Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №357/16071/24 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/16071/24

Провадження № 2/357/2501/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2024 року адвокат Коваль Олександр Петрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», в якому просив: - стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, за період з 01.10.2021 року по 31.10.2024 року, у розмірі 370392,00 грн; - зобов`язати Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2024 року в рахунок відшкодування шкоди,?завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності 21300,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01 липня 2010 року рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області, по справі №227/4556/18, позов ОСОБА_1 до ВАТ «Донецькобленерго» про відшкодування моральної шкоди та стягнення суми вішкодування втраченого заробітку задоволено частково та стягнуто з ВАТ «Донецькобленерго» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування шкоди в наслідок пошкодженого здоров`я 1577 гривень 19 копійок щомісяця, починаючи від 19 лютого 2008 року, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень, а в іншій частині позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 16 вересня 2010 року змінено рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2010 року та стягнуто з ВАТ «Донецькобленерго» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди в наслідок пошкодженого здоров`я 1577 гривень 19 копійок, щомісяця, починаючи від 12 травня 2010 року. В іншій частині рішення залишено без змін. Судами було встановлено, що 22 квітня 1983 року позивач ОСОБА_1 , проходячи повз насип каналізаційного колектору в районі с. Жданівський в м. Добропілля вхопився рукою за пружину, що висіла на дроті високовольтної лінії електричних мереж (ВЛЕМ). Внаслідок того, що (ВЛЕМ) знаходилася під напругою 6000 вольт, його вдарило струмом і він отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді обширного опіку правої руки, правого плеча та своду голови. За даним фактом правоохоронними органами було проведено слідство і вироком Добропільського міського суду від 02 грудня 1983 року були засуджені посадові особи Добропільського РЕМ Кіровських Електричних мереж за ст.167 Кримінального кодексу УРСР, та призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави 200 і 150 рублів відповідно. У 1991 році ОСОБА_1 визнано інвалідом з дитинства III групи - безстроково, та копією трудової книжки підтверджувалось, що у 1991 році він розпочав свою трудову діяльність, протягом 1993-1996 років працював гірником підземним з повним робочим днем у шахті, у 2003 році звільнився з посади сторожа Добропільського міського відділу освіти за власним бажанням. За висновком судово-медичної експертизи №351 від 12 травня 2010 року ОСОБА_1 встановлено 60% втрати працездатності. У 2021 році позивач звернувся з позовною заявою до відповідача про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення працездатності. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року, по справі №357/1540/21, позовну заяву задоволено, стягнуто з АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, за період від 01.02.2018 року до 31.12.2020 року, у розмірі 230572 грн. 16 коп., зобов`язано AT «ДТЕК Донецькі Електромережі» виплачувати ОСОБА_1 від 01.01.2021 року в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності 9 828 грн. з урахуванням раніше виплачених сум. Пзивач зазначає, що з моменту прийняття судом рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, особа має право на його збільшення у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Позивач просить стягнути з відповідача відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності на ст. 1197 ЦК України (абз. 2 ч. 1), та тому що, середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (надається відповідь Головного управління статистики у Донецькій області №01-0/1061-24 від 09.10.2024р.), розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати з врахуванням раніше сплачених коштів, згідно такого розрахунку: мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2021 рік» - 6000 грн; мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2022 рік» - 6500 грн; мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2023 рік» - 6700 грн; мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2024 рік» - 7100 грн. Таким чином, загальний розмір втраченого заробітку за 2021 - 2024 роки (36 місяців) становить 370392 грн. 00 коп. Також, відповідач повинен сплачувати щомісячний розмір відшкодування завданої шкоди та втрати працездатності, починаючи з 01.01.2024р. в розмірі: 35500 грн (п`ятикратний розмір мінімальної зарплати на 2024р.) х 60% = 21 300,00 грн.(двадцять одна тисяча триста гривень).

Заочним рішенням суду від 19 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки було задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, за період з 01.10.2021 року по 31.10.2024 року, у розмірі 370392,00 грн. Зобов`язано Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2024 року в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності 21300,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь держави судовий збір у розмірі 4915,12 грн.

