Додаткове рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №644/11074/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2026 року

м. Харків

справа № 644/11074/24

провадження № 22-з/818/14/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

сторони справи:

позивач – ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» ( яке є правонаступником ТОВ «Фінансова компанія "Пінг-Понг»)

відповідач – ОСОБА_1

заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та заву Ланового Євгена Миколайовича, який діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія "Пінг-Понг» ( після зміни найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» ( далі ТОВ))звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 103670877 від 08.10.2020 у розмірі 18400,00 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» задоволено.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року скасовано.

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 103670877 від 08.10.2020 у розмірі 18400 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» 6056 грн судового збору.

12 листопада 2025 року Лановий Є.М., який діє в інтересах ТОВ «ФК «Солвентіс» звернувся до Харківського апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Заява обґрунтована тим, що заявник не пропустив строк для подання доказів отримання професійної правничої допомоги по справі, що мають бути подані протягом 5 днів із дня ухвалення судового рішення. Позивачем було подано разом із позовною заявою та під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» всі необхідні докази на підтвердження отримання професійної правничої допомоги у даній справі, які свідчать про співмірність та обґрунтованість понесених витрат із складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг та ціною позову у розмірі 12 000,00 грн (у суді першої інстанції 6 000,00 грн, у суді другої інстанції 6 000,00 грн) підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткового рішення.

18.11.2025 Представник Лисенко А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав заперечення на заяву, зазначив що в апеляційній скарзі Позивач не зазначив орієнтований розмір витрат на правничу допомогу. Оскільки в даній справі представництво інтересів Позивача здійснюється не адвокатом, доказів правничої допомоги адвокатом в даній справі відсутні - витрати на правничу допомогу задоволенню не підлягають та відповідно не підлягають стягненню з Відповідача. Заявлений розмір є неспівмірним, адже позовна заява є шаблонною та формальною, без застосування практики Верховного суду тощо, а заявлена сума не відповідає критеріям розумності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до 3 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з п.п. «б, в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, постановою Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року питання про стягнення витрат на правничу допомогу не вирішувалось.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України).

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення 13.11.2025, тобто з дотриманням строків визначених п.8 ст.141 ЦПК.

Зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» вбачається що останнім зроблені заяви та надані всі необхідні докази на підтвердження отримання професійної правничої допомоги у даній справі.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано акт про підтвердження надання правової допомоги адвокатом Білецьким Б.М. від 11.11.2024 (т.1 а.с. 9) загальна вартість яких становить 6000 грн, детальний опис робіт наданих адвокатом в суді першої інстанції (а.с. зворот 9), договір про надання правової допомоги від 07.08.2024 (а.с. 15-16). Крім того, на підтвердження витрат на правничу допомогу в апеляційному суді до відповіді на відзив на апеляційну скаргу надав :акт про підтвердження факту надання правничї допомоги адвокатом Білецьким Б.М. від 28.04.2025 року, загальна вартість яких складає 6000 грн (т.1 а.с. 137), детальний опис робіт (т.1 а.с. 238), договір про надання правової допомоги від 07.08.2024 (т.1 а.с 239-241), додаткова угода №103670877 від 11.11.2024 до договору №43657029 про надання правової допомоги від 07 серпня 2024 (т.1 а.с. 242)

Зі змісту пункту 4.3 Договору вбачається, що у разі прийняття судом матеріалів цивільної справи позитивного рішення клієнт зобов`язується сплатити гонорар у розмірі 6000 грн.

В даному випадку, договором про надання правової допомоги визначений фіксований розмір гонорару Адвоката, а тому останній не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Таким чином, встановлення гонорару адвоката сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Встановлено, що представником позивача надано всі документи, які підтверджують надання в суді першої інстанції правничої допомоги, а саме: акт про підтвердження надання правової допомоги адвокатом Білецьким Б.М. від 11.11.2024 (т.1 а.с. 9) загальна вартість яких становить 6000 грн, детальний опис робіт наданих адвокатом в суді першої інстанції (а.с. звоорот 9), договір про надання правової допомоги від 07.08.2024 (а.с. 15-16) та в суді апеляційної інстанції:акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом Білецьким Б.М. від 28.04.2025 року, загальна вартість яких складає 6000 грн (т.1 а.с. 137), детальний опис робіт (т.1 а.с. 238), договір про надання правової допомоги від 07.08.2024 (т.1 а.с 239-241), додаткова угода №103670877 від 11.11.2024 до договору №43657029 про надання правової допомоги від 07 серпня 2024 (т.1 а.с. 242)

Тому судова колегія відхиляє доводи апелянта про недоведеність факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу у заявленому у позові розмірі.

Водночас, судова колегія бере до уваги висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року, за змістом якого: « …суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи».

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, суд керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції згідно заяви його представника, апеляційний суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.

Апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

За результатами аналізу матеріалів справи та виконаних адвокатом робіт та наданих послуг вбачається, що дійсна справа за своїм предметом та обсягом не є складною, виконання адвокатом таких робіт як ознайомлення зі змістом рішення суду та складання заяви про розподіл судових витрат охоплюється наданою адвокатам послугою у вигляді складання апеляційної скарги, а оплата витраченого адвокатом час на усунення недоліків апеляційної скарги взагалі не може бути покладена на позивача, оскільки така потреба виникла виключно у зв`язку з недоліками у роботі адвоката відповідача.

Таким чином, заявлений ОСОБА_2 розмір витрат на правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції в загальній сумі 12 000 грн є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, апеляційний суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору, складності справи та обсягу наданих адвокатом відповідача послуг є розмір витрат на правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанції у сумі 6000 грн.

Таким чином заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу понесені в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.

Враховуючи викладене вище, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.133,137,141,246,270 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ 43657029) витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Додаткова постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук