Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №953/4492/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Харків

справа № 953/4492/24

провадження № 22-ц/818/650/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Мальований Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

треті особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 2025 року у складі судді Лисиченко С.М..,-

УСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просив позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав щодо їх доньок – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнення з відповідачки на його користь на утримання дітей аліменти у розмірі 1/3 частини доходу щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позову зазначає, що він з відповідачкою 28.07.2007 уклали шлюб, під час якого у них народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України відповідачка разом з доньками в березні 2022 року поїхала до Європи. Він, в свою чергу, залишився в Україні, щоб мати змогу утримувати родину, оскільки мав постійне місце роботи. Наприкінці 2022 року він почав відчувати, що відповідачка стала змінювати своє відношення до сім`ї. Потім вона сказала, що втратила почуття любові до нього. З метою збереження родини та покращення стосунків з відповідачкою він поїхав до Європи забрати дітей та дружину і наполіг, щоб вся родина зустріла разом 2023 рік в Україні та відсвяткувала День народження старшої доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . У грудні 2022 року вся родина повернулась до України, зустріла 2023 рік, але не дочекавшись дня народження ОСОБА_6 , відповідачка вирішила повернутись до Європи. При цьому повідомила йому, що так як їй важко з дітьми у Європі, то вона вирішила поїхати без них. Донькам довелось сказати, що мати їде у справах, але зараз доньки розуміють, що її від`їзд був пов`язаний зовсім з іншим. Стало відомо, що зараз відповідачка мешкає з іншим чоловіком у Польщі. Так, як примиритись з дружиною не вдалось, то було подано позовну заяву про розірвання шлюбу і 23 грудня 2023 року Київським районним судом м. Харкова ухвалено заочне рішення про розірвання шлюбу. Наразі він з доньками більше року мешкають без відповідачки у 3-х кімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Після того як відповідачка покинула родину, остання перестала цікавитись доньками та їх життям, не дбає про духовний і фізичний розвиток дітей, нічого не знає про їх стан здоров`я, вподобання, звички, навички, досягнення, матеріальну допомогу на утримання не надає, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі.

Зазначає, що другий рік відповідачка свідомо, умисно, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. Вона є фізично та психологічно здоровою людиною. Через байдужість відповідачки до доньок, її бездіяльність щодо участі у їх вихованні, права дітей суттєво обмежуються, оскільки деякі права можуть здійснювати лише за згоди та сприяння обох батьків, відсутність одного з батьків позбавляє можливості реалізувати свої немайнові права, зокрема на зміну місця реєстрації. В свою чергу, він має постійне місце роботи, що підтверджується відповідною довідкою та характеристикою з місця роботи, до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває. Повністю утримає доньок, любить їх, підтримує, цікавиться їх життям та дбає про їх духовний та фізичний розвиток. Забезпечую їх житлом. Належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

З огляду на викладені вище обставини, вважає, що наявні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу у вигляді позбавлення її батьківських прав, оскільки маючи юридичну і фактичну можливість у вчиненні дій, які становлять зміст батьківського обов`язку, остання свідомо самоусунулась від їх виконання. У зв`язку з цим ухвалення судом рішення на його користь позитивно вплине на долю дітей, забезпечить захист їх інтересів.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 2025 року задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.05.2024 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що за допомогою належних та допустимих доказів, які були б у своїй сукупності достатніми, не встановлено факту умисного невиконання відповідачкою батьківських обов`язків. Враховуючи інтереси суспільні інтереси та інтереси дітей, суд першої інстанції вказує, що не позбавлення батьківських прав відповідачки буде кращим заходом для дітей ніж зворотне, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дітей, не створює додаткових умов щодо їх безпечного виховання, захисту їх здоров`я, не сприяє захисту її прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дітей і матері для належного спілкування і розвитку дітей. Також, відповідно до матеріалів справи та наявних доказів вбачається, що обидві доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , наразі проживають разом з батьком. Зазначені обставини жодним чином відповідачем не спростовані. Враховуючи, що доказів надання відповідачкою матеріальної допомоги на утримання дітей, матеріали справи не містять, а також рівний обов`язок батьків щодо утримання дітей, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання доньок у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.05.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Суд попередив відповідачку про необхідність вжиття заходів для налагодження контакту між не нею та доньками.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким позбавити відповідачку батьківських прав.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак рішення є незаконним та необґрунтованим. Суду надані, але не належно оцінені докази того, що відповідачка тривалий час проживає за межами території України, не цікавиться життям свої дітей, створила іншу сім`ю, не бере участі у вихованні дітей, не піклується про них , їх фізичний та духовний та моральний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дітей, як складову частину виховання. Суд не надав належної оцінки показам свідків. Відповідачка в судове засідання не з`явилась, що свідчить про відсутність інтересу до ходу справи. Суд не врахував ризики майбутнього порушення прав та інтересів дитини у зв`язку зі збереженням батьківських прав матері. Матеріали справи не містять доказів того, що мати належним чином виконує свої обов`язки, що підтверджує законність та обґрунтованість позовних вимог.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судове рішення переглядається лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ..

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 25.12.2023 у справі №953/11770/23 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.07.2007 у Московському відділі реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 800.(а.с. 13-14)

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с. 7-8)

На час розгляду справи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають разом з позивачем.

Відповідно даних довідки КЗ «Харківський ліцей №23» Харківської міської ради № 01-21/149 від 20.05.2024 вбачається, що учениця 10 класу ОСОБА_4 , після повернення із закордону в України, з початку 2023 року регулярно відвідує онлайн-заняття у ліцеї, сумлінно виконує домашні завдання, спілкується з вчителями. Дитина завжди охайна, доглянута. Батько дитини, ОСОБА_1 , спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться шкільним життям дитини, систематично відвідує батьківські збори. Мати, ОСОБА_2 , контакту із школою, де вчиться дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується.(а.с. 16)

Згідно даних довідки дитячого центру БФ «БФ «Карітас Полтава» №20 від 20.05.2024 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 регулярно відвідують дитячий простір з 19.01.2023, активно приймають участь у планових заняттях, дозвіллі, екскурсіях, факультативах та таборах. Дітей до дитячого центру приводив та забирав батько ОСОБА_1 . Він тримав зв`язок з педагогами та керівником проекту, цікавився успіхами дітей, підтримував ініціативу з участі дівчат у заходах Каратіс Полтава. Мати дітей з педагогами та керівником проекту не знайомились, зв`язок не підтримувала, успіхами дітей не цікавилась, ініціативу з участі дівчат у заходах не проявляла. (а.с. 17)

Відповідно інформації, наданої 15.05.2024 №01-34/110 КЗ «Харківська початкова школа №177 Харківської міської ради», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учениця 3-б класу, навчається у закладі освіти з 1-го класу. Батько, ОСОБА_1 , систематично цікавиться навчанням дитини, регулярно відвідує батьківські збори, за потреби співпрацює із класним керівником, завжди на зв`язку із вчителями. Батько завжди реагує на зауваження та рекомендації вчителів. Мати, ОСОБА_2 , за період навчання ОСОБА_7 в ХПШ №177 зв`язок з представниками закладу освіти не підтримує, навчальними успіхами доньки не цікавиться, із вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. (а.с. 19)

Згідно даних довідки лікаря-стоматолога ОСОБА_8 без номеру та дати вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пацієнтами клініки. ОСОБА_4 починаючи з 14.01.2023 була кожні 6 місяців на прийомі у лікаря для професійного огляду. ОСОБА_5 починаючи з 14.01.2023 проводили лікування карієсу декількох зубів. При оглядах був присутнім їхній батько – ОСОБА_1 . Оплату у повному обсязі за надані послуги проводив ОСОБА_1 . (а.с.45)

