Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №541/4044/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/4044/25

Номер провадження 2/541/184/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 лютого 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свій позов мотивували тим, що ТОВ «Споживчий центр» (надалі Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі Позичальник) 15.02.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №15.02.2025-100000624. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн, строком на 217 днів, дата повернення (виплати) кредиту 19.09.2025. 15.02.2025 року кошти було перераховано на платіжну картку 4441-11XX-XXXX-8220, яка належить відповідачці. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 26460 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн., по процентам в розмірі 12300 грн., по комісії 2160 грн та по неустойці в розмірі 4000 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Просили стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №15.02.2025-100000624 від 15.02.2025 у розмірі 26460 грн. 00 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 21.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

31.10.2025 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві ОСОБА_1 зазначила, що між нею та позивачем було укладено кредитний договір, згідно якого нею було отримано кредит у розмірі 8000 грн., визнала позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 8000 грн. В решті заявлених позовних вимог просила відмовити, оскільки вважає що у зв`язку з введенням в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, настали форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили), тому заборгованість по процентам в розмірі 12300 грн та заборгованість за комісією в розмірі 2160 грн стягненню не підлягають. Також просила відмовити в задоволенні стягнення неустойки в сумі 4000 грн. Просила справу розглянути без її участі.

12.11.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача акцентує увагу на тому, що кредитним договором №15.02.2025-100000624 від 15.02.2025 року, передбачено сплату процентів за користування кредитом, які нараховуються протягом строку кредитування за договором, отже це не є заходом цивільно- правової відповідальності у розумінні ЦК України, а тому посилення відповідача на п.18 «Прикінцевих та Перехідних положень» ЦК України у цьому випадку є некоректним.

Посилання відповідачки про виникнення форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили) вважає не доведеними, оскільки доказів не надано. Також зазначив, що відповідачкою була проведена часткова сплата за кредитним договором 31.03.2025 року в розмірі 100 грн, що є обставиною, яка свідчить про визнання нею боргу. Зазначив, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахуванням кредитних коштів на рахунок, вказаний відповідачем, з використанням стороннього сервісу- інтернет- еквайрингу. З огляду на те, що ТОВ «Споживчий кредит» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, то плата за надання кредиту, на картку, зазначена позичальником. Відповідачка не була позбавлена права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр», уникнувши додаткових витрат. Отже, комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду послуг, безоплатність надання яких законом не встановлена. Своїм підписом на договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту. Відповідачка не оскаржувала умови договору щодо встановлення комісії. Щодо нарахованої неустойки позивач зазначає, що на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Просив позов задовільнити в повному обсязі. Справу розглянути справи здійснювати без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15.02.2025 укладено Кредитний договір (оферти) №15.02.2025-100000624.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн, строком на 217 днів, дата повернення 19.09.2025.

Процентна ставка "Стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.84% (денна процентна ставка) = (14560 / 8000)/ 217 ? 100%.

Договір укладено в електронному вигляді та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е285.

Згідно з п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісії.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-8220.

Згідно з п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок Кредитодавця з надання Кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов`язався використовувати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісій - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Пунктом 14 заяви Кредитного договору №15.02.2025-100000624 встановлений графік платежів, які мала здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вих. №167-0910 від 09.10.2025, 15.02.2025 о 10:18:33 було перераховано кошти на суму 8 000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 654064286, призначення платежу: Видача за договором кредиту №15.02.2025-100000624.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, за розрахунком відповідачки, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 24 460 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн, по процентам в розмірі 12300 грн, по комісії за надання 720 грн, по комісії за обслуговування 1440 грн, неустойки в розмірі 4000 грн, які нараховані за період з 15.02.2025 по 19.09.2025.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Матеріалами справи встановлено, що боргові зобов`язання між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 виникли на підставі кредитного договору №15.02.2025-100000624 від 15.02.2025.

З наведених обставин даної справи вбачається, що між сторонами був укладений договір, в якому були погоджені сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк та порядок повернення коштів. Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту.

Відповідачка в своєму відзиві підтвердила факт отримання кредитних коштів, які використала, але не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором в частині їх своєчасного повернення та сплати процентів за їх користування. Визнала позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Що стосується доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Із урахуванням положень частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.

Однак, відповідачкою не надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження тих обставин, на які вона посилається у відзиві на позов, зокрема, форс-мажорні обставини.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачкою за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 8000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 12300,00 грн. заборгованість за процентами.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комісії у сумі 2160 гривень суд зазначає наступне.

З кредитного договору №15.02.2025-100000624 від 15 лютого 2025 року вбачається, що кредитодавцем встановлено два види комісії: комісія пов`язана з наданням кредиту та комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат заспоживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Відповідно до п. 8 заявки кредитного договору №15.02.2025-100000624, комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 9% від суми Кредиту та дорівнює 720 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Отже, умови укладеного між сторонами кредитного договору щодо розміру та порядку сплати комісії за надання кредиту не суперечать ЗУ «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги у частині стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 720 грн підлягають задоволенню.

Водночас пунктом 9 заявки кредитного договору №15.02.2025-100000624 встановлена

комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі – "Комісія за обслуговування", "Комісія") – 720 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що оскільки перелік послуг з обслуговування кредитної заборгованості, що міститься у заявці кредитного договору, відповідають економічним потребам лише самого кредитодавця та вчиняються на його користь, а також позивачем не подано жодних доказів на підтвердження факту надання цих послуг, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії за обслуговування у розмірі 1440,00 грн задоволенню не підлягають.

Що стосується неустойки в розмірі 4000,00 грн, то відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год. 24 лютого 2022 року, який триває донині.

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок пені у розмірі 4000,00 грн. за період 15.02.2025-19.09.2025 (під час дії в Україні воєнного стану), а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (пені) та інших платежів у період дії в Україні воєнного стану, тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4000,00 грн до задоволення не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у сумі 21020 грн, з яких: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 12300,00 грн. заборгованість за процентами; 720,00 грн. заборгованість по комісії за видачу кредиту.

Щодо стягнення процесуальних витрат по справі.

Позивач поніс судові витрати, що складаються з 2422,40 грн. сплаченого судового збору.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов ТОВ «Спожичий центр» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1924,37 грн., виходячи з розрахунку: 21020 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) /26460,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним №15.02.2025-100000624 від 15.02.2025 в розмірі 21020 (тринадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1924 (одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири) грн 37 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: О. М. Дністрян