Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №369/17475/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/17475/25

Провадження № 2-а/369/115/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, згідно якого просить скасувати постанови головного спеціаліста інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Боброва Є.Ю. серії 2КІ № 0000377532 від 02.01.2025 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 700 грн. за ч.1 ст. 152-1 КУпАП; постанову головного спеціаліста інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кушніра В.О. серії 2КІ № 0000173668 від 19.05.2025 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 700 грн. за ч.1 ст. 152-1 КУпАП; постанову головного спеціаліста інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) серії 2КІ № 0000370264 від 10.12.2024 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 700 грн. за ч.1 ст. 152-1 КУпАП; постанову головного спеціаліста інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Болсуновського С.В. серії 2КІ № 0000655143 від 10.06.2025 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 700 грн. за ч.1 ст. 152-1 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила закрити провадженні у цих справах та стягнути на її користь сплачений судовий збір. Просила поновити строк на звернення до суду з цим позовом.

В обґрунтування вимог позивач послалася на те, що 10.12.2025 року приблизно о 8.00 год. вона припаркувала власний автомобіль марки TOYOTA С-HR, д/р НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування, що знаходиться за адресою м.Київ, бульвар Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної). На торпеді авто залишила номер телефону та копію посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 від 07.06.2016 року, що дає право безкоштовно залишати автомобіль на майданчику платного паркування без оплати, враховуючи пільги учасника бойових дій. Головний інспектор з паркування, не звернувши увагу на торпеду автомобіля, де знаходилася копія посвідчення учасника бойових дій, склав постанову серії 2КІ № 0000370264 від 10.12.2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152-1 ч.1 КпАП України.

02.01.2025 року приблизно об 11.00 год. вона припаркувала автомобіль марки TOYOTA С-HR, д/р НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування, що знаходиться за адресою м.Київ, бульвар Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної). На торпеді автомобіля залишила номер телефону та копію посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 від 07.06.2016 року, що дає право безкоштовно залишати автомобіль на майданчику платного паркування без оплати, враховуючи пільги учасника бойових дій. Головний інспектор з паркування Бобров Є.Ю., не звернувши увагу на торпеду автомобіля позивача, де знаходилася копія посвідчення УБД, склав постанову серії 2КІ № 0000377532 від 02.01.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152-1 ч.1 КпАП України.

19.05.2025 року приблизно о 09.00 год. вона припаркувала автомобіль марки TOYOTA С-HR, д/р НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування, що знаходиться за адресою м.Київ, бульвар Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної). На торпеді автомобіля позивач залишила номер телефону та копію посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 від 07.06.2016 року, що дає право безкоштовно залишати автомобіль на майданчику платного паркування без оплати, враховуючи пільги учасника бойових дій. Головний інспектор з паркування Кушнір В.О., не звернувши увагу на торпеду автомобіля позивача, де знаходилася копія посвідчення УБД, склав постанову серії 2КІ № 0000173668 від 19.05.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152-1 ч.1 КпАП України.

10.06.2025 року приблизно о 08.00 год. вона припаркувала власний автомобіль марки TOYOTA С-HR, д/р НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування, що знаходиться за адресою м.Київ, бульвар Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної). На торпеді автомобіля позивач залишила номер телефону та копію посвідчення учасника бойових лій серія НОМЕР_2 від 07.06.2016 року, що дає право безкоштовно залишати автомобіль на майданчику платного паркування без оплати, враховуючи пільги учасника бойових дій. Головний інспектор з паркування Болсуновський С.В., не звернувши увагу на торпеду автомобіля позивача, де знаходилася копія посвідчення УБД, склав постанову серії 2КІ № 0000655143 від 10.06.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152-1 ч.1 КпАП України.

Сам інспектор є працівником Департаменту територіальне контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Відповідач). Про дані постанови позивач не знала. Дізналася лише тоді, коли в неї були заблоковані банківські кошти. 17.09.2025 року вона звернулася до Вишневого відділу державі виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), де їй було повідомлено, що відкрите виконавче провадження за несплачений штраф. Позивач себе винною не визнає, оскільки на торпеді автомобіля залишала копії посвідчення УБД, а також номер телефону. Згідно з правилами благоустрою міста Києва правом безоплатного паркування транспортних засобів користуються, зокрема, особи, що мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них, а також члени сімей загиблих (померлих) осіб, які захищали незалежність суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. У примітці до вказаної статті 152-1 КУпАП роз`яснено, що положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів. Відповідно до пункту 17.11.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (далі - Правила № 1051/1051) правом безкоштовного паркування користуються, зокрема, особи, що мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них, а також члени сімей загиблих (померлих) осіб (виключивши звідти: "що мали статус учасника бойових дій"), які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 07.06.2016. Отже позивач належить до кола осіб, які мають право на безкоштовне паркування згідно з положеннями Правил благоустрою № 1051/1051. Вказує, що позивач не знала, про існування даних постанов, є військовослужбовцем та у зв`язку з виконанням службових обов`язків перебуває у тривалих службових відрядженнях поза межами місця постійного проживання, що суттєво обмежує її можливості для оперативного отримання поштової кореспонденції та своєчасного реагування на адміністративні документи. А тому позивачка не мала реальної можливості дізнатися про постанови раніше, а отже, не могла їх оскаржити в передбачений 10-денний строк.