Відповідно даних довідки КНП «Міська дитяча поліклініка №12» Харківської міської ради №232/0/519-24 від 21.05.2024 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходяться під наглядом фахівців поліклініки з народження по теперішній час. Декларації про вибір лікаря, який надає первину медичну допомогу, були укладені матір`ю дітей у квітні 2021 року з лікарем- педіатром ОСОБА_9 , переукладені батьком з лікарем - педіатром ОСОБА_10 у квітні 2024 року. (а.с. 46)

Згідно інформації, наданої лікарем-педіатром, записів в історії розвитку дітей (Ф-112/о) та в електронній системі охорони здоров`я (ЕСОЗ), до 2022 року дітьми опікувались, як батько, так і мати. За період з серпня 2021 року по лютий 2024 року звернень дітей до поліклініки не зареєстровано. У лютому 2024 році зареєстровано звернення ОСОБА_5 до лікаря-педіатра. У квітні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 пройшли щорічний медичний огляд в поліклініці. До поліклініки дівчата звертались у супроводі свого батька, ОСОБА_1 , який на теперішній час здійснює догляд за доньками і вдома. Мати, ОСОБА_2 , за медичною допомогою зі своїми доньками з вересня 2021 року по теперішній час не зверталась.

Згідно даних довідки ФОП ОСОБА_11 №17/05 від 17.05.2024 та характеристики з місця роботи вбачається, що ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_11 на посаді менеджера з адміністративної діяльності з 01.11.2023 по теперішній час. Загальна сума нарахованого доходу за період з 01.11.2023 по 30.04.2024 становить 42 525,94 грн. За місцем роботи характеризується з позитивної сторони. (а.с. 15, 21)

ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався, раніше не судимий (а.с. 21, 15)

Відповідно інформації, наданої 28.05.2025 Державної прикордонню службою України на виконання ухвали суду від 22.04.2025 вбачається, що відповідачка перетинала державний кордон України в період з 01.01.2023 по 30.05.2025: 05.01.2023 – виїхала з території України ; 23.07.2023- в`їхала на територію України; 08.08.2023 – виїхала з території України; 28.12.2023- в`їхала на територію України; 20.01.2024 - виїхала з території України. (а.с. 46 зворот - 48, 119)

Згідно інформації Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального Міністерства юстиції України №2905\3626-26-24-32.24\34.24 від 17.07.2024 вбачається, що перевіркою облікових даних архівного фонду відділу та за даними розширеного пошуку системи Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не виявлено. (а.с.44 зворот.)

Відповідно інформації, наданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України №22-2411\14\14\15-24 від 22.07.2024 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в установах виконання покарань не утримувалася та не утримується на даний час. (45 зворот.)

Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області №298 від 29.07.2024 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що фактичні відносини між батьками дітей – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинено з початку 2023 року. З цього часу діти залишилися проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де створені належні житлово-побутові умови. Шлюб між батьками дітей розірвано 25.12.2023. ОСОБА_1 працює, має самостійний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Згідно з інформацією закладів, причетних до роботи з дітьми, батько виконує батьківські обов`язки по вихованню та догляду за дітьми. ОСОБА_1 особисто пояснив, що мати довгий час умисно ухиляється від обов`язків по вихованню та утриманню дітей, ніколи їх не відвідує, не цікавиться здоров`ям, розвитком та досягненнями. (а.с.63-65).

Відповідно даних тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 28.11.2022 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , придатний до проходження військової служби за станом здоров`я. ІНФОРМАЦІЯ_7 взятий на облік військовозобов`язаних 11.08.2022 згідно частини 1 статті 27 Закону України «ПВОіВС». (а.с. 9-10)

Згідно з витягу з додатку «Резерв+» ОСОБА_1 має відстрочку від проходження віськової служби на підставі п. 13 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ( а.с. 191 ).

