Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №932/5056/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

ЄУН 932/5056/25

Провадження №2/932/1934/25

РІШЕННЯ

іменем України

заочне

15.01.2026 місто Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та в обґрунтування вимог зазначила, що 15.01.2021 на прохання свого знайомого ОСОБА_2 вона надала йому в борг 72920,00 доларів США, про що він власноруч написав боргову розписку, за якою зобов`язався виплачувати їй 18% річних від суми позики кожного місяця не пізніше 15 числа і до дня повернення позики включно, та зобов`язався повернути суму позики з відсотками за її вимогою.

Надалі 21.04.2021 на прохання відповідача вона позичила йому грошові кошти в сумі 100000,00 доларів США, ним було знов складено розписку, за якою зобов`язався виплачувати їй 18% річних від суми позики кожного місяця не пізніше 15 числа і до дня повернення позики включно, та зобов`язався повернути суму позики з відсотками за її вимогою.

16.09.2021 на прохання відповідача вона позичила йому грошові кошти в сумі 200000,00 доларів США, і ним також було складено розписку, за якою зобов`язався виплачувати їй 18% річних від суми позики кожного місяця не пізніше 15 числа і до дня повернення позики включно, та зобов`язався повернути суму позики з відсотками за її вимогою.

Після отримання коштів ОСОБА_2 кожного місяця сплачував їй відсотки в розмірі 18% річних за борговими розписками, однак з лютого 2022 року перестав сплачувати їх.

Після проходження лікування за межами України вона по поверненню хотіла зустрітися з відповідачем, направила йому відповідні вимоги за адресою проживання про повернення позики та відсотків за період з лютого 2022 року та по дату направлення вимог 08.04.2025, однак останній на зв`язок не вийшов, грошові кошти на її користь не сплатив.

На час пред`явлення позову заборгованість ОСОБА_2 становить:

-за розпискою від 15.01.2021 – основний борг 72920,00 доларів США та 18% річних 41786,15 доларів США;

-за розпискою від 21.04.2021 – основний борг 100000,00 доларів США та 18% річних 57304,11 доларів США;

-за розпискою від 16.09.2021 – основний борг 200000,00 доларів США та 18% річних 114608,22 доларів США;

Просить стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість разом з судовими витратами.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

До суду позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Підлубна Ю.В. не з`явилися, представником надано суду заяву про розгляд справи без їхньої участі з підтриманням позовних вимог та згодою на ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом неодноразово у порядку, передбаченому ЦПК України. Будь-яких заяв або клопотань відповідач суду не прямував, про свою позицію у справі не повідомив.

Клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Після отримання в порядку ч.6 ст.187 ЦПК України відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача ухвалою суду від 23.06.2025 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 06.08.2025, яке відкладалося на 16.09.2025 через неявку відповідача.

16.09.2025 ухвалою суду закрите підготовче провадження у справі та її призначено до розгляду по суті на 17.11.2025.

Через неявку відповідача розгляд справи відкладався на 15.01.2026.

В судовому засіданні 15.01.2026 у зв`язку з повторною неявкою відповідача, який повідомлявся належним чином про час та місце судового розгляду, врахувавши відсутність відомостей про його позицію у справі, неподання ними відзиву та згоду сторони позивача на проведення заочного розгляду справи, судом постановлено розглядати дану справу з ухваленням заочного рішення в порядку статей 280-282 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлене, що 15.01.2021 ОСОБА_2 складено розписку про те, що він отримав від ОСОБА_1 в позику готівкою грошові кошти в сумі 72920,00 доларів США та зобов`язується виплачувати позикодавцеві відсотки від суми позики в розмірі 18% річних щомісяця не пізніше 15 числа та до дня повернення позики включно; зобов`язується повернути позику з відсотками на вимогу позикодавця (а.с.8).

21.04.2021 ОСОБА_2 складено розписку про те, що він отримав від ОСОБА_1 в позику готівкою грошові кошти в сумі 100000,00 доларів США та зобов`язується виплачувати позикодавцеві відсотки від суми позики в розмірі 18% річних щомісяця не пізніше 15 числа та до дня повернення позики включно; зобов`язується повернути позику з відсотками на вимогу позикодавця (а.с.9).

16.09.2021 ОСОБА_2 складено розписку про те, що він отримав від ОСОБА_1 в позику готівкою грошові кошти в сумі 100000,00 доларів США плюс 100000,00 доларів США, всього 200000,00 доларів США, умови позики – 18% річних щомісяця; зобов`язується повернути позику з відсотками на вимогу позикодавця (а.с.10).

Станом на період надання позики ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 була документована паспортом громадянина НОМЕР_1 , виданим 28.02.2020 та дійсним до 28.02.2030 (а.с.12).

19.07.2022 ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , дійсний до 19.07.2032, а 12.09.2022 – картку платника податків з РНОКПП НОМЕР_3 (а.с.11).

