без задоволення.

01 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав відзиви на апеляційні скарги ГУНП в Рівненській області та Рівненської обласної прокуратури, у яких просить про залишення їх без задоволення, з підстав їх необґрунтованості.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Листом № 12431/100/06-19 від 30.08.2019 року йому повідомлено, що вказану заяву приєднано до матеріалів внесених до ЄРДР № 1219180010005145, за попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 358 КК України. (том 1 а.с. 15)

У зв`язку з тим, що за заявою від 27.08.2019 не було внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 190 КК України, а досудове розслідування не було розпочато, позивач подав скаргу до Рівненського міського суду Рівненської області на бездіяльність Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.

16 вересня 2019 року слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області прийнято ухвалу у справі № 569/17018/19, якою було зобов`язано уповноважену особу Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області внести відомості про вчинення кримінального правопорушення, за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України від 27.08.2019 та повідомити його письмово, у встановленому законом порядку і строки, про початок кримінального провадження. (том 1 а.с. 16)

25.09.2019 за даним фактом розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019180010005845. Правова кваліфікація вчиненого кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). (том 1 а.с. 17)

Судом було витребувано матеріали кримінального провадження № 12019180010005845 (далі - кримінальне провадження).

З матеріалів дослідженого в судовому засіданні кримінального провадження слідує, що до матеріалів справи кримінального провадження долучено заяву ОСОБА_1 від 23.09.2019 про реєстрацію кримінального провадження на підставі ухвали суду м. Рівне, копія ухвали Рівненського міського суду від 16.09.2019, копію паспортних даних ОСОБА_1 , копія посвідчення ветерана війни ОСОБА_1 , копія витягу з протоколу засідання виконавчого комітету Рівненської міської ради № 8 від 13.06.2006, копія витягу з Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 115 від 13.06.2006, копія заяви ОСОБА_1 міському голові від 28.10.2003, копія відповіді ОСОБА_1 з відділу по обліку та розподілу житла від 29.03.2005, копія договору застави від 02.08.2002, копія інформації "Рівненського міського бюро технічної інвентаризації", копії довідки ЖКП видана ОСОБА_1 , копія довідки відділу по обліку та розподілу житла про те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, копія заяви від 04.04.2005 ОСОБА_1 міському голові, копія повідомлення від 26.05.2006 ОСОБА_1 з відділу по обліку та розподілу житла, копії протоколів допиту як свідків ОСОБА_2 та начальника відділу обліку та розподілу житла виконавчого комітету ОСОБА_3 (матеріали кримінального провадження в 1 томі на 216 аркушах)

Судом також встановлено, 07.10.2019 ОСОБА_1 було визнано потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019180010005845 від 25.09.2019. (том 1 а.с. 18)

22.11.2019 слідчим СВ Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області Левчиком В.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12019180010005845 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу злочину. (том 1 а.с. 19-20)

З ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 13.01.2020 у справі № 569/23712/19 слідує, що "Слідчим не виконана вимог статті 2 КПК України. Зі змісту постанови, не вбачається про вчинення будь яких дій, які спрямовані на отримання доказів у кримінальному провадженні. Слідчий у мотивувальній частині постанови обмежився висновком про відсутність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, при цьому не встановив коло осіб, стосовно яких прийнято рішення про закриття кримінального провадження. Крім цього, викладені у скарзі факти є переконливими і потребують додаткової перевірки". Таким чином, слідчий суддя скасував постанову про закриття кримінального провадження. (том 1 а.с. 22)

Судом також встановлено, що 29.11.2019 ОСОБА_1 заявлялися клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та експертизи давності документа, клопотання про допит свідків (том 1 а.с. 23-28).

Однак, як слідує з матеріалів дослідженого кримінального провадження жодних процесуальних дій щодо розгляду вказаних клопотань потерпілого вчинено не було, жодна відповідь про задоволення чи про відмову у задоволенні вказаних клопотань ОСОБА_1 не надходило.

У подальшому судом встановлено, що 16 квітня 2021 року старшим дізнавачем СД Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Краськом І.Г. повторно було винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесене до ЄРДР за № 12019180010005845 від 25.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. (том 1 а.с. 30-31)

Не погоджуючись із даною постановою, потерпілий ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23.06.2021 у справі № 569/23712/19 встановлено, що старшим дізнавачем СД Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Краськом І.Г. з моменту прийняття кримінального провадження за № 12019180010005845 від 25.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, до свого провадження не виконано вказівки прокурора, не розглянуті клопотання ОСОБА_1 (том 1 а.с. 53-55, а.с. 143-144 кримінального провадження)

У зв`язку з цим постанова старшого дізнавача СД Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Краська І.Г. від 16.04.2021, є незаконною і необґрунтованою, слідчий не вжив всіх заходів для перевірки обставин, не провів усіх необхідних слідчих дій, а саме не виконано вказівки прокурора та не розглянуті клопотання ОСОБА_1 . Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження слідчий не в повній мірі дотримався вимог як кримінального процесуального законодавства, так і практики ЄСПЛ щодо вмотивування і обґрунтування свого рішення. У зв`язку з цим постанову про закриття кримінального провадження від 16.04.2021 було скасовано.

Згодом позивач звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області зі скаргою на бездіяльність старшого дізнавача СД Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Краська І.Г., яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які зобов`язаний був вчинити у встановлений законом строк, а також просив зобов`язати дізнавача розглянути клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, про допит свідків, про призначення експертизи давності документа.

В ухвалі Рівненського міського суду Рівненської області від 16.08.2021 у справі № 569/23712/19 вказано: "При цьому дізнавачем не провадяться слідчі дії, не розглядаються заявлені заявником клопотання. Враховуючи, що досудове розслідування кримінального провадження відновлено, клопотання подані ОСОБА_1 слід розглянути та про прийняте рішення повідомити у встановленому законом порядку". Зазначеною ухвалою було зобов`язано старшого дізнавача СД Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Краська І.Г. розглянути клопотання ОСОБА_1 і про результати розгляду повідомити у встановленому законом порядку. (т. 1, а.с. 56, а.с. 152 кримінального провадження)

12 червня 2023 року направлено адвокатський запит №14-з від 27.09.2022 про надання інформації стосовно наявності процесуального рішення, прийнятого за результатами здійснення досудового розслідування, внесеного в ЄРДР за №12019180010005845 від 25 вересня 2019 року та за наявності такого надіслати копію документу. Однак відповідь у встановлений ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" на адвокатський запит не було надано. (том 1 а.с. 32, та а.с. 173 кримінального провадження)

25 травня 2023 року направлено знову адвокатський запит про надання інформації стосовно наявності процесуального рішення, прийнятого за результатами здійснення досудового розслідування, внесеного в ЄРДР за № 12019180010005845 від 25 вересня 2019 року та за наявності такого надіслати копію документу (том 1 а.с. 33, та а.с. 171 кримінального провадження).

У відповіді від 31.05.2023 на адвокатський запит зазначалося про те, що на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду про внесення відомостей до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України по факту вчинення шахрайських дій здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019180010005845 від 25 вересня 2019 року, у якому на даний час прийнято рішення про закриття відповідно до п. 2 ч. 1. ст. 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення). Процесуальне рішення про закриття кримінального провадження не скасовано органами прокуратури та суду, як незаконне та необґрунтоване (а.с. 34 том 1).

У зв`язку з цим, знову був направлений адвокатський запит № 131-з від 12.06.2023 про надання інформації стосовно наявності процесуального рішення, прийнятого за результатами здійснення досудового розслідування, внесеного в ЄРДР за № 12019180010005845 від 25 вересня 2019 року та за наявності такого надіслати копію документу. Однак відповідь у встановлений ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" на адвокатський запит не було надано (том 1 а.с. 35).

З огляду на це, позивач звернувся до слідчого судді зі скаргою щодо скасування постанови старшого дізнавача СД Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Краська І.Г. про закриття кримінального провадження № 12019180010005845 від 25.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України; зобов`язання дізнавача розглянути адвокатський запит адвоката Редзеля М.М. від 12.06.2023, про результат розгляду якого повідомити його і його представника.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 27.06.2023 у справі № 569/23712/19 зобов`язано дізнавача, що здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12019180010005845 від 25.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, розглянути адвокатський запит представника ОСОБА_1 - адвоката Редзеля М.М. від 12.06.2023 (№131з), у строк відповідно до вимог ст. 220 КПК України, з моменту отримання копії даної ухвали про що повідомити останніх (том 1 а.с. 52).

На надісланий адвокатський запит №195-з від 29.06.2023 до Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області була надана відповідь від 05.07.2023 із додатком постанови про закриття кримінального провадження від 07.09.2021 (том 1 а.с. 37-39).