Ознайомившись з позицією та доказами представленими Відповідачем у відзиві на позовну заяву, додала, що відповідно до примітки до статті 152-1 КУпАП, положення частини першої цієї статті не застосовується до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів. Як свідчать матеріали справи, вона має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 до ветеранів війни належать: учасники бойових дій. Повідомила, що з приводу аналогічного інциденту вона зверталась до Департаменту територіального контролю міста Києва в липні 2024 року, звернення зареєстровано в режимі електронного та паперового документообігу Департаменту паркування (вх. No064/Є-1873 від 30.07.2025 р.), де ідентифікувала себе як учасницю бойових дій з наданням відповідних підтверджуючих документів та всіх своїх контактних даних, а саме: адреси, електронної адреси та мобільного телефону. Тобто Департаменту було достеменно відомо те, що вона є учасником бойових дій. Право безкоштовного паркування для учасників бойових дій не обмежується спеціальними місцями для паркування чи окремими майданчиками, а з огляду на відсутність у Правилах дорожнього руху будь-яких уточнень стосується всіх місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва. Неналежне встановлення порядку користування пільгою не може позбавляти особу права на використання такої пільги. Установлена в «Києві цифровому» програма щодо пільгового паркування в багатьох випадках дає технічні збої, як приклад додала скани трьох невдалих спроб зареєструвати паркування за цією програмою. За таких обставин, вона є особою, яка звільняється від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів на території міста Києва у відповідності до пункту 17.11.1 Правил, а тому притягнення до відповідальності за правопорушення за частиною першою статті 152-1 КУпАП є неправомірним. Відсутність в інспектора з паркування можливості ідентифікувати транспортний засіб як такий, що звільняється від сплати за паркування на муніципальних майданчиках, не є обставиною, що підтверджує вчинення правопорушення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав відзив на позовну заяву, згідно якого проти позову заперечував, вказав, що відповідно до правил дорожнього руху: Дорожній знак 5.43 «Зона стоянки» позначає початок зони дії, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним; табличка 7.6.1 «Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку» позначає спосіб поставлення легкових автомобілів і мотоциклів на стоянці вздовж тротуару. Табличка застосовується із знаком 5.43; табличка 7.14 «Платні послуги» застосовується зі знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також зі знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 Правил. Разом із тим, п. 1.9 Правил зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до примітки до статті 152-1 під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика). Суб`єктом правопорушення в даній статті, в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки, є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Відповідно до п. 26 Правил паркування, користувач зобов`язаний після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі несплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152-1 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів фотофіксації, майданчик для паркування облаштовано відповідними дорожніми знаками та інформаційною табличкою про спосіб постановки транспортного засобу, вартість, порядок та спосіб оплати. Згідно з пунктом 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342, користувач зобов`язаний розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки. Відповідно до пункту 13 Правил паркування відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної. Відповідно до правил дорожнього руху розмітка 1.33 позначає відведені майданчики для паркування транспортних засобів, розміщені вдовж проїзної частини вулиці, дороги за обумовлених умов (оплата за стоянку, обмежена тривалість стоянки). Згідно пункту 14 Правил паркування транспортних засобів, відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування. Також, відповідно до пункту 21 Правил паркування на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони). Інформація щодо наявності майданчика для паркування транспортних засобів наявна у відкритому доступі, зокрема на веб-сайті Комунального підприємства Київтранспарксервіс https://ktps.kyiv.ua/services/karta-maydanchykiv (далі - оператор), а також в додатку платформи Цифрових міських сервісів «Київ Цифровий».