08.04.2025 ОСОБА_1 складено три вимоги на ім`я ОСОБА_2 про повернення позики з відсотками за розпискою від 15.01.2021 в сумі позики 72920,00 доларів США та 18% річних за період з лютого 2022 року та по 08.04.2025 в сумі 41786,15 доларів США, всього – 114706,15 доларів США; за розпискою від 21.04.2021 в сумі позики 100000,00 доларів США та 18% річних за період з лютого 2022 року та по 08.04.2025 в сумі 57304,11 доларів США, всього – 157304,11 доларів США; за розпискою від 16.09.2021 в сумі позики 200000,00 доларів США та 18% річних за період з лютого 2022 року та по 08.04.2025 в сумі 114608,22 доларів США, всього – 314608,22 доларів США (а.с.13-15).

Вимоги направлені відповідачеві засобами поштового зв`язку з описом вкладення 08.04.2025, але отримані ОСОБА_2 не були (а.с.16-17).

Позивачем наданий розрахунок заборгованості за відсотками (а.с.18-20).

V. Оцінка суду

Правовідносини, які виниклі у цій справі, регулюються Цивільним кодексом України.

За положеннями ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредиторові за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією, викладеною Верховним судом України в постанові від 24.02.2016 у справі №6-50цс16, її ж дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 12.09.2019 у справі №226/270/17, від 14.04.2021 у справі №642/4200/17.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суд має виявити їх справжню правову природу незалежно від найменування документа, не зважаючи на найменування документа і, виходячи з встановлених результатів, робити відповідні правові висновки.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

За змістом ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525,526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичними вимогами, що пред`являються.

Факт укладення договору позики та отримання грошей підтверджений дослідженими судом розписками від імені відповідача ОСОБА_2 , в яких зазначено, що грошові кошти отримані ним як позичальником від позикодавця ОСОБА_1 .

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Статтею 99 Конституції України та статтями 192,524,533 ЦК України визначено, що грошовою одиницею України є гривня, яка є законним платіжним засобом. Іноземна валюта може використовуватися лише у випадках та порядку, визначених законом. Грошові зобов`язання мають виконуватись у гривнях, а у разі зазначення валютного еквіваленту, перерахунок здійснюється за офіційним курсом на день платежу.

Доктрина приватного права та судова практика розмежовують валюту боргу та валюту платежу як елементів грошового зобов`язання. За умови визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду в постанові від 05.12.2022 у справі №753/8945/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц дійшла висновку, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч.1 ст.1046 ЦК України, а також ч.1 ст.1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Слід також зазначити, що відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

З положень ст.ст.1046,1049,192 ЦК України вбачається, що не є забороненим в Україні укладати договори позики в іноземній валюті, і відповідно до природи даного договору (за яким отримане в позику повертається у тому ж виді), та виходячи з умов договору між сторонами, які визначили, що валютою позики є долари США, враховуючи, що в позику передавались саме долари, у відповідача виникло зобов`язання повернути вказану суму позивачеві саме в доларах, а не в національній валюті. Так само сторонами була узгоджена і сплата відсотків за користування позикою.

При цьому при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення (Постанова ВП ВС від 11.09.2024 у справі №500/5194/16).

Враховуючи, що за умовами договору між сторонами і фактично у позику були передані долари США, що в розписці зазначена сума боргу саме в цій валюті, а будь-які домовленості щодо переведення суми боргу в національну валюту чи в еквівалент до національної валюти відсутні, суд вбачає, що за умовами договору між сторонами позичальник має зобов`язання повернути борг та відсотки за користування позикою саме в доларах США.

Контррозрхунку заборгованості відповідачем суду не подано.

На підставі наведеного з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню зазначена нею сума боргу за трьома договорами позики з відсотками.

VІ. Розподіл судових витрат

Оскільки позовні вимоги задовольняються судом повністю, у відповідності до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого нею при зверненні до суду судового збору в сумі 15140,00 грн.

Щодо заявленого відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 40000,00 грн, розмір яких підлягає доказуванню за загальними правилами доказування, то такі витрати не підлягають розподілу при вирішенні справи з огляду на ненадання позивачем доказів несення або попереднього узгодження таких витрат. Надані позивачем копія договору про надання правничої допомоги, ордеру та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_3 лише підтверджують факт звернення ОСОБА_1 за професійною правничою допомогою, але не підтверджують несення витрат на її отримання. В наданому договорі сторонами не узгоджена вартість послуг адвоката, в матеріалах справи відсутні перелік виконаних робіт, акт прийняття-передачі наданих послуг, докази їх сплати тощо. Стороною позивача не подано суду заяви про надання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі. За таких обставин підстави для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст.10,12,13,76,141,258,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення боргу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за суму боргу за договором позики від 15.01.2021 в розмірі 72920,00 (сімдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять) доларів США та 18% річних від суми позики за період з 15.02.2022 по 08.04.2025 в сумі 41786 (сорок одна тисяча сімсот вісімдесят шість),15 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за суму боргу за договором позики від 21.04.2021 в розмірі 100000,00 (сто тисяч) доларів США та 18% річних від суми позики за період з 15.02.2022 по 08.04.2025 в сумі 57304 (п`ятдесят сім тисяч триста чотири),11 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за суму боргу за договором позики від 16.09.2021 в розмірі 200000,00 (двісті тисяч) доларів США та 18% річних від суми позики за період з 15.02.2022 по 08.04.2025 в сумі 114608 (сто чотирнадцять тисяч шістсот вісім),22 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 15140,00 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн.

У стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 40000,00 грн – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 26.01.2026.

Суддя: В.С. Салькова