У липні 2025 року представник відповідача АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» Удовиченко О.В. звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про перегляд заочного рішення, в якій просив: визнати поважними причини неявки та неповідомлення причини неявки в судове засідання відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі», а також визнати неподання з поважних причин відповідачем Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» про збільшення розміру відшкодування шкоди у звя`зку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки у цій справі №357/16071/24 (провадження №2/357/835/25); поновити строк для подання Акціонерним товариством «ДТЕК Донецькі Електромережі» заяви про перегляд заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025 року по цивільній справі №357/16071/24 (провадження №2/357/835/25) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» про збільшення розміру відшкодування шкоди у звя`зку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки у цій справі №357/16071/24 (провадження №2/357/835/25); визнати докази та обставини, на які посилається відповідач АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» такими, що мають істотне значення для правильного вирішення даної справи №357/16071/24; переглянути та скасувати заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025 року по цивільній справі №357/16071/24 (провадження №2/357/835/25) за позовом ОСОБА_1 до А Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки у цій справі №357/16071/24 (провадження №2/357/835/25), та призначити дану справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 20 серпня 2025 року заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025 року у справі №357/16071/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки було скасовано. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

Судом 30.09.2025 р. за вх..№55673 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Удовиченко О. В. просив відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки. У відзиві представник зазначає, що розглянувши позовні вимоги та докази на які посилається Позивач, відповідач вважає, що позивач обґрунтовує позовні вимоги посилаючись на норми матеріального права, які не застосовуються до правовідносин, що склались між сторонами; позивач не обґрунтовано просить суд про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки за період з 01.10.2021 року по 31.10.2024 року, у розмірі 370392,00 грн. (триста сімдесят тисяч триста дев`яносто дві гривні 00 копійок); позивач необґрунтовано вимагає зобов`язати Акціонерне товариство ДТЕК Донецькі Електромережі» виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2024 року в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, збільшення розміру щомісячної виплати в сумі 21300,00 грн. (двадцять одна тисяча триста гривень 00 копійок). Відповідач зазначає, що оскільки ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді обширного опіку правої руки, правого плеча та своду голови 22.04.1983 року, тобто отримав ушкодження здоров`я будучи малолітньою особою, положення статті 1197 ЦК України не застосовується. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на норму матеріального права (ст.1197 ЦК України), та практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (Пленум Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6), які не застосовуються до правовідносин, що склались між сторонами. В позовній заяві позивач вимагає стягнути з відповідача втрачений заробіток за період від 01.11.2021 року до 31.10.2024 року в сумі 370392 грн. 00 коп., та зазначає, що позовні вимоги підлягають до задоволенню за три роки, що передували зверненню до суду, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати з врахуванням раніше сплачених коштів. Проте відповідач не погоджується із вимогою позивача в частині стягнення заборгованості за період з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2024 року, оскільки така вимога суперечить положенням частини 2 статті 1208 ЦК України. Частиною другою статті 1208 ЦК України унормовано, що збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, можливе лише на підставі рішення суду за наявності таких умов: збільшення розміру мінімальної заробітної плати, звернення потерпілої особи до суду із вимогою про збільшення розміру щомісячного відшкодування втраченого заробітку. Тобто, для стягнення із відповідача втраченого заробітку в більшому розмірі у зв`язку із підвищенням розміру мінімальної заробітної плати, потерпіла особа має звернутись до суду з позовом про збільшення розміру відшкодування. І лише після набрання рішенням суду законної сили у заподіювача шкоди виникає обов`язок сплачувати втрачений потерпілою заробіток у більшому розмірі. Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення із відповідача різниці між сплаченим відшкодуванням і тим, який би він мав сплатити з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати за період з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2024 року, в сумі 370392,00 грн., яку він вважає заборгованістю, фактично є стягненням втраченого заробітку у більшому розмірі за минулий період без звернення позивача до суду із відповідними позовними вимогами і наявності відповідного судового рішення про встановлення нового розміру відшкодування. Отже, в задоволенні позовних вимог про збільшення відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності за період з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 370392,00 грн., що по суті позовних вимог є стягненням втраченого заробітку у більшому розмірі за минулий період, слід відмовити. Згідно позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача з 01.01.2024 року на користь позивача втраченого заробітку (доходу) внаслідок каліцтва, в розмірі 21300,00 грн. (35500,00х60%) щомісячно, на підставі ст. 1197 ЦК України (абз. 2 ч. 1), та тому що, середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Стосовно періоду вимоги щодо стягнення з відповідача з 01.01.2024 року на користь позивача втраченого заробітку (доходу) внаслідок каліцтва в розмірі 21300,00 грн. слід зазначити, що така вимога необґрунтована, оскільки сума щомісячних виплат позивачу, на відшкодування втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності була встановлена рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року у справі №357/1540/21 з 01.01.2021 року та складала 9828,00 грн. На теперішній час, це рішення є дійсним, а тому виплати проводяться щомісяця, на підставі рішення що набрало законної сили. Оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом 04 листопада 2024 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на позовній заяві з вхідним №57724 від 04.11.2024 року, а тому збільшення щомісячних виплат на відшкодування втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності не може бути встановлена раніше, ніж позивач звернувся до суду з відповідною вимогою, а обов`язок сплати таких виплат виникне у відповідача після того як рішення про збільшення щомісячних виплат набуде чинності. Стосовно розміру вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача втраченого заробітку (доходу) внаслідок каліцтва щомісячної виплати в сумі 21300,00 слід зазначити, що позивач розрахував вказану суму з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, керуючись абз.2 ч.1 ст.1197 ЦПК України. Відповідач вважає, що збільшення розміру щомісячної виплати втраченого заробітку (доходу) внаслідок каліцтва мають розраховуватись виходячи з положень передбачених п.1, 2, 4 ст.1195 та п.1, 3 ст.1199 ЦПК України, оскільки саме ці норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідач вказує, що позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч.4 ст.1195 ЦК України, та не звертався до відповідача для укладення договору про збільшений обсягу і розміру відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Оскільки позивач вимагає стягнути з відповідача відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності на підставі ст. 1197 ЦК України (абз. 2 ч. 1), тому в задоволенні позовних вимог щодо збільшення щомісячної виплати в сумі 21300,00 з 01.01.2024 року слід відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, яка була зареєстрована канцелярією суду 10.10.2025 р. за вх..№58399, в якій зазначив, що заперечення відповідача по справі щодо початку перерахунку з моменту подання позовної заяви до суду є необґрунтованими, оскільки в Пленумі №6 прямо зазначено, що перерахунок підлягає задоволенню за час що не перевищує трьох років, що і заявлено у позовній заяві. Доводи відповідача про те, що вказані роз`яснення в Постанові Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 р. є не практичними та не застосовуються до виниклих правовідносин вважає є безпідставними, оскільки на час розгляду справи вказана постанова є чинною і регулює саме цей вид правовідносин. Щодо вимоги про зобов`язання Відповідача виплачувати Позивачу з 01.01.2024 року в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності 21300,00 грн. (двадцять одну тисячу триста гривень 00 копійок) з урахуванням раніше виплачених сум, Позивач хоче зазначити, що помилково зазначив період з 01.01.2024р., оскільки вимога про сплату заборгованості в сумі 370392,00 грн. перекрила (зарахувала) вже даний період, а вимога щодо сплати збільшеного розміру у сумі 21300, грн. повинна застосовуватись з 01.11.2024 року., з моменту подання позовної заяви до суду.