Зі змісту матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб позивача, TOYOTA C-HR держаний номерний знак НОМЕР_1 розміщено на майданчику для платного паркування на бульв. Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної) в м. Києві. Наведене в повній мірі підтверджується фотознімками. Як вбачається з матеріалів фотофіксації, позивачем у порушення вимог пункту 26 Правил паркування транспортних засобів не було розміщено під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування. Факт неоплати користування майданчиком для платного паркування не оспорюється позивачем. Відповідно до п. 17.11.3 Правил Благоустрою міста Києва, затверджених Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва» (далі - Правила благоустрою) оператор на майданчиках платного паркування автотранспортних засобів та автостоянках повинен забезпечити резервування, спеціальних місць паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками. При облаштуванні спеціальних місць (у разі можливості) передбачати їх резервування на відстані не більш як 50 метрів перед входом до будівлі, а біля житлових будинків - не більш як за 100 метрів. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в ч. 3 п. 17.11.1 цих Правил, а саме ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн. Разом з тим транспортний засіб позивача розміщено поза межами зарезервованих спеціальних місць паркування, а тому вимоги пункту 17.11.3, які регламентують порядок реалізації права на безоплатне паркування, позивачем не дотримані.

Позивач є учасником бойових дій та має право на безкоштовне паркування відповідно до Правил благоустрою міста Києва (при дотриманні певних вимог, про що зазначалось вище). Саме формулювання «правом безкоштовного паркування користуються» передбачає певні дії особи, викликані її особистим бажанням. Однак, як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб позивача розміщено поза межами зарезервованих спеціальних місць. Тобто, позивач добровільно не скористалась своїм правом на пільгу, а тому її права діями Департаменту не порушені. Зазначає, що відповідно до абзацу 5 статті 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З наведеного можна зробити висновок, що наявність права не забезпечує його безумовну дію. Саме формулювання «правом безкоштовного паркування користуються» передбачає певні дії особи, викликані її особистим бажанням. Однак, як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб TOYOTA C-HR держаний номерний знак НОМЕР_1 розміщено поза межами зарезервованих спеціальних місць для паркування, без підтвердження Статусу Захисника в застосунку «Київ Цифровий». Крім того, Єдиний державний реєстр транспортних засобів не містить інформації про наявність у власника будь-яких пільг, а отже, Інспектор не міг встановити наявність у Позивача пільг, щодо оплати паркування, а твердження Позивача у цій частині необґрунтовані та безпідставні.

Департамент вважає, що позовна заява є такою, що підлягає залишенню без розгляду, оскільки подана з пропущенням строку звернення до суду. Відповідно до ч. 10 ст. 279-1 КУпАП у разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову. Відповідно до позовної заяви Позивач вказує адресу реєстрації: вул. Малишка, 4 с. Гореничі, Київська область, 08114. Саме на цю адресу і були спрямовані оскаржувані Постанови. Постанови про накладення адміністративного стягнення набрали законної сили після повернення поштового відправлення з постановою до Департаменту з позначкою Укрпошти про невручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Матеріали справи не містять інформації щодо наявності в Позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду. Отже, всупереч приписам ст. 289 КУпАП, позовна заява до суду подана з пропущенням строку звернення до суду. В позовних матеріалах не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду протягом встановленого строку, не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. В позовних матеріалах не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду протягом встановленого строку, не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановлено цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Судом встановлено, що головним спеціалістом - інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Тишкуном Артемом Анатолійовичем 10 грудня 2024 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ № 0000370264 (далі – Постанова), якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152-1 ч.1 КпАП України, та накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 700 гр. за несплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за адресою: бул. Лесі Українки в м. Києві.

Головним спеціалістом - інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бобровим Євгеном Юрійовичем 02 січня 2025 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ № 0000377532 (далі – Постанова), якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152-1 ч.1 КпАП України, та накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 700 гр. за несплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за адресою: бул. Лесі Українки в м. Києві.

Головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кушніром Віталієм Олександровичем 19 травня 2025 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ № 0000173668 (далі – Постанова), якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152-1 ч.1 КпАП України, та накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 700 гр. за несплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за адресою: бул. Лесі Українки в м. Києві.

Головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Болсуновським Сергієм Вікторовичем 10 червня 2025 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ № 0000655143 (далі – Постанова), якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152-1 ч.1 КпАП України, та накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 700 гр. за несплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за адресою: бул. Лесі Українки в м. Києві.

Вважаючи оскаржувані постанови відповідача протиправними та такими, що порушують її права, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про затвердження Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 19 листопада 2018 року № 2089, зокрема затверджено Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення № 2089).

Згідно з розділом 7 Положенням № 2089 у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, положення про яке затверджується наказом директора Департаменту. У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право: здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки, відеозапису; розглядати справи про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено; складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень; накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису); розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності; складати акт огляду та тимчасового затримання транспортних засобів; здійснювати тимчасове затримання транспортних засобів шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку; мають інші права, визначені законом.