Позивач повторно звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області зі скаргою на постанову від старшого дізнавача СД Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області про закриття кримінального провадження № 12019180010005845 від 25.09.2019.

В ухвалі слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 25.07.2023 у справі № 569/23712/19 зазначено, що копія оскаржуваної постанова про закриття кримінального провадження від 07.09.2021 отримана ОСОБА_1 тільки 05.07.2023.

Крім того, слідчий суддя вказав, що старшим дізнавачем СД Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області старший лейтенантом поліції з моменту прийняття кримінального провадження за № 12019180010005845 від 25.09.2019 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, до свого провадження не проведено жодної слідчої дії для перевірки доводів потерпілого з метою встановлення істини по справі.

У зв`язку з вищевикладеним постанова старшого дізнавача СД Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області від 07 вересня 2021 року, є незаконною і необґрунтованою, дізнавачем не було допитано свідків, клопотання про призначення яких та допит яких неодноразово заявлялися ОСОБА_1 .

Ухвалою від 25.07.2023 було скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 07.09.2021 і зобов`язано старшого дізнавача СД Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Краська І.Г. відновити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019180010005845, відомості щодо якого внесені 25.09.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, і провести досудове розслідування (том 1 а.с. 52).

10 серпня 2023 року позивач звернувся до керівника Рівненської обласної прокуратури зі скаргою на невиконання ухвали від 25.07.2023 і просив притягнути старшого дізнавача СД Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України (том 1 а.с. 40).

Відповідь щодо розгляду вказаного звернення не надходила.

Згодом позивач звернувся до суду з клопотанням про встановлення для дізнавача та прокурора (уповноваженої особи) процесуального строку, обґрунтовуючи тим, що ухвала від 25.07.2023 залишається невиконаною.

З дослідженої в судовому засіданні ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 02.04.2024 слідує, що з дня постановлення ухвали старшим дізнавачем СД Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Краськом І.Г. не було призначено почеркознавчої експертизи та експертизи давності документа, не було допитано свідків, клопотання про призначення яких та допит яких неодноразово заявлялися ОСОБА_1 . Крім того, дізнавачем не було вжито всіх заходів для перевірки обставин, не проведено усіх необхідних слідчих дій, а саме не виконано вказівки прокурора, не розглянуті клопотання потерпілого. Викладені факти, які підтверджені відповідними документами та матеріалами кримінального провадження, свідчать про суттєві недоліки в роботі дізнавачів, неналежне процесуальне керівництво, які призвели до суттєвого порушення розумних строків досудового розслідування.

Суд ухвалив встановити для дізнавача та прокурора (уповноваженої особи) процесуальний строк в 1 місяць з часу отримання копії даної ухвали для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування (в порядку ст. 114 КПК України), у кримінальному провадженні № 12019180010005845 від 25 вересня 2019 року; контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на уповноваженого прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019180010005845 від 25 вересня 2019 року (том 1 а.с. 42).

05 червня 2024 року направлено адвокатський запит під номером № 167-3 із проханням надати інформацію про те, які процесуальні дії було проведено, необхідні та достатні для закінчення досудового розслідування (в порядку ст. 114 КПК України), у кримінальному провадженні № 12019180010005845 від 25 вересня 2019 року, на виконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 02.04.2024. (том 1 а.с. 43)

10 червня 2024 року отримана відповідь на вищезгаданий адвокатський запит, в якій зазначалося, що будь-якої ухвали з Рівненського міського суду Рівненської області від 02.04.2024 у матеріалах зазначеного кримінального провадження немає. (том 1 а.с. 44)

26 червня 2024 року направлено аналогічний адвокатський запит із додатком копії ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 02.04.2024, на який дали відповідь, що за наслідками досудового розслідування будуть прийняті процесуальні рішення та у відповідності до ст. 111 КПК України про них буде повідомлено. (том 1 а.с. 45)

18 вересня 2024 року знову направлено адвокатський запит із додатком копії ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 02.04.2024, з проханням дії було проведено, необхідні та достатні для закінчення досудового розслідування (в порядку ст. 114 КПК України), у кримінальному провадженні № 12019180010005845 від 25 вересня 2019 року, на виконання згаданої ухвали. (том 1 а.с. 46)

Відповіддю було повідомлено, що на даний час у зазначеному кримінальному провадженні проводяться необхідні слідчі дії з метою з`ясування всіх фактичних даних, на підставі яких буде встановлено наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. (том 1 а.с. 47)

