Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №359/10469/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/10469/25

Провадження №2/359/2239/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2026 р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі судового засівання Кривохижі О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" звернулось до суду позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27050,20 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.04.2016 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26253048460902, за умовами якого банк зобов`язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також виконати інші зобов`язання в порядку, встановленому договором. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання. 28.03.2024 згідно договору факторингу №28/03/24 АТ "Банк Кредит Дніпро" відступлено право вимоги за кредитним договором №26253048460902 на користь ТОВ "Цикл Фінанс", а відповідно ТОВ "Цикл Фінанс" набуло право вимоги до відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 27 050,20 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 10974,34 грн., заборгованість по відсотках - 11798,99 грн., заборгованість по комісії 4276,87 грн.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 23.01.2026 вирішено проводити заочний розгляд справи.

Сторони у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.04.2016 між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладено комплексний договір про надання батьківських послуг № 26253048460902, за умовами якого сторони узгодили: строк кредиту - 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців, у випадку відсутності повідомлення від банку про закінчення строку кредиту; процентна ставка - згідно з умовами, встановленими тарифами банку; назва продукту - кредитна лінія; процентна ставка - згідно з умовами, встановленими тарифами банку; сума кредиту – не більше 50000,00 грн.

28.03.2024 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Цикл Фінанс" укладено договір факторингу №28/03/24, відповідно до п.1.1 якого на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл.73 Цивільного кодексу України фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно додатку 1.

Згідно з п.1.2 договору внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у відповідності до умов цього договору клієнт передає (відступає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості.

Права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання акту приймання-передачі прав вимоги (додаток 3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до додатку №3 до даного договору в день підписання договору та набрання ним чинності (п.п.6.2.2 договору).

Витяг з реєстру боржників до договору факторингу №28/03/24 від 28.03.2024 свідчить про те, що позивач набув право вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 за кредитним договором №26253048460902.

Відповідно до довідки від 22.08.2025, складеної ТОВ "Цикл Фінанс", загальна сума непогашеної заборгованості станом на 22.08.2025 за кредитним договором №26253048460902 від 31.05.2016 становить 27050,20 грн., з яких: сума основного боргу за тілом кредиту - 10974,34 грн., сума боргу за відсотками - 11798,99 грн., сума боргу за комісією - 4276,87 грн.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Положеннями статей 1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У комплексному договорі про надання банківських послуг передбачено, що процентна ставка - згідно з умовами, встановленими тарифами банку.

При цьому, позивачем не надано тарифів банку, з якими ознайомився відповідач та погодився з його умовами, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами в розмірі, зазначеному в розрахунку заборгованості.

За таких обставин, без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови надання банківських послуг, комплексний договір про надання батьківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем комплексного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони не узгодили в письмовому вигляді умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно із п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, умови кредитного договору не містять домовленості сторін про сплату комісії за обслуговування кредиту, порядок та розмір її нарахування, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії є необґрунтованими, такими, що також не підлягають задоволенню.

Станом на час розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту у розмірі 10974,34 грн.

Таким чином, відповідачем були порушені умови кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за тілом кредиту.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Первісний кредитор фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії належить відмовити.

Враховуючи викладене, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 10974,34 грн., приймаючи до уваги набуття позивачем права вимоги заборгованості за вказаним договором на підставі договору факторингу №28/03/24, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10974,34 грн.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З акту №26253048460902 про підтвердження надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року встановлено, що позивачем понесено документально підтверджені обґрунтовані витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 3 000 грн..

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Так як позов задоволено частково (40,57%), то суд вважає за необхідне стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 982,77 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1217,10 грн.

Керуючись ст. ст.141, 258-259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс», ЄДРПОУ 43453613, розташованого за адресою м. Київ, вул. авіаконструктора І.Сікорського, заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 10974,34 грн.,судовий збір в розмірі 982,77грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1217,1 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасники справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Учасники справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст заочного рішення суду складено 02 лютого 2026 року,

Суддя Чирка С.С.