Судом 14.10.2025 р. за вх..№58956 отримано заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача зазначив, що відповідача на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року у справі №357/1540/21 виник обов`язок сплачувати щомісячно ОСОБА_1 на відшкодування шкоди втрачений заробіток у розмірі 9828,00 грн. й ці зобов`язання відповідач виконує, а тому заборгованості зі сплати відшкодування АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» не має. Разом із тим, частиною другою статті 1208 ЦК України унормовано, що збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, можливе лише на підставі рішення суду за наявності таких умов: збільшення розміру мінімальної заробітної плати, звернення потерпілої особи до суду із вимогою про збільшення розміру щомісячного відшкодування втраченого заробітку. Тобто, для стягнення із відповідача втраченого заробітку в більшому розмірі у зв`язку із підвищенням розміру мінімальної заробітної плати потерпіла особа має звернутись до суду з позовом про збільшення розміру відшкодування. І лише після набрання рішенням суду законної сили у заподіювача шкоди виникає обов`язок сплачувати втрачений потерпілим заробіток у більшому розмірі. Водночас, заявлені позивачем вимоги про стягнення із відповідача різниці між сплаченим відшкодуванням і тим, який би він мав сплатити з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати за період з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2024 року у сумі 370392 грн. 00 коп., яку він вважає заборгованістю, фактично є стягненням втраченого заробітку у більшому розмірі за минулий період без звернення позивача до суду із відповідними позовними вимогами і наявності відповідного судового рішення про встановлення нового розміру відшкодування, що суперечить вимогам статті 1208 ЦК України. Крім того, розрахунок зазначених у позовній заяві матеріальних вимог, здійснений на підставі норм матеріального права (ст.1197 ЦК України), які не застосовуються до діючих між сторонами правовідносин.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом 14.10.2025 р. за вх..№58961 отримано заяву, в якій позивач просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача Мокрієнко Т. В. направив до суду заяву, яка була зареєстрована канцелярією суду 14.10.2025 р. за вх..№58960, в якій просив розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача, позовні вимоги не визнають у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року у справі №357/1540/21, позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення працездатності було задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, за період з 01.02.2018 року по 31.12.2020 року, у розмірі 230572,16 грн. Зобов`язано Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2021 року в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, 9828,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь держави судовий збір у розмірі 3213,72 грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили 07.12.2022 р.

Вказаними рішеннями встановленні наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №3248-2140 від 15.04.2015 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є інвалідом ІІІ групи з дитинства – безстроково.

01.07.2010 року рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області позов ОСОБА_1 до ВАТ «Донецькобленерго», про відшкодування моральної шкоди та стягнення суми відшкодування втраченого заробітку, задоволено частково, та стягнуто з ВАТ «Донецькобленерго» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди внаслідок пошкодженого здоров`я 1577 гривень 19 копійок, щомісяця, починаючи з 19 лютого 2008 року, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень, а в іншій частині позову відмовлено.

16.09.2010 року рішенням Апеляційного суду Донецької області змінено рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.07.2010 року та стягнуто з ВАТ «Донецькобленерго» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди в наслідок пошкодженого здоров`я 1577 гривень 19 копійок, щомісяця, починаючи з 12 травня 2010 року. В іншій частині рішення залишено без змін

22.04.1983 року, позивач ОСОБА_1 , проходячи повз насип каналізаційного колектору в районі с. Жданівський в м. Добропілля ухопився рукою за пружину, що висіла на дроті високовольтної лінії електричних мереж (ВЛЕМ). Внаслідок того, що (ВЛЕМ) знаходилася під напругою 6000 вольт, його вдарило струмом і він отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді обширного опіку правої руки, правого плеча та своду голови.

За даним фактом правоохоронними органами було проведено слідство і вироком Добропільського міського суду від 2 грудня 1983 року були засуджені посадові особи Добропільського РЕМ Кіровських Електричних мереж ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ст.167 КК УРСР та призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави 200 і 150 рублів відповідно.