ОСОБА_2 неодноразово запрошувалася до Департаменту служб на співбесіду, однак не з`являлася, пояснень чи документів не надала, що підтверджується байдуже ставлення матері до дітей. ОСОБА_2 з приводу встановлення їй порядку участі у вихованні доньок та щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми з боку батька, до Департаменту служб не зверталася, ніяких доказів виконання нею батьківських обов`язків не надавала.

Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 пояснення, що вона знає ОСОБА_2 з дитинства, вони є кумами. ОСОБА_2 гарна людина, в них були добрі відносини. Алкогольними напоями та наркотичними засобами відповідачка не зловживала. Зазначила, що на початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України вона з дітьми та ОСОБА_2 з дітьми виїхали до Польщі, де проживали разом в одній кімнаті до кінця жовтня – початку листопада 2022 року. На час сумісного проживання вона з ОСОБА_2 разом ходили за продуктами, разом з цим їжу готувала тільки вона. Надалі відповідачка з дітьми переїхала в будинок свого нового чоловіка. Зазначила, що під час проживання у Польщі відповідачка, на її думку, не достатньо приділяла увагу дітям, оскільки на прогулянки з ними не ходила. Бачила, як ОСОБА_13 підходила до відповідачки для того щоб її обійняти, разом з цим відповідачка зазначила дитині, що у неї для цього не має часу. До виїзду у Польщу, відповідачка, на її думку, також не достатньо приділяла увагу дітям, батьківські збори не відвідувала, оскільки їй було це не цікаво. Пояснила, що під час проживання у Польщі у відповідачки почались стосунки з іншим чоловіком, вона приводила його до себе у кімнату, і дітям це було не приємно. ОСОБА_14 бачила, як мати цілувалася з новим чоловіком. Діти хотіли жити з батьком. Наприкінці 2022 року ОСОБА_2 з дітьми повернулися до України. На скільки їй відомо, ОСОБА_2 не збиралася жити в Україні, після того, як діти повернулися до України, зі слів інших осіб їй відомо, що відповідачка проживає у Польщі з іншим чоловіком від якого вона вагітна. Пояснила, що після того, як вона повернулася до України (червень 2023 року), вона підтримує стосунки з дітьми ОСОБА_15 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зі слів яких їй відомо, що відповідачка не проживає разом з ними. Чи спілкуються діти з відповідачкою їй не відомо, оскільки зазначене питання вона у дітей не з`ясовувала. Їй відомо, що потреби дітей повністю забезпечує батько, матеріально їх забезпечує, виховує, тому наразі мати дівчатам не потрібна.

Свідок ОСОБА_16 в суді першої інстанції пояснив, що він є хрещеним батьком ОСОБА_5 . ОСОБА_2 зарекомендувала себе як спокійна людина, алкогольними напоями та наркотичними засобами не зловживала. На його думку, відносини між відповідачкою, як матір`ю та дітьми були добрі. Зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають разом з кінця 2022 року. Після початку війни ОСОБА_2 з дітьми виїхали до Польщі, а ОСОБА_1 залишився проживати в Україні. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо про те, що у стосунках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є проблеми. Останній раз він особисто спілкувався з ОСОБА_2 на прикінці 2022 року. В січні 2023 року він відвідував сім`ю ОСОБА_15 , на той час відповідачки вдома вже не було. Про те, чи спілкуються діти з відповідачкою, йому не відомо. На даний час вихованням дітей займається позивач. Чи надає ОСОБА_2 матеріальну допомогу на утримання дітей, не знає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 надала пояснення, що вона є хрещеною матір`ю ОСОБА_5 . Відповідачка шкідливих звичок не мала, агресивною не була. Складалося враження, що сім`я ОСОБА_15 була щаслива. На початку війни ОСОБА_2 з дітьми виїхали до Польщі. У грудні 2022 року ОСОБА_1 забрав родину з Польщі додому. В перших числах січня 2023 року вона приїздила до ОСОБА_15 додому з подарунками для дітей, де бачилася з відповідачкою. 11 січня 2023 року вона була на дні народження ОСОБА_4 , ОСОБА_2 не було. Зі слів ОСОБА_1 їй стало відомо, що ОСОБА_2 поїхала до Польщі. ОСОБА_4 була дуже засмучена з приводу того, що мати поїхала, плакала. Більше вона особисто не бачила ОСОБА_2 , на телефонні повідомлення вона не відповідає. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо про те, що діти не спілкуються з відповідачкою. Їй не відомо про те, чи передає ОСОБА_2 подарунки для дітей, чи приймає участь у матеріальному утриманні дітей. На даний час діти проживають з батьком та бабусею.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_18 наданих в суді першої інстанції ОСОБА_1 є її сином, а ОСОБА_2 є невісткою. До початку війни сім`я ОСОБА_15 жила добре, стосунки між дітьми та батьками були гарні. У березні 2022 року вона виїхала до Німеччини і перебувала там до лютого 2023 року. В середині січня 2023 року, під час телефонної розмови з ОСОБА_1 дізналася про те, що відповідачка покинула позивача та дітей і поїхала до Польщі. З невісткою вона спілкувалася останній раз у серпні 2022 році. Зі слів дітей їй відомо, що ОСОБА_2 знайшла нового чоловіка у Польщі. Зазначила, що після повернення з Німеччини до Харкова вона бачила, що ОСОБА_1 та його діти перебували у стресовому стані, це пов`язано з тим, що ОСОБА_2 їх покинула. Діти були дуже засмучені. Чому ОСОБА_2 покинула сім`ю, їй не відомо. Особисто вона ОСОБА_2 не телефонувала, зв`язатися не намагалася, оскільки вважає, що це не її справа. Чи спілкуються діти з матір`ю їй не відомо, вона їх про це не питає, оскільки вони засмучуються. Пояснила, що бачить дітей декілька разів на тиждень. Про матір діти нічого не розповідали, разом із цим згадують про неї, вони її люблять. Чи приймає участь у матеріальному утриманні дітей ОСОБА_2 , чи передає подарунки для дітей, їй не відомо.

Судом заслухано думку неповнолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка пояснила, що до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України вона жили разом всією сім`єю(вона, батьки та сестра). Стосунки з матір`ю в неї були не дуже теплі. Батько більше з розумінням завжди ставився до її проблем, до нього вона більше зверталася як до війни так і після. Коли щось розповідала матері, остання завжди реагувала сухо, холодно. Після повномасштабного вторгнення рф на територію України вона з матір`ю та сестрою виїхали до Польщі. Під час проживання у Польщі іноді мати могла накричати на них з сестрою. ОСОБА_19 2-3 на тиждень мати пила пиво. Коли вона з сестрою прохали мати подивитися разом фільм, остання замість цього обирала провести час з іншим чоловіком. У зв`язку з тим, що вона з сестрою сумували за батьком, було прийнято рішення повернутися до України. При цьому мати повідомила їм, що вони приїхала до України лише на свята, але вони настояли на тому щоб залишитися жити вдома. 5 або 7 січня 2023 року, за декілька днів до її дня народження, мати поїхала до Польщі, при цьому зазначила, що повернеться через місяць, але не повернулась. Впродовж декількох місяців після від`їзду матері, в 2023 році вона телефонувала матері декілька разів, мати відповідала та казала, що зайнята, що в неї все добре і все. Перші декілька місяців вона писала матері, а мати тільки ставила «лайки» на повідомлення. Більше вона не намагалася писати чи дзвонити матері. На день народження мати її не вітає. Наразі мати з нею не спілкується. Вже 2,5 роки вона чекає, поки мати захоче з нею спілкуватися. У зв`язку з чим вона не бажає спілкуватися та налагодити відносини з матір`ю. Їй дуже важко пробачити зраду, те, що її покинула рідна мати. Сестра також сумувала довгий час за матір`ю. Зараз вже майже не згадує про неї. На даний час вона проживає з батьком та сестрою за адресою: АДРЕСА_2 . Життям та вихованням, навчальним процесом їх з сестрою займається батько. Проти позбавлення матері батьківських прав не заперечувала.

