Вирок від 05 лютого 2026 р. у справі №176/5214/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/5214/25

провадження №1-кп/176/198/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12023046220000023 від 07.03.2023 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Андріївка, Великоновосілківського району Донецької області, громадянина України, маючого середньо-технічну освіту, розлучений, на утриманні має неповнолітню дочку 2009 року народження, працює на "Схід ГЗК" шахта Новоконстантинівка, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

по обвинуваченню за ч.1 ст.122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

29.01.2023 приблизно о 20:00 год ОСОБА_4 знаходячись за місцем свого мешкання на той час, за адресою АДРЕСА_3 , на грунті неприязних тривалих відносин, виник умисел, направлений на заподіяння дружині ОСОБА_6 будь-яких тілесних ушкоджень.

Так, у вказаний день та час ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" вчинив сварку з дружиною ОСОБА_6 , під час якої у ОСОБА_4 на грунті неприязних тривалих відносин до ОСОБА_6 , виник протиправний умисел, направлений на заподіяння дружині середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий озлад здоров`я.

Реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на заподіяння будь-яких тілесних ушкоджень дружині, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, ОСОБА_4 в цей же день, тобто 29.01.2023 приблизно о 20:05 год, підійшовши до потерпілої (дружини) ОСОБА_6 , яка в той час сиділа на дивані, ОСОБА_4 використовуючи фізичну силу рук штовхнув долонями лівої та правої руки в плечі потерпілу ОСОБА_6 , в результаті чого остання впала на підлогу, після чого ОСОБА_4 наніс не менше 4 /чотирьох/ ударів кулаком правої та лівої руки збоку по голові та обличчі потерпілої, не менше чотирьох ударів кулаком правої та лівої руки зверху по голові потерпілої, після чого наніс два удари лівою ногою в праву поверхню грудної клітки потерпілій та один удар лівою ногою в район лівого плеча потерпілій, після чого наніс 2-3 удари правою ногою із замахом в ліву ногу в область коліна і стегна потерпілій, після чого наніс правою ногою 1-2 удару по лівій боковій поверхні тулуба потерпілої.

В результаті протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_6 відповідно до висновку експерта №29 «Е»/22 від 11.03.2023, заподіяні тілесні ушкодження: крайовий перелом переднього відрізка ІХ ребра зліва без зміщення; синець на шкірі правого плеча по передній поверхні; синець на шкірі правого надпліччя по задній поверхні; синець на шкірі лівої половини передньої поверхні грудної клітки у 2-му міжребер`ї по ключичній лінії; синець на шкірі лівої половини передньої поверхні грудної клітки у 8-му міжребер`ї по ключичній лінії; синець на шкірі передньої поверхні правого колінного суглобу; синець на шкірі обох повік правого ока, що відносяться до Легкого та Середнього ступеню тяжкості.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України.

04 лютого 2026 року між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 36,37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023046220000023 від 07.03.2023, та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до зазначеної угоди, ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. При вирішенні питання щодо виду та міри покарання обвинуваченому, сторони враховують фактичні обставини скоєного правопорушення, що належить до категорії нетяжких злочинів, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин. На підставі наведеного сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст. 122 КК України у вигляді обмеження волі на 1 рік, з застосуванням ст.75,76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Відповідно до ст.91-1 КК України, застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Розглядаючи, в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України в обсязі підозри та обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Зазначив, що наслідки укладення та затвердження угоди йому роз`яснені та зрозумілі. Окрім цього, зрозумілі й наслідки невиконання угоди про визнання винуватості. Укладення угоди є добровільним.

Захисник обвинувачено – адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим та прокурором в його присутності. Зазначив, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України та КК України.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно ст.12 КК України, є нетяжким злочином.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України – вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.2 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.

Враховуючи викладене, те, що умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились в умисному спричиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК, за якою належить призначити ОСОБА_4 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз відсутні.

У межах кримінального провадження цивільний позов не заявлявся.

Оскільки суд приходить до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, суд, на підставі ст.475 КПК України, з урахуванням вимог ст. 374 КПК України, повинен вирішити питання про долю речових доказів.

Питання про скасування арешту майна суд вирішує одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, відповідно до ст.174 КПК України.

Запобіжний захід не обирався.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 373, 374-376, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 04 лютого 2026 року в кримінальному провадженні №12023046220000023 від 07.03.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, яка укладена між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі строком 1 /один/ рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік, якшо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76, ст.91-1 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- заборона протягом місяця листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

- заборона протягом місяця наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин.

Витрати на проведення судових експертиз – відсутні.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку обвинуваченим, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди. Прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Копію вироку після його оголошення негайно вручити обвинуваченому його захиснику та прокурору.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_1