Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №629/8076/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/8076/25

Провадження № 2/629/226/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2026 м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді - Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання – Хворостинка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у її брата, ОСОБА_3 , за час співмешкання з ОСОБА_2 , народилася дочка — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не склалося. Декілька років тому відповідачка покинула свою малолітню дитину на ОСОБА_3 та зовсім не приймала участі у житті дитини, не цікавилася її побутом, навчанням, здоров`ям та вихованням. Батько повністю утримував ОСОБА_5 , займався її вихованням, контролював побут, навчання, у нього з донькою близькі та дружні стосунки. Зазначила, що вона є хрещеною дівчинки, вона завжди допомагала братові у її вихованні, у неї з дівчинкою теплі, родинні стосунки. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 призваний для проходження військової служби, ОСОБА_5 залишилась на її утриманні. Враховуючи викладене, просила позбавити відповідачку батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 та стягунути з відповідачки на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 .

Позивачка в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, причини неявки не повідомила, відзив на позов не надавала.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, не заперечували проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , відомості про батька зазначені у відповідності до ст. 135 СК України, що підтверджується копіями свідоцтва про народження та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.12, 15-16).

Хрещеною матір`ю ОСОБА_7 є ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва (а.с.17).

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13.02.2015 року вбачається, що 13.02.2015 року ОСОБА_9 уклав шлюб з ОСОБА_8 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 » (а.с.18).

Відповідно до наказу служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області від 26.09.2025р. №19-тв, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовано в сім`ю ОСОБА_1 на тимчасове перебування, до остаточного вирішення питання щодо подальшої долі дитини (а.с.19).

Відповідно до довідки Лозівського РВП ГУНП в Харківській області від 16.10.2025р., ОСОБА_2 мешкала за останньою відомою адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 було перевірено за обліками П «Аркан» на факт перетину державного кордону — остання за обліками не значиться. Також останню було перевірено за обліками «Інформаційний портал Національної поліції» - значима інформація відсутня. ОСОБА_2 було перевірено в соціальних мережах, встановлено, що останній час вона має соціальну сторінку в «Одноклассники», постійно користується нею, вивченням сторінки відомо, що остання мешкає в РФ та має дитину. Будь-яка інформація на території України стосовно ОСОБА_2 відсутня (а.с.23).

Згідно характеристики ОСОБА_4 , наданої Комунальним закладом «Лозівський ліцей № 10» Лозівської міської ради Харківської області від 04.11.2025 № 01-26/263, дитина в цьому навчальному закладі навчається з вересня 2025 року. Має достатній загальний розвиток. Не завжди виявляє навчальну активність, домашні завдання виконує не систематично. Володіє навчальним матеріалом на середньому рівні. Має здібності до вивчення літератури, географії. Достатньо розвинене логічне мислення. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Бере активну участь у громадському житті класу. Самостійна, соціально адаптована, комунікабельна, доброзичлива. Підтримує дружні стосунки з однокласниками. Виявляє повагу до старших за віком людей, до вчителів. Ученицю виховує рідна тітка, ОСОБА_1 . Місцезнаходження матері невідоме, батько знаходиться на військовій службі. Ірина ОСОБА_11 та ОСОБА_5 мають довірливі, доброзичливі стосунки, тітка цікавиться навчальними успіхами, підтримує зв`язок з класним керівником, школою (а.с.25).

З копії акту обстеження умов проживання від 04.11.2025 року вбачається, що проведено обстеження умов проживання сім`ї за адресою: АДРЕСА_2 . Обстеженням встановлено, що умови проживання у будинку з пічним опаленням задовільні, кімнати облаштовано необхідними меблями та побутовою технікою. В наявності речі довготривалого вжитку. Санітарно-гігієнічний стан приміщень задовільний. Сім`я забезпечена продуктами харчування. Є запас дров. ОСОБА_5 має місце для сну, відпочинку та підготовки до уроків. Дитина забезпечена одягом та взуттям відповідно до віку та сезону. В наявності речі особистої гігієни, шкільне приладдя, гаджети для навчання. Мати дитини, ОСОБА_2 довготривалий час з дитиною не проживає, вихованням та утриманням дитини не займається, зв`язок не підтримує. Вихованням та утриманням дитини, станом здоров`я та навчанням повністю займається ОСОБА_1 . Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме ухилення матері від виховання своєї дитини, нехтування нею своми батьківськими обов`язками(а.с.26).

Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується висновком (а.с.50-52).

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Відповідно до ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України. З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції). Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими: Кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст.150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Відповідно д ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Відповідно до п.п.15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно з наданими доказами, суд приходить до висновку, що відповідачка дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров`я, хоча б мала це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її доньки ОСОБА_4 , що повністю відповідає інтересам дитини.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з вимогами ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.3 ст.181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч.2 ст.182 СК України. Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка, заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися в якості аліментів на дитину, визначається судом. Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти, на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову. У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

З огляду на наведене, виходячи із зазначених у статті 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини, стягнувши з відповідачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття.

Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У відповідності до ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280, 354, 430 ЦПК України, ст.29, 59-61 ЦК України, ст.ст. 150, 164-166, 169, 179, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.п.н. НОМЕР_2 , відносно її неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести відповідні зміни до актового запису про народження №116, складеного відділом Реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 05.03.2010 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.п.н. НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на поточний рахунок дитини, в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 13.11.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.п.н. НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і.п.н. НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.А. Мицик