Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №208/4549/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

ЄУН 208/4549/25

Номер провадження 2/211/1168/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 лютого 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням судді Гонтар АВ.Л.

з участю секретаря Костяк Д.Л.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

представник позивача ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» звернулось 04 квітня 2025 року до Заводлського районного суду м. Дніпродзержинська із зазначеною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 02.07.2024 року ТОВ «Стар Файнес Груп» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 02020-07/2024 згідноз яким остання отримала кредит в сумі 8000 грн. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті процентів належним чином не виконала, має заборгованість, яка станом на 04.04.2025 року становить 38400 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати по справі.

28 травня 2025 року цивільна справа за підсудністю передана в Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу (а.с.43).

06 серпня 2025 року зазначена цивільна справа надійшла у провадження судді Гонтар А.Л.

На підставі ухвали від 11 серпня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Згідно із прохальною частиною позову, представник позивача просить розгляд справи провести за його відсутності, на вимогах наполягає.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статті 128 ЦПК України, не повідомила причини неявки, відзиву на позов не подала.

З огляду на вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд висновує таке.

Суд встановив, що 02.07.2024 року ТОВ «Стар Файнгенс Груп" та відповідач ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 02020-07/2024 згідно з яким остання отримала кредит в сумі 8000 грн. строком на 120 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом.

30.10.2024 ТОВ «Стар Файнес Груп» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» уклали договір факторингу №30102024, згідно з яким до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» перейшло право грошової вимоги за договором про споживчий кредит № 02020-07/2024 від 02.07.2024 .

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 04.04.2025 становить 38400 грн. з яких: 8000 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 14400 грн. – заборгованість за відсотками; 16000 грн. – заборгованість за пенею.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині 1 ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1056-1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та визначається залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Оскільки, відповідач своєчасно та належним чином свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом не виконав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач поніс судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки, позовну заяву задоволено, судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., то слід зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 70000,00 грн. підтверджують: договір про надання юридичних послуг; детальний описом робіт (наданих послуг); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Боденько А.А.

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, але при цьому не були дотримані критерії розумності їх вартості, тому стягненню підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

На підставі ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4, 280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» ( ЄДРПОУ 41240530) заборгованість за договором про споживчий кредит № 02020-07/202402.07.2024 в розмірі 38400 (тридцять вісім тисяч чотириста) гривень, а також понесені судові витрати в розмірі 2422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві ) гривні 40 коп. сплаченого судового збору та 7000 ( сім тисяч ) гривень 00 коп. витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач заочне рішення суду може оскаржити шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач заочне рішення може оскаржити в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення 05 лютого 2026 року.

Суддя: А.Л.Гонтар