Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №752/1278/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1278/26

Провадження №: 3/752/1472/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Вдовиченко О.О., розглянувши справу про адміністративні правопорушення передбачені ст. 122-4, КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В :

30 грудня 2025 року о 14 год. 42 хв. у м. Києві, по просп. Голосіївський 100/2, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Сеат н.з. НОМЕР_1 будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди залишив місце події, чим порушив п. 2.10.а) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що трапилось ДТП в якому інший водій скоїв зіткнення з його автомобілем, у зв`язку з необхідністю їхати на променеву терапію в інститут раку зателефонував черговому у відділок поліції, пояснив ситуацію, надав всі свої дані та поїхав. Після проходження терапії повернувся на місце пригоди, проте нікого вже не було. На підтвердження надав суду довідку від Національного інституту раку.

Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Стаття 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Обов`язковою ознакою складу даного правопорушення є суб`єктивна сторона, яка визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Згідно з вимогами п. 2.10.а) Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у протоколі та спрямованих на умисне залишення місця вчинення ДТП суду не надано, у зв`язку з чим суд не вбачає в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

З огляду на ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 9 Кодексу про адміністративні правопорушення наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У відповідності з положеннями ст. 252 КУпАП, висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Згідно з ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Враховуючи вищевикладене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 23, 33, 51, 283, 284, 287, 294, 303, 307, 308 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративні правопорушення за ст. 122-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити за відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.О. Вдовиченко