Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №376/1621/25 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1621/25

Провадження № 2/376/235/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року м.Сквира

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді - Ловінської С.С.,

за участю секретаря - Кропивлянської С.С.,

розглянувши в приміщенні Сквирського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Сквирського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 34 445,77 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 та за період з червня 2022 по квіиень 2025 (включно) було спожито природний газ на суму 34445,77 грн 9 з урахуванням оплат відповідача), вартість якого залишилася не оплаченою споживачем. Об`єкт газифікації, що знаходиться за вказаною адресою належить на праві власності відповідачу. Позивач, як суб`єкт ринку газу, з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за № 880 від 04.07.2017 року «Про видачу ліцензій з постачання природного газу...» на території України. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015 року «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 року № 917 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії». Пунктом 2 постанови НКРЕКП від 09.12.2021 року № 2471 «Про здійснення постачання природного газу побутовим споживачам на умовах базової річної пропозиції» відповідно до пункту 72 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу» зобов`язано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам, які після набрання чинності цією постановою будуть включені до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії». Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Відповідач приєднався до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» (ТОВ «ГК «Нафтогаз України») шляхом акцептування договору із позивачем через факт споживання газу. На умовах договору, позивач постачав природний газ, а відповідач отримував його та використовував для власних потреб. Вартість використаного природного газу відповідач зобов`язаний сплачувати щомісячно, відповідно до діючих тарифів. Позивачем в період з червня 2022 року по квітень 2025 року (включно) було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 34445,77 грн (з урахуванням проплат відповідача станом на дату подачі цієї позовної заяви). Оскільки відповідач не в повному обсязі сплачував нараховані суми за спожитий природний газ, це свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за поставлений природний газ у встановлений договором строк.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 02.07.2025 прийнято позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності його представника,не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином, а тому суд вважає, що відповідачка в судове засідання не з`явилася без поважних причин та вважає за можливе розглядати справу за її відсутності на підставі наявних у справі доказів, при цьому виносить заочне рішення. Відповідачка у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подала, жодних заяв чи клопотань не надіслала.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За вище вказаних обставин суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що з 01.11.2018 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах ч енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 року «Про видачу ліцензій з постачання природного газу ...» на території України.

Відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 року № 917 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії».

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 2596231232020 від 14.05.2025 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії та номер 2-297 виданого 07.06.2022 Сквирською державною нотаріальною конторою (а.с.14).

У відповідності до наданого розрахунку (фінансового стану), ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання природного газу, які надаються ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за відкритим на його ім`я особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ЕІС код об`єкту газифікації 56ХМ18А71862117К.

Також, з наданого розрахунку (фінансового стану) вбачається, що в період з травня 2022 року по квітень 2025 року включно споживачем ОСОБА_1 здійснювалось споживання природного газу за вказаною адресою, загальний об`єм споживання газу за даними оператора ГРМ за вказаний період становить 5622,21 куб.м., вартістю 44715,27 грн./м.куб., сплачено за спожитий природний 10269,50 грн , в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 34445,77 грн (а.с.13).

Отже, споживач ОСОБА_1 вчинила дії щодо акцептування договору, визнаючи таким чином наявність правовідносин, а відтак і взаємних прав та обов`язків, що з них випливають, що свідчить про прийняття нею договору постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на погоджених умовах.

Так, частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, затверджено Правила постачання природного газу (далі Правила постачання природного газу від 30.09.2015 № 2496), пунктом 2 розділу IІІ яких визначено, що договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633,634,641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Особливості здійснення постачання природного газу побутовому споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.

Так, згідно пункту 1 Розділу VI Правил постачання природного газу від 30.09.2015 № 2496, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Згідно з абз. 2,3 п. 1 Розділу VI вказаних Правил, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу (абз. 2 ч. 1ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з вимогами ч. 1,2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

За ч.ч. 1,2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Пунктом 2 розділу IІІ Правил постачання природного газу від 30.09.2015 № 2496 визначено, що за договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Вказаним положенням відповідають приписи пункту 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у відповідності до яких індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно вимог статті 319,322 ЦК України власність зобов`язує, тягар утримання майна покладається саме на його власника.

За змістом статей 526,530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України під порушенням зобов`язання розуміють його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, праву споживача одержувати відповідної якості послуги з постачання природного газу прямо відповідає визначений законом обов`язок оплачувати такі послуги у строки та розмірі, встановлені договором або законом.

Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений висновок відповідає усталеній позиції Верховного Суду у постановах від 14.02.2018 в справі № 639/10591/14-ц, від 10.12.2018 в справі № 638/11034/15, від 17.01.2019 в справі № 486/156/17, від 09.06.2021 у справі № 303/7554/16-ц, від 04.09.2022 у справі № 201/1807/21, від 07.11.2023 у справі №643/17352/20, від 22.12.2023 у справі № 607/2611/22, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, висновки якого суд враховує при застосуванні норми права до даних спірних правовідносин згідно з ч. 4ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи викладені положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, судом встановлено, що сторони по справі вільно та на власний розсуд та в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору постачання природного газу, а також приступили до його виконання, відтак, договір є укладеним в силу ч. 1 ст.638 ЦК України та встановлює для його сторін відповідні права й обов`язки, що є обов`язковими до виконання, в тому числі, і обов`язок споживача оплачувати вартість спожитих послуг за обумовленими тарифами (цінами) у погоджені терміни.

Відповідачкою не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також належних та допустимих доказів в спростування доводів позивача щодо нарахованої суми заборгованості за спожитий природний газ.

За встановлених обставин, перевіривши підстави та порядок нарахування вартості послуги постачання природного газу, зважаючи на те, що між сторонами склались фактичні договірні відносини, зазначена вартість спожитого газу відповідачем не сплачена, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме стягненню з відповідача на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 34445,77 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені у вигляді судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 16, 526, 527, 530, 615, 625, 629, 634, 638 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 77, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 34445,77 грн (тридцять чотири тисячі чотириста сорок п`ять гривень 77 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: : АДРЕСА_1 .

Суддя С.С.Ловінська