Зважаючи на таку бездіяльність щодо невиконання вимог суду, 26 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до керівника Рівненської обласної прокуратури Рудницького А.М. із заявою про вчинення злочину і про притягнення старшого дізнавача СД Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, за невиконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 02.04.2024. (том 1 а.с. 48)

Відповідно до територіальної юрисдикції згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства керівником Рівненської обласної прокуратури було направлено для розгляду по суті заяву ОСОБА_1 до Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області щодо можливого вчинення кримінального правопорушення та з інших питань. (том 1 а.с. 49)

Судом встановлено, 23 січня 2025 року було направлено адвокатський запит із додатком копії ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 02.04.2024, з проханням надати інформацію про те, які процесуальні дії було проведено, необхідні та достатні для закінчення досудового розслідування (в порядку ст. 114 КПК України), у кримінальному провадженні № 12019180010005845 від 25 вересня 2019 року, на виконання згаданої ухвали. Відповіддю від 29.01.2025 було повідомлено, що старшим дізнавачем СД Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області Краськом І.Г. не проводиться досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні. (том 1 а.с. 50)

З огляду на це, позивач знову звернувся зі скаргою до слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області на бездіяльність дізнавача.

В ухвалі Рівненського міського суду Рівненської області від 13.02.2025 суд констатував, що у цьому кримінальному провадженні існують істотні недоліки в роботі дізнавачів, неналежне процесуальне керівництво, які призвели до надати інформацію про те, які процесуальні суттєвого порушення розумних строків досудового розслідування. Слідчий суддя вказав з 02 квітня 2024 року (день винесення ухвали) і по цей час старшим дізнавачем СД Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Краськом І.Г. було проявлено бездіяльність та не виконано вимог суду, а саме не проведено необхідних і достатніх слідчих дій для закінчення досудового розслідування, у тому числі клопотання ОСОБА_1 дізнанням виконані і задоволені не були. (том 1 а.с. 57 - 59)

Ухвалою від 13.02.2025 зобов`язано старшого дізнавача СД Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Краська І.Г. виконати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2024 року, а саме розглянути клопотання ОСОБА_1 ..

20 лютого 2025 року ОСОБА_1 отримав постанову про закриття кримінального провадження від 06 лютого 2025 року, прийнята дізнавачем СД Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області лейтенантом поліції Смолінським Павлом Ігоровичем. (а.с. 209-213 кримінального провадження)

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що судовим рішеннями, які набрали законної сили встановлено порушення, допущені органами досудового розслідування, що призвели до неефективного, надміру тривалого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1219180010005845, у якому позивач є потерпілим. Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні тривало з 25.09.2019 по 06.02.2025 та було закрите за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Як правильно встановлено місцевим судом, правовою підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди є не самі по собі факти оскарження позивачем дій та бездіяльності органів досудового розслідування, а очевидна надмірна тривалість (шість років) та неефективність досудового розслідування у кримінальному провадженні, що доведено позивачем за допомогою належних та допустимих доказів.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої, абзацу другого частини третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Аналіз положень статей 11, 23 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року по справі № 638/17962/15 (провадження № 61-9574св20) зазначено, що "за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц (провадження № 61-5805св20) зазначено, що "ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі "Філіс проти Греції" (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови. […] Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19 (провадження № 61-1452св21) зазначено, що "відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі "Філіс проти Греції" (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави. Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 доведено надмірну тривалість та неефективність досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1219180010005845, у якому він був визнаний потерпілим, у зв`язку з такою бездіяльністю відповідачів йому завдано моральну шкоду.

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про завдання моральної шкоди.

При вирішенні таких спорів слід виходити з того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Європейський суд з прав людини у пункті 100 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірне тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, тощо.

Висновки про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні викладені також у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22, від 07 червня 2023 року у справі № 335/8532/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 607/11835/22.

Ураховуючи викладене, місцевий суд, встановивши доведеними факти надмірної тривалості, неефективності досудового розслідування, дійшов обґрунтованого висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, з урахуванням вимоги виваженості, розумності і справедливості у 5 000 грн.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Тому з урахування установлених судом обставин справи, зважаючи на вимоги розумності, виваженості і справедливості, висновок місцевого суду про стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 грн є правильним.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особами, які подали апеляційні скарги, не надано. Доводи апеляційних скарг апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.