Отже, притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема складення та прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення законодавства у сфері паркування міста Києва є складовою частиною виконання посадовою особою Інспекції з паркування своїх обов`язків, передбачених Положенням № 2089.

Відповідно до частини 3 статті 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).

За пунктом 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Знак 5.43 Правил дорожнього руху «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.

Табличка 7.14 Правил дорожнього руху «Платні послуги» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.

Відповідно до п. 30 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 (далі – Правила № 1342), під час паркування на майданчику для платного паркування користувач сплачує вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з тарифом, установленим виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку і межах, визначених законодавством, з урахуванням переліку основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування.

Отже, Правилами № 1342 передбачені повноваження виконавчих органів міських рад визначати особливості оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Пунктом 26 Правил № 1342 визначено, що користувач зобов`язаний: поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування; розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

Частина 1 статті 152-1 КУпАП передбачає, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі несплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

У примітці до вказаної статті 152-1 КУпАП роз`яснено, що положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.

Відповідно до пункту 17.11.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (далі - Правила № 1051/1051) правом безкоштовного паркування користуються: спеціальний автотранспорт із службовими державними номерними знаками під час виконання прямих службових обов`язків у зоні місць для платного паркування (прокуратури, МВС, СБУ, пожежної охорони, швидкої допомоги, аварійний спецавтотранспорт міських комунальних служб тощо); особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи з інвалідністю з дитинства, та особи з інвалідністю внаслідок загального захворювання; ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн; громадські організації осіб з інвалідністю, підприємства, установи, організації, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, що є власниками транспортних засобів і перевозять осіб з інвалідністю; особи, що мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них, а також члени сімей загиблих (померлих) осіб (виключивши звідти: "що мали статус учасника бойових дій"), які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 07.06.2016 року.

Таким чином, позивач належить до кола осіб, які мають право на безкоштовне паркування згідно з положеннями Правил благоустрою № 1051/1051.

Відповідачем зазначено, що про факт наявності у позивача передбачених законом пільг Департаменту стало відомо лише після ознайомлення з позовною заявою, тоді як на момент прийняття оскаржуваної постанови ані Інспектор, ані Департамент не знали та не могли знати про наявність таких пільг. Вказує, що інспектор під час винесення оскаржуваної постанови не знав і об`єктивно не міг знати про наявність у відповідальної особи права на пільгу, оскільки КУпАП не передбачено у інспектора обов`язку перевірки таких відомостей щодо відповідальної особи (позивача). А тому єдиним, у випадку позивача, способом ідентифікувати транспортний засіб, як такий, власник якого наділений пільгами щодо оплати паркування - це підтвердження статусу «Захисник» у додатку «Київ Цифровий» або розміщення під склом автомобіля на видному місці документу, що свідчить про наявність пільги.

З даного приводу суд зазначає про таке.

Будь-якими нормативно-правовими актами не передбачено розміщення в автомобілі копії документів, які надають право позивачу скористатись безкоштовним паркуванням (копії посвідчення учасника бойових дій).

Водночас, використання для початку паркування і оплати за паркування лише в додатку «Київ Цифровий», без можливості в інший спосіб реалізувати право на паркування і спосіб реалізувати право на безоплатне паркування, є звуження прав громадян, які не є користувачами електронного додатку.

Таким чином, неналежне встановлення порядку користування пільгою не може позбавляти особу права на її використання.

Суд вважає необхідним також врахувати висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 04.07.2024 у справі «Кривченко та Олійник проти України», відповідно до яких право заявника не може бути залежним від обміну інформацією між органами державної влади, таким чином практично унеможлививши отримання заявником належного йому перерахунку пенсії та не врахувавши суті його вимог.

У контексті означеного суд наголошує на тому, що відсутність у суб`єкта владних повноважень доступу до реєстрів, з яких можна встановити наявність в особи статусу учасника бойових дій або будь яких інших пільг щодо оплати паркування, тобто порушення обміну інформацією між органами державної влади, не може позбавляти позивача права на безоплатне паркування, що гарантоване йому законодавством та слугувати підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом статей 17, 65 Конституції України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019).

Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у Рішенні від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.

В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України та ветеранів війни, які брали участь у захисті Батьківщини та в бойових діях, є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України.

