Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №592/13646/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/13646/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Корольова Г. Ю.

Номер провадження 33/816/930/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О.І., суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О.І., розглянув з участю секретаря судового засідання Сіденко К.Л., адвоката особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Декань М.В. у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за клопотанням захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Декань М.В. про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою та апеляційною скаргою на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн 60 коп.

УСТАНОВИЛА:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 січня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік за те, що 18 серпня 2025 року о 18:57 год у с. Піщане по вул. Шкільній водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом УАЗ 452, номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, млява мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Декань М.В. подав клопотання про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою та апеляційну скаргу на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 січня 2026 року, в якій просить скасувати її та закрити провадження у справі.

Клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді обґрунтоване тим, що копію постанови у справі ОСОБА_1 отримано у додатку «Дія» 11 січня 2026 року, а ним у порталі електронного суду – 10 січня 2026 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 після тривалого часу несення служби та виконання військових завдань, впевнившись при цьому, що він є військовослужбовцем. Працівники поліції не повідомили причини зупинки. Останні просили показати, що знаходиться у нього в автомобілі, на що він відмовив, запропонувавши викликати командира, однак за браком часу поліцейські не погодились на це, натомість почали безпідставно підозрювати його у тому, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння за візуальними ознаками. Висновок про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння поліцейські зробили на власний розсуд, не перевіривши реакцію очей. Апелянт вказує, що протокол за ст. 130 КУпАП складений з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем та його огляд повинен був проводити представник ВСП. Вказує на безпідставну підозру поліцейських про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, причин неприбуття не повідомив, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвокат Декань М.В. клопотання про поновлення строку та вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді щодо змісту клопотання про поновлення строку, змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, доводи адвоката Деканя М.В., перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що вказане вище клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її ухвалено, а згідно з ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її ухвалення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Процесуальні строки - це встановлені законом проміжки часу, у межах яких учасники провадження в справі про адміністративні правопорушення зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії; будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку необхідне розуміти неможливість особи подати клопотання (заяву, скаргу) у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка повинна була звернутись до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції у визначений законом строк.

Зазначені вище обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Як убачається з матеріалів справи, апелянт приймав участь у судовому засіданні у суді першої інстанції з розгляду даної справи, а особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не приймав.

З інформації, що міститься у системі «Електронний суд», убачається, що апелянту копія оскаржуваної постанови доставлена в електронний кабінет 06 січня 2026 року о 23:37 год. Апеляційна скарга ним подана в понеділок 19 січня 2026 року, оскільки останній день подачі на її подачу припадав на 17 січня 2026 року, тобто суботу.

З метою забезпечення доступу ОСОБА_1 до правосуддя апеляційний суд вважає, що процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді підлягає поновленню, так як був пропущений з поважних (об`єктивних) причин.

Щодо доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд зазначає таке.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова та почервоніння обличчя). При складанні протоколу відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, на що він відмовився. Останнього було відсторонено від керування.

Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 його права та правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і повідомили про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, розгляд якого відбудеться у Ковпаківському районному суді м. Суми 01 вересня 2025 року о 10 годині. ОСОБА_1 на пропозицію поліцейських підписатися у протоколі та отримати його копію спочатку погоджувався, а потім категорично відмовився.

Враховуючи викладене, у даному випадку працівниками поліції правильно розцінена поведінка ОСОБА_1 як не бажання проходити відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим останнього було повідомлено про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка керує транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд не приймає доводи апелянта про те, що висновок про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння поліцейські зробили на власний розсуд, не перевіривши реакцію очей, а також те, що вони зупинили його після тривалого часу несення ним служби та виконання військових завдань, впевнившись в тому, що він є військовослужбовцем, однак склали відносно нього протокол за ст. 130 КУпАП з порушенням ст. 266-1 КУпАП, оскільки його огляд повинен був проводити представник ВСП. Апеляційний суд також критично сприймає доводи апелянта про те, що поліцейські також не врахували того, що у нього є посвідчення військовослужбовця, що підтверджує його статус та факт виконання службовою особою ЗСУ, знаходячись при виконання особливих завдань; безпідставну підозру поліцейськими, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп`яніння, не повідомивши, які саме ознаки такого сп`яніння наявні у нього з огляду на наступне.

Статтею 15 КУпАП передбачено особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема відповідно до частини першої статті 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому суд зазначає, що в статті 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Отже, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.

Як було встановлено з досліджених відеозаписів нагрудної камери працівника поліції, ОСОБА_1 був зупинений у с. Піщане поза межами території будь-якої військової частини. Під час спілкування з інспекторами поліції він був одягненим у цивільний одяг, хоча повідомив, що він є військовослужбовцем. Про те, що на момент зупинки він виконував обов`язки військової служби, останній не повідомляв. Поліцейський під час складання протоколу пропонував ОСОБА_1 викликати командира, щоб забрав авто, а також пропонував викликати ВСП, на чому останній не наполягав та просив не відноситись так серйозно до цієї ситуації, бо він нічого поганого не вчинив, просив відпустити та не складати відносно нього протокол.

Крім того, під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 вони повідомили йому про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, млявої мови та почервоніння обличчя, що підтверджується матеріалами відеозапису, долученого до справи.

Наявність у особи посвідчення військовослужбовця підтверджує лише його статус, однак не підтверджує факту його перебування при виконанні особливих завдань в момент зупинення транспортного засобу під його керуванням поліцейськими.

Доводи апелянта про те, що працівники поліції просили у ОСОБА_1 показати, що саме знаходиться у нього в автомобілі, та при його пропозиції викликати командира, відмовилися за браком часу, і почали безпідставно підозрювати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, спростовуються матеріалами відеозапису, долученими до справи.

З указаного відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , поліцейський відразу повідомив останнього про наявність підозри щодо перебування його у стані алкогольного сп`яніння, назвавши ознаки його сп`яніння. Також поліцейський запитав у ОСОБА_1 чи є зброя у його автомобілі та де знаходиться командир, на що отримав відповідь про відсутність зброї та відомості про місцезнаходження командира.

Щодо тверджень апелянта про те, що працівники поліції не повідомили причини зупинки, апеляційний суд зазначає таке.

З огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції не звільняє водія від відповідальності за керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Статтею ст. 130 КУпАП не ставить можливість проведення огляду на стан сп`яніння у залежність від обов`язкового встановлення факту порушення Правил дорожнього руху, а достатньою підставою для його проведення є наявність у працівника поліції обґрунтованих підстав вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння, що відповідає положенням ст. 266 КУпАП.

Отже переконливих доказів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові, та були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, що направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

З урахуванням установлених судом обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є правильними.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків суду першої інстанції про наявність належних та допустимих доказів його невинуватості у вчиненні зазначеного правопорушення.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя суду першої інстанції правильно установила в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 січня 2026 року.

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Деканя Миколи Володимировича на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. І. Терещенко