У 1991 році ОСОБА_1 визнано інвалідом з дитинства ІІІ групи - безстроково та копією трудової книжки підтверджується, що у 1991 році він розпочав свою трудову діяльність, 1993-1996 років працював гірником підземним із повним робочим днем у шахті, у 2003 році звільнився з посади сторожа Добропільського міського відділу освіти за власним бажанням.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №351 від 12 травня 2010 року, ОСОБА_1 встановлено 60% втрати працездатності.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, згідно ст. 455 ЦК УРСР (1963 р.) який діяв на час заподіяння каліцтва: в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров`я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов`язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров`я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Відповідно до 462 ЦК УРСР (1963р.) в разі ушкодження здоров`я неповнолітнього, який не досяг п`ятнадцяти років (учні вісімнадцяти років) і не має заробітку на час заподіяння шкоди, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов`язані відшкодувати необхідні витрати, пов`язані з ушкодженням здоров`я потерпілого (лікування, протезування, сторонній догляд тощо). По досягненні потерпілим п`ятнадцяти років (учнями - вісімнадцяти років) організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов`язані відшкодувати потерпілому також шкоду, зв`язану з втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розміру середньої заробітної плати (заробітку) некваліфікованого робітника в даній місцевості. Якщо на момент ушкодження здоров`я неповнолітній, який не досяг п`ятнадцяти років, мав заробіток, то шкода повинна бути відшкодована йому виходячи з розміру його заробітку, але не нижче ніж з мінімальної заробітної плати (заробітку) некваліфікованого працівника в даній місцевості. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної потерпілим кваліфікації він має право вимагати збільшення відшкодування за шкоду, пов`язану з зменшенням його працездатності внаслідок ушкодження здоров`я, виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації.

Відповідно до ст. 465 ЦК УРСР (1963 р.) відшкодування за шкоду, пов`язану з зменшенням працездатності потерпілого, а також за шкоду, пов`язану з смертю, провадиться щомісячними платежами.

01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України у редакції 2003 року.

У частині третій статті 5 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Частина 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року передбачає, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Тлумачення статті 5 та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов`язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спірні правовідносини продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, тому до них підлягають застосуванню положення цього Кодексу.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами (абзац 1 частини першої статті 1202 ЦК України).

За заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду (стаття 1208 ЦК України).

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.05.2018 року (справа № 476/72/17, провадження № 61-13283св18) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Згідно з частиною другою статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що вона спрямована на забезпечення реальності захисту інтересів потерпілого й повноти відшкодування, оскільки відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, є тривалим у часі процесом. Таким чином, з моменту прийняття судом рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, особа має право на його збільшення у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати».

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов`язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. Якщо на момент ушкодження здоров`я неповнолітня особа мала заробіток, шкода має бути відшкодована їй виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов`язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною 4 статті 1195 ЦК України визначено, що договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Як було встановлено раніше у рішенні, позивач ОСОБА_1 у 2008 році звернувся до Добропільського міськрайонного суду із позовом до відповідача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди у сумі 200 000 грн. та втраченого заробітку в сумі 2575 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду.

Так, ухвалюючи рішення 01.07.2010 року та визначаючи наявність підстав для часткового задоволення позову, Добропільський міськрайонний суд Донецької області встановив, що потерпілому на момент заподіяння шкоди було 8 років, 15 річного віку він досяг у 1993 році, тому, керуючись ст. 462 ЦК УРСР, суд виходив з середнього заробітку за 1 квартал 2010 року працівника за посадою гірничого робітника другого розряду дільниці водовідлив (тобто за отриманою кваліфікацією) шахти «Добропільська», де позивач працював, та визначив, що розмір призначеного відшкодування ОСОБА_1 - 1577,19 грн.

Тобто, рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.07.2010 року, яке рішенням Апеляційного суду Донецької області від 16.09.2010 року було змінено, було вперше визначено розмір відшкодування шкоди внаслідок пошкодженого здоров`я - 1577,19 грн. щомісяця, починаючи з 12 травня 2010 року, який між іншим є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 року (згідно ст. 8 Закону України «Про держаний бюджет» у 2021 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі з 1 січня - 6000 грн.).

Також, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року у справі №357/1540/21, стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, за період з 01.02.2018 року по 31.12.2020 року, у розмірі 230572,16 грн. Зобов`язано Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2021 року в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, 9828,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року залишено без змін.

Також, ст. 1197 ЦК України передбачено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

В п. 12 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, судам роз`яснено, що перерахування суми втраченого заробітку провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році (за даними центрального органу з питань статистики) середньої заробітної платив галузях національної економіки.

Судом враховується, що потерпілий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент заподіяння шкоди 22.04.1983 року був малолітнім, у 1991 році позивача було визнано інвалідом з дитинства ІІІ групи - безстроково та у 1992 році він розпочав свою трудову діяльність, а саме з 1993-1996 роки працював гірником підземним із повним робочим днем у шахті, тому, потерпілий ОСОБА_1 має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов`язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації.

