Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №369/18054/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18054/25

Провадження № 2/369/10867/25

РІШЕННЯ

Іменем України

06.02.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/18054/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ", третя особа: Ліквідаційна комісія Комунального некомерційного підприємства "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позовна заява обгрунтована наступним.

14.05.2025 на підставі наказу (розпорядження) голови комісії з реорганізації про припинення трудового договору (контракту) № 86-к від 07 травня 2025 року позивачку було звільнено з KHП «Психіатрична лікарня м. Маріуполь» у зв`язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України.

04.06.2025 вона звернулась до відповідача із заявою щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки.

13.06.2025 відповідач відповів, що у разі реорганізації комунальних некомерційних підприємств фінансування здійснюється з місцевого бюджету відповідно до плану використання бюджетних коштів, затвердженого місцевою радою, і головою ліквідаційної комісії КНП «Психіатрична лікарня м. Маріуполь», 29.04.2025 була направлена заявка на виділення коштів до Донецької обласної державної адміністрації на погашення виплат при звільнені працівникам КНП «Психіатрична лікарня м. Маріуполь».

Просила стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 06.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України представник відповідача 04.11.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому виклав заперечення проти позову, згідно яких зазначив, що на виконання розпорядження голови облдержадміністрації, начальника обласної військової адміністрації 14.02.2025 №113/5-25 «Про реорганізацію Комунального некомерційного підприємства «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Маріуполь» та Комунального некомерційного підприємства «Психіатрична лікарня м. Маріуполь» Комунальне некомерційне підприємство «Психіатрична лікарня м. Маріуполь» розпочалось припинення юридичної особи Комунальне некомерційне підприємство «Психіатрична лікарня м. Маріуполь» шляхом реорганізації у юридичну особу публічного права.

29.04.2025 була направлена заявка на виділення коштів до Донецької обласної державної адміністрації на погашення виплат при звільнені працівникам КНП «Психіатрична лікарня м. Маріуполь».

Також було повідомлено про ситуацію, яка склалась в Донецькому регіоні, а саме систематичні обстріли цивільного населення військами рф, близькість фронту все це призводить до відтермінування строків виділення коштів.

Відповідач фактично здійснив такий розрахунок 08.07.2025, тобто виконав грошове зобов`язання, яке у нього виникло з простроченням.

А оскільки позивач не заявляв суду вимог про стягнення будь-яких платежів, що пов`язані з відповідальністю за невиконання (несвоєчасне виконання) грошових зобов`язань, та не викладав таких обставин у позові, необхідно відмовити у задоволенні позову у зв`язку з неналежно обраним позивачем способом захисту.

Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповіді на відзив позивачка до суду не подала.

Також представник відповідача у відзиві на позов просив розгляд справи проводити без його участі.

Позивачка подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив їх задовільнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Відзив на позов до суду не подав.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Як вбачається з копії трудової книжки відповідно до наказу №76-к від 13.07.2023 позивач була прийнята на роботу в комунальне некомерційне підприємство «Психіатрична лікарня м. Маріуполь» на посаду лікаря-акушера-гінеколога на 0,25 ставки в диспансере психоневрологічного відділення.

3 01.01.2024 була переведена на 0.5 ставки лікаря-акушера-гінеколога диспансерного психоневрологічного відділення.

3 14.05.2025 на підставі наказу (розпорядження) голови комісії з реорганізації про припинення трудового договору (контракту) № 86-к від 07 травня 2025 року було звільнено з KHП «Психіатрична лікарня м. Маріуполь» у зв`язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Згідно із ст. ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.

Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.03.2021 у справі №731/115/20 (провадження №61-15526св20) зазначено, що «встановлено, що працівник перебував у трудових відносинах з Озерянського ЗЗСО І-III ступенів, яка є юридичною особою. Відповідно, на Озерянський ЗЗСО І-III ступенів як роботодавця покладено передбачений ст. 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Згідно із приписами ст. 80 ЦК України юридична особа наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем та відповідачем у суді. У відповідності до положень ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Працівник, як позивач, просив суд, крім іншого, поновити його на посаді директора Озерянського ЗЗСО І-III ступенів з 14 лютого 2020 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за період затримки розрахунку. Із змісту вказаних вимог убачається, що вони стосуються прав та обов`язків Озерянського ЗЗСО І-III ступенів, як особи, за рахунок якої можливо задовольнити ці позовні вимоги. Разом із тим, Озерянський ЗЗСО І-III ступенів не був залучений до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.03.2020 у справі №401/3088/17 (провадження №61-44227св18) зазначено, що «згідно зі ст. 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення по суті спору не звернули увагу, що позивач заявила свої вимоги про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової винагороди за сумлінну працю та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням не до юридичної особи з якою перебувала у трудових відносинах - Великоандрусівської загально-освітньої школи І-III ступенів, правонаступником, якої після реорганізації є КЗ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-III ступенів - дошкільний навчальний заклад», а до Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області та голови комісії з реорганізації. При цьому будь-які рішення сільської ради не були предметом оскарження в межах розглядуваної справи, а голова комісії у спірних правовідносинах, у тому числі при прийнятті оспорюваного наказу про звільнення працівника діяла не від власного імені, а як керівник навчального закладу - школи. Належним відповідачем за вимогами працівника про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової винагороди за сумлінну працю та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням мав бути роботодавець - Великоандрусівська загально-освітня школа І-III ступенів, яка на час пред`явлення позову мала статус юридичної особи, а в подальшому її правонаступник, яким після реорганізації став КЗ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-III ступенів - дошкільний навчальний заклад»».

У постанові Верховного Суду від 23.11.2022 року за №733/1093/21 зазначено: «У справі, що переглядається: при зверненні із позовом працівник просила, зокрема, стягнути з Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 31.08.2021 року до дня поновлення на роботі; при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд зазначив, що фінансове забезпечення Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради, в тому числі виплату заробітної плати, покладено на відділ освіти Ічнянської міської ради, який не було залучено до участі у справі співвідповідачем; апеляційний суд не врахував, що позивач перебувала у трудових відносинах із Більмачівською гімназією Ічнянської міської ради і саме на Більмачівську гімназію Ічнянської міської ради як роботодавця покладено передбачений ст. 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату; за таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відділ освіти Ічнянської міської ради».

Аналогічний висновок щодо належного суб`єктного складу сторін у справах вказаної категорії викладено у постановах Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №672/1292/21 (провадження №61-3862св22), від 04.03.2020 у справі №401/3088/17 (провадження №61-44227св18), від 17.03.2021 у справі №731/115/20 (провадження №61-15526св20).

Враховуючи, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із KHП «Психіатрична лікарня м. Маріуполь», відтак, саме на вказане підприємство покладено обов`язок своєчасної виплати заробітної плати, компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Суд вважає, що позивачем помилково та необґрунтовано визначено, що належним відповідачем у даній справі є Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ».

Тому, суд вважає, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ", третя особа: Ліквідаційна комісія Комунального некомерційного підприємства "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку– відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 06.02.2026 року.

Суддя А.В. Янченко