Департаментом служби у справах дітей 29.07.2024 було проведено співбесіду з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пояснила, що мати виїхала за межі України та з нею не спілкується. Не заперечує проти позбавлення матері батьківських прав ( а.с. 55).

Повторний допит дитини в суді першої та апеляційної інстанції не проводився з метою уникнення негативного впливу на психологічний стан дитини.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі – Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Вирішуючи даний спір слід насамперед виходити із інтересів дитини, знаходження якої разом з батьком та матір`ю, які позбавлена батьківських прав відносно неї у вищезазначених умовах є небезпечним.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що залишення дітей несе ризики для їх здоров`я та психічного розвитку та свідчить про винну поведінку відповідачів та свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка не забезпечує належного піклування про фізичний, духовний та моральний розвиток дітей, їх навчання та підготовку до самостійного життя. Зокрема, ОСОБА_2 не підтримує регулярного та належного спілкування з дітьми, не турбується про їх життя, не бере участі у вирішенні питань їх навчання та розвитку, не створює умов для здобуття освіти, не здійснює контролю за освітнім процесом та успішністю дітей, не забезпечує дітей необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням.

Натомість, як підтверджується матеріалами справи, відповідачка з січня 2023 року проживає від дітей окремо та з ними не спілкується, усі фактичні обов`язки щодо спілкування, турботи, утримання, виховання, забезпечення побутових потреб, організації лікування та навчання дітей виконує батько — ОСОБА_1 , який забезпечує стабільні та належні умови для проживання і розвитку дітей.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що поведінка ОСОБА_2 свідчить про її свідоме самоусунення від виконання батьківських обов`язків, що суперечить інтересам дітей та не відповідає вимогам визначених статтями 150, 151 Сімейного кодексу України.

Таким чином, врахувавши конкретні обставини справи, найкращі інтереси дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також те, що відповідачка фактично не виконує свої батьківських обов`язків стосовно них, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про відсутність підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Одночасно судова колегія звертає увагу, що позбавлення батьківських прав має тимчасовий характер. У випадку, коли будуть відсутні підстави, які слугували для прийняття судом рішення про позбавлення батьківських прав мати чи батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право їх поновити в судовому порядку лише (частина 4 статті 169 Сімейного кодексу України).

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) зроблено наступний правовий висновок: « Після досягнення дитиною повноліття батьки, які не позбавлені батьківських прав стосовно такої дитини, зберігають певні права та обов`язки щодо неї, які ґрунтуються на їх кровному спорідненні. Із повноліттям дитини «з`являються» права батьків на утримання з боку повнолітніх сина/дочки та виникають відповідні кореспондуючі їм обов`язки. Батьки, не позбавлені батьківських прав є спадкоємцями за законом своєї дитини. Таке нормативне регулювання сімейних відносин між батьками та повнолітніми сином/дочкою є втіленням моральних засад суспільства, за яких батько та матір, які належно виконували свої обов`язки щодо власної дитини протягом тривалого часу (від народження і до досягнення дитиною повноліття, а в певних випадках навіть після досягнення повноліття), мають право на утримання від повнолітніх сина/дочки, а також на спадкування за законом. Відповідно, позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов`язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування в майбутньому, та відповідатиме принципам розумності й справедливості. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору по суті та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом, оскільки суд має оцінювати у сукупності факти виконання/невиконання батьками своїх обов`язків щодо дитини за період до її повноліття, які й стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття.»

Відповідно до п.п. 1,3,4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог – скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову та позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись статтями 367,368,374, 376, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 2025 року – в частині відмови у задоволені позову про позбавлення батьківський прав ОСОБА_2 скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Мальований