Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №201/10555/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/10555/25

Провадження № 2/201/954/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

13.09.2024 о 08 год. 25 хв сталася ДТП у місті Дніпрі по проспекту Дмитра Яворницького 6, за участю транспортного засобу VW Golf, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу Peugeot, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , який, рухаючись у правій смузі, здійснював обгін дорожньо-очисної техніки, що виконувала роботи з миття дорожнього полотна. Під час цього маневру він не оцінив інтенсивність руху, намагався перебудуватися, однак не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з моїм автомобілем, який рухався у лівій смузі в попутному напрямку.

Поліцією складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно відповідача.

Внаслідок ДТП автомобіль позивачки VW Golf, д.н. НОМЕР_1 отримав істотні пошкодження. Згідно із кошторисом вартості відновлювального ремонту СТО вартість ремонту складає 33994,21 грн. Ремонт виконано у повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про оплату.

Страхова компанія виплатила позивачці компенсацію лише у розмірі 23869,97 грн. Позивачка сплатила різницю власними коштами у сумі 10124,24 грн.

Направлена письмова претензія від 01.07.2025 повернута з відміткою «не отримано».

На підставі викладеного, просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 збитки у розмірі 10124,24 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Рух справи.

Ухвалою судді від 29.08.2025 позовну заяву залишено без руху (а.с. 31).

Ухвалою судді від 10.09.2025 відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено у спрощеному провадженні без виклику сторін (а.с. 73).

Враховуючи категорію спору (малозначна справа), справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 13.09.2024 о 08 год. 25 хв сталася ДТП у місті Дніпрі по проспекту Дмитра Яворницького 6, за участю транспортного засобу VW Golf, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу Peugeot, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , який, рухаючись у правій смузі, здійснював обгін дорожньо-очисної техніки, що виконувала роботи з миття дорожнього полотна. Під час цього маневру він не оцінив інтенсивність руху, намагався перебудуватися, однак не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з моїм автомобілем, який рухався у лівій смузі в попутному напрямку.

Внаслідок ДТП автомобіль позивачки VW Golf, д.н. НОМЕР_1 отримав пошкодження.

Встановлено за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, що постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.11.2024 у справі № 201/11932/24 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративні відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Згідно із нарядом-замовленням ТОВ «Автоцентр-Україна» від 04.11.2024 вартості відновлювального ремонту склала 33994,21 грн.

На підставі страхового акта та розрахунку страхового відшкодування за виконаний ремонт ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Ората» сплатила на рахунок ТОВ «Автоцентр-Україна» 23869,97 грн (а.с. 61 - 63).

Решту витрат в сумі 10124,24 грн сплатила позивачка самостійно.

Позивачкою направлена відповідачеві письмова претензія від 01.07.2025, яка залишена без реагування і повернута поштою з відміткою «не отримано» (а.с. 64-68)

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно зі ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 cт. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом норм ст. 1166 ЦК України юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. У свою чергу, останній має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Постановою суду відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95 цс 20).

Системний аналіз п. 32.7 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.22, абз.3 п.3 ч.1 ст. 988, ст.ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Обов`язок відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, покладається у деліктних правовідносинах покладається саме на особу, яка її завдала, та не може покладатися на Страховика, в силу договірних відносин та законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди Страховиком (ст.29 Закону встановлює такі обмеження).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнової шкоди, завданої йому пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений йому розмір страхового відшкодування, то з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Оскільки страховою компанією виплачене лише 23869,97 грн, то решта сума недоплаченого страхового відшкодування підлягає стягненню із відповідача на користь позивачки в сумі 10124,24 грн.

У зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн (а.с. 69).

Щодо витрат на пересилання кореспонденції

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відтак, витрати на пересилання кореспонденції не відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 259, 263-265, ч. 1 ст. 274. ч. 5 ст.279 ЦПК України, суддя,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 10124,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О.С. Наумова