Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №569/109/25 — Рівненський апеляційний суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/109/25

Провадження № 22-ц/4815/310/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання – Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Дупаком Валентином Германовичем на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2025 року (ухвалене у складі судді Панас О.В., повний текст рішення суду виготовлено 10 квітня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дітей, -

в с т а н о в и в :

У січні 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Дупака В.Г., звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дітей.

Позов обґрунтовував тим, що з 07 серпня 2004 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 .. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2023 шлюб розірвано та визначено місце проживання спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з батьком ОСОБА_1 .

Станом на сьогодні діти проживають разом із ним та враховуючи наявний у нього постійний та стабільний заробіток, знаходяться на його повному утриманні та самостійному вихованні. Він піклується про здоров`я дітей, надає їм належний фізичний, духовний, гармонійний, розумовий розвиток, сприяє їм у навчанні, спорті, цікавиться життям дітей у школі та у повсякденному житті, є для дітей опорою та прикладом.

Мати дітей - ОСОБА_2 , з дітьми жодних відносин не підтримує, участі у вихованні та взагалі, в житті дітей не приймає, будь якої матеріальної допомоги не надає, дзвонить дітям дуже рідко. До дітей інколи приїжджає, попри те, що повноцінним вихованням та утриманням дітей не займається, не бере участі в їхньому вихованні та в утриманні. Тимчасові побачення з матір`ю не впливають на стосунки з дітьми, оскільки вони хочуть проживати з батьком.

Батьківського договору про участь кожного з батьків у вихованні дитини або будь-яких інших договорів щодо дітей між позивачем та відповідачкою не укладалося.

У зв`язку з тим, що він самостійно займається вихованням та утриманням дітей, він неодноразово звертався до різних державних органів та органів місцевого самоврядування задля оформлення пільг та документів, зокрема - оформлення в органах соціального захисту населення документів батька-одинока і набуття самостійного виховання та утримання дітей.

Просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дітей відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що встановлення факту самостійного утримання та виховання неповнолітніх дітей за відсутності відомостей про обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання одним з батьків своїх обов`язків можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_5 , через свого представника – адвоката Дупака В.Г., оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що для захисту прав та інтересів дітей, а також своїх прав та інтересів, як батька, що займається вихованням та утриманням дітей, апелянту потрібно встановити факт перебування дітей на самостійному вихованні та повному фінансовому утриманні ОСОБА_1 .

Зазначає, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15.11.2023 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду – відмовлено у відкритті провадження у справі, у зв`язку з тим, що вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання і утримання дітей не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні нового позову, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до практики ЄСПЛ право на доступ до суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99.

Додає, що встановлення цього факту потрібно апелянту задля отримання соціальних виплат, відтак обраний спосіб захисту у даній справі є ефективним, та правильним.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 07.08.2004 до 12.04.2023 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 2360, зареєстрований Відділом ДРАЦС РС Рівненського міського управління юстиції, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 1583, зареєстрований Відділом РАЦС РС Рівненського міського управління юстиції.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/2574/23, визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з батьком ОСОБА_1 .

З довідок про реєстрацію місця проживання особи № 45518, №45520 від 11.07.2017 р. , виданих Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг РМР вбачається, що діти сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані за місцем реєстрації матері ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно довідок виданих КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Північний" діти ОСОБА_4 ОСОБА_3 перебувають під наглядом лікаря ОСОБА_6 в міській дитячій поліклініці № 3. Батько дітей - ОСОБА_1 , вчасно приводить дітей на планові огляди та профілактичні щеплення, відповідно календарю щеплень, виконує призначення та рекомендації лікарів, піклується про стан здоров`я дітей.

Довідкою № 469 від 10.10.2023 виданою Рівненським ліцеєм № 13 підтверджується, що батько дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує батьківські збори, спілкується з вчителями, бере активну участь у роботі батьківських комітетів та житті ліцею.

Донька ОСОБА_3 відвідує заняття у художній студії "Євро-Арт".

Згідно копій квитанції вбачається, що позивач несе витрати по утриманню дітей та оплачує надані комунальні послуги.

З оглянутого судом Акту обстеження умов проживання, складеного Службою у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_1 1980 р,н., ОСОБА_4 , 2009 р.н. і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У довідці, яка видана Виконавчим комітетом Рівненської міської ради від 02.08.2023 року № 01-18/284 вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і разом з ним проживають та перебувають на його утриманні двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3

ОСОБА_5 , вважаючи доведеним факт самостійного виховання та утримання ним дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , звернувся з цим позовом до суду, для встановлення вказаного факту судовим рішенням.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Вказаний підхід до вирішення справ про факту одноосібного виховання дитини одним із батьків відповідає практиці Верховного Суду, висловленій у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, від 13 листопада 2025 року у справі № 592/20023/23, від 02 липня 2025 року у справі № 199/4800/24, від 28 листопада 2025 року у справі № 760/2822/25, від 20 січня 2026 року у справі № 137/1845/24.

Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно своїх дітей, проти задоволення позову вона заперечувала, як і відсутні докази, що свідчать про неможливість останньої виконувати свої батьківські обов`язки.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дітей, оскільки факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (позбавлення батьківських прав), з обов`язковим залученням до участі у справі органу опіки та піклування.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Дупаком Валентином Германовичем залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.