Київська міська рада, встановивши пільги щодо безоплатного паркування для певної категорії осіб (зокрема для учасників бойових дій) не вправі в особі Департаменту транспортної інфраструктури її виконавчого органу притягати таких осіб до відповідальності за правопорушення, пов`язані із реалізацією встановлених пільг, оскільки це свідчитиме про грубе порушення принципу належного урядування.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст. 77 КАС України).

Згідно з ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що суб`єкт владних повноважень не подав до суду доказів та не зазначив про існування доказів вини позивача, а тому з огляду на викладене, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, відтак задовольняє вимоги позивача та скасовує оскаржувані постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КпАП України.

На час розгляду справи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно пункту третього частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

А тому, враховуючи приписи ст. 286 КАС України, суд вважає можливим закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення, оскільки відповідно до ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Прийняття відповідного рішення про закриття провадження у справі відноситься відповідно до вимог ч.1 ст.222, п.1 ч.1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП до компетенції органів, які уповноважені законом на розгляд даної категорії справ про адміністративні правопорушення та до компетенції суду при розгляді відповідно до вимог ст.286 КАС України позовів з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначене свідчить про те, що адміністративні суди наділені повноваженнями закривати провадження по справах про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення.

У свою чергу, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щодо вимоги позивача про поновлення строку для оскарження постанов суд зазначає таке.

Як вказує позивач вона не знала про існування даних постанов, є військовослужбовцем та у зв`язку з виконанням службових обов`язків перебуває у тривалих службових відрядженнях поза межами місця постійного проживання, що суттєво обмежує її можливості для оперативного отримання поштової кореспонденції та своєчасного реагування на адміністративні документи. А тому позивачка не мала реальної можливості дізнатися про постанови раніше, а отже, не могла їх оскаржити в передбачений 10-денний строк. Про дані постанови позивач дізналася лише тоді, коли в неї були заблоковані банківські кошти. 17.09.2025 року вона звернулася до Вишневого відділу державі виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), де їй було повідомлено, що відкрите виконавче провадження за не сплачені штрафи.

Згідно зі ст.289 КпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою) правомочним розглядати скаргу.

Так, оскаржувані постанови були ухвалені 10.12.2024 року, 02.01.2025 року, 19.05.2025 року та 10.06.2025 року, однак з позовом до суду позивач звернулася 23.09.2025 року, оскільки, як стверджує позивач, про винесення відносно неї оскаржуваних постанов вона дізналася лише 17.09.2025 року.

Стороною відповідача суду не надано достовірних доказів та не зазначено про існування доказів вручення копій постанов позивачу. Оскаржувані постанови даних про вручення їх копій позивачу не містить. Відповідач вказує, що оскаржувані постанови направлялися на адресу позивача, однак були повернуті за закінченням терміну зберігання.

Натомість позивач вказує, що вона є діючою військовослужбовицею та у зв`язку з виконанням службових обов`язків перебуває у тривалих службових відрядженнях поза межами місця постійного проживання, що суттєво обмежує її можливості для оперативного отримання поштової кореспонденції, вказані постанови вона поштою не отримувала та не знала про їх існування.

Виходячи з наведеного, суд вважає поважною причину пропуску позивачем строку на оскарження постанов про адміністративні правопорушення, у зв`язку із чим, строк на оскарження підлягає поновленню.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачем не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративних правопорушень, а наявні докази не підтверджують вказаний факт, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав недоведеності суб`єктом владних повноважень факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору, в переліку яких відсутні позивачі у справах про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Вказана позовна заява також відсутня в переліку заяв, передбачених ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання яких судовий збір не справляється.

Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналізуючи вказані норми права Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 виклала такий правовий висновок.

За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При подачі 4 позовів позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 422 гр. 40 коп.

З урахуванням викладеного, зважаючи на задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого нею за подання позовної заяви до суду, з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову головного спеціаліста - інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Тишкуна А.А. від 10 грудня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ № 0000370264, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152-1 ч.1 КпАП України, та накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 700 гр., а справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – закрити.

Скасувати постанову головного спеціаліста - інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Боброва Є.Ю. від 02 січня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ № 0000377532, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152-1 ч.1 КпАП України, та накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 700 гр., а справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – закрити.

Скасувати постанову головного спеціаліста - інспектора з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кушніра В.О. від 19 травня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ № 0000173668, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152-1 ч.1 КпАП України, та накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 700 гр., а справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – закрити.

Скасувати постанову головного спеціаліста - інспектора з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Болсуновського С.В. від 10 червня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ № 0000655143, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152-1 ч.1 КпАП України, та накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 700 гр., а справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ 34926981, адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корп. 2) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 422 гр. 40 коп.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

06.02.2026