Так, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності у розмірі 370392,00 грн. за період з 01.11.2021 р. по 31.10.2024 р., при цьому враховує, раніше сплачені йому кошти.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, судам роз`яснено, що вимоги про перерахунок щомісячних платежів, раніше визначених судом, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Як вбачається з листа Головного управління статистики у Донецькій області від 03.10.2024 р. вих.. № б/н, середня заробітна плата штатних працівників Донецької області за видом економічної діяльності у промисловості «Добування кам`яного та бурого вугілля» за 2021 рік складає 17875,00 грн.

Враховуючи, що середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати , розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати з врахуванням раніше сплачених коштів, згідно такого розрахунку: мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2021 рік» - 6000 грн; мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2022 рік» - 6500 грн; мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2023 рік» - 6700 грн; мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджетна 2024 рік» - 7100 грн.

Отже, втрачений заробіток за період з 01.11.2021 року по 31.12.2021 року становить: (30000 х 60% - 9828,00) х 2 міс. = 16344,00 грн., за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року розмір втраченого заробітку становить: (32500,00 х 60% - 9828,00) х 12 міс. = 116064 грн., за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року розмір втраченого заробітку становить: (33500,00 х 60% - 9828,00) х 12 міс. = 123264,00 грн, за період з 01.01.2024 року по 31.10.2024 року розмір втраченого заробітку становить: (35500,00 х 60% - 9828,00) х 10 міс. = 114720,00 грн. Загальний розмір втраченого заробітку за 2021-2024 роки становить 370392,00 грн. (16344,00 грн. + 116064,00 грн. + 123264,00 грн. + 114720,00 грн).

Оскільки, позивач звернувся до суду з даним позовом 04.11.2024, то позовні вимоги підлягають задоволенню за три роки, що передують зверненню до суду, а саме з 01.11.2021 року, тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 370392,00 грн. втраченого заробітку за період з 01.11.2021 року по 31.10.2024 року.

З приводу вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснювати щомісячне нарахування та виплату відшкодування шкоди, починаючи з 01.11.2024, виходячи з розміру заробітної плати працівників кваліфікації позивача, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ч. 1 ст. 3 Конституції України життя і здоров`я людини визнаються у державі найвищими соціальними цінностями.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином вимоги позивача щодо отримання від відповідача відшкодування шкоди з 01.11.2024 року відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Крім того, з моменту ухвалення рішення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 22.07.2021, розмір заробітної плати працівників кваліфікації позивача постійно зростав та цивільним законодавством для охорони прав фізичних осіб встановлена можливість збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у триваючих правовідносинах.

Крім того, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, суд приходить до висновку, що з 04.11.2024 року на користь позивача підлягає стягненню з відповідача відшкодування втраченого заробітку (доходу) внаслідок каліцтва, в розмірі 21300,00 грн. (35500,00х 60%) щомісячно.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд критично оцінює доводи відповідача зазначені у відзиві, оскільки, позивач, як на підставу збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, посилається на норми ст. 1195, 1199 ЦК України.

Суд звертає увагу на те, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року у справі №357/1540/21, яке Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року залишено без змін, було зроблено висновок щодо даних правовідносин.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania», заява № 28342/95, п. 61).

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає не тільки виконуваність судових рішень, а й стабільність правового регулювання. Завданням правозастосовчої практики є, серед іншого, формування такого застосування норм права, яке забезпечує рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права, що поліпшує громадське сприйняття справедливості, а також підвищує довіру до відправлення правосуддя.

При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання заяви про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 4915,12 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 81, 142, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки, - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, за період з 01.10.2021 року по 31.10.2024 року, у розмірі 370392,00 грн.

Зобов`язати Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» виплачувати ОСОБА_1 з 04.11.2024 року в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності 21300,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь держави судовий збір у розмірі 4915,12 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі»; адреса: вул.. Комерційна, буд. 8, м. Краматорськ, Донецька обл., 84302; ЄДРПОУ: 00131268.

Повний текст рішення суду виготовлено 06.02.2026.

Суддя Б. І. Кошель