Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №333/8232/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 03.02.2026 Справа № 333/8232/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/8232/25 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальова Ю.В.

Провадження № 22-ц/807/352/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кухаря С.В., Онищенка Е.А., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Управління капітального будівництва" про припинення трудового договору, зобов`язання видати наказ про звільнення, стягнення заробітної плати та невикористаної відпустки, стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі тримісячного середнього заробітку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Управління капітального будівництва" про припинення трудового договору, зобов`язання видати наказ про звільнення, стягнення заробітної плати та невикористаної відпустки, стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі тримісячного середнього заробітку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 працювала в Комунальному підприємстві «Управління капітального будівництва» (далі по тексту – КП «Управління капітального будівництва») з 17.03.2025 року, а на посаді заступника директора з 01.06.2025 року.

21 липня 2025 року вона подала роботодавцю заяву про звільнення за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України, та виплату вихідної допомоги, згідно ст.44 КЗпП України, у розмірі, передбаченому законодавством, тримісячного середнього заробітку, у зв`язку із порушенням роботодавцем законодавства про працю, а саме: статей 110, 115 КЗпП України, статей 24,30,34 Закону України «Про оплату праці», пункту 4.2.1 колективного договору та п.3.11, п. 3.13 Додатку №1 до колективного договору, а також виплати, які належні на дату звільнення.

Як на підставу подання роботодавцю заяви про звільнення ОСОБА_1 посилається на те, що роботодавець систематично порушував трудове законодавство та умови колективного договору в частині строків виплати заробітної плати, в частині не виплати заробітної плати за виконання обов`язків за суміщенням та порушення строків оплати допомоги за тимчасову непрацездатність, що є поважними причинами, передбаченими законом. На день подання заяви про звільнення за нею рахувалася заборгованість по заробітній платі, а саме допомога з тимчасової непрацездатності за 5 днів за рахунок роботодавця, оплата за суміщення посади, компенсація за невикористану відпустку. Незважаючи на подану заяву, роботодавець відмовився звільнити її у строк, зазначений у заяві, та не видав наказ про звільнення. Такі дії є незаконними, оскільки порушують її право на звільнення за власним бажанням за наявності поважної причини згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

21.07.2025 року ОСОБА_1 отримала відповідь від КП «Управління капітального будівництва» на електронну пошту про відмову у звільненні на підставах, зазначених нею у заяві, у зв`язку з відсутністю порушень роботодавця.

З даним листом позивач не згодна, оскільки за останні 1,5 місяця відповідач тричі порушував строки виплати заробітної плати, про що свідчить додана нею до позовної заяви виписка скріншотів зарахування заробітної плати від 04.06.2025, 04.07.2025, 18.07.2025. Також, зауважує, що роботодавець, в порушення умов п. 3.13 Додатку №1 до колективного договору жодного разу не коментував втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати (ст.34 Закону України «Про оплату праці»). Сума компенсації складає 4995,69 грн.

Отримавши розрахунковий листок за липень 01.08.2025, позивач побачила, що роботодавець не заплатив їй за суміщення посади бухгалтера, яку вона виконувала на підставі наказу директора Управління капітального будівництва з 01.06.2025. Тобто всупереч чинного законодавства відповідач без заяви ОСОБА_1 зняв з неї обов`язки по суміщенню посади бухгалтера і не надав їй на ознайомлення наказ з якого числа це відбулося чи грубо порушив трудове законодавство.

Відповідач не видав наказ про звільнення, не надав наказ про звільнення, не зробив остаточний розрахунок при звільненні та не виплатив вихідну допомогу в розмірі 114 900,87 грн. На день подання позову середній заробіток за весь час затримки складає 48 291,67 грн виходячи із середньоденної заробітної плати 1665,23

Відповідач своїми діями також призвів до погіршення і позбавлення можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, чим позивачці завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 50 000.00 грн.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила зобов`язати Комунальне підприємство «Управління капітального будівництва» видати наказ про її звільнення, звільнити її за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Стягнути з Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» на її користь вихідну допомогу при звільненні в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 114900,87 грн, компенсацію за затримку розрахунку при звільненні 48291,67 грн, компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів ії виплати в сумі 4995,69 грн, та моральну шкоду в сумі 50000,00 грн. Стягнути з Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» витрати на судовий збір.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до 38 КЗпП України працівник має право односторонньому порядку припинити трудові відносини та самостійно визначити строк розірвання трудового договору, що є обов`язком для роботодавця. Суд не дослідив подану позивачем заяву від 21.07.2025 (вхідний у відповідача №499 від 21.07.2025 року), з вимогою про звільнення її за ч.3 ст.38 КзпПУ та виплатити всі належні суми у відповідності до чинного законодавства. Відповідач тричі порушував виплати заробітної плати, при тому, що роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Невиплата заробітної плати у встановлені строки, включаючи день зарахування на рахунок, є порушенням трудового законодавства, за що роботодавця має бути притягнуто до відповідальності.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу КП «Управління капітального будівництва» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою Запорізького апеляційного суду про направлення судової-повістки повідомлення на електрону пошту, яку вона зазначає в позовній заяві та в апеляційній скарзі ( а.с. 182), до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надала.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки ОСОБА_1 була належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, остання реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день подання заяви від 21.07.2025 про звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України порушень роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору не було; а прострочення виплати заробітної плати (на один день) перебуває виключно в площині повноважень Державної казначейської служби стосовно здійснення оплат за платіжними інструкціями, підприємство, будучи одержувачем бюджетних коштів вчасно, у відповідності до Порядку казначейського обслуговування, 03.06.2025, 03.07.2025 та 16.07.2025 здійснювало подання документів протягом операційного дня, проте з причин, що не залежать від підприємства, оплата платіжних інструкцій останнього була здійснена Казначейством не в день їх отримання. Крім того, ОСОБА_1 була звільнена 09.09.2025 року за її власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з виплатою належних їй при звільненні сум. Оскільки судом не встановлено порушення прав ОСОБА_1 як працівника КП «УКБ», то вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та безпідставною.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу КП «Управління капітального будівництва» від 14.05.2025 №18-ос «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 », прийнято ОСОБА_1 бухгалтером бухгалтерсько-фінансового відділу комунального підприємства «Управління капітального будівництва» за основним місцем роботи, з посадовим окладом 13 796 грн, згідно штатного розпису, із випробувальним строком один місяць. Підстава: заява ОСОБА_2 від 14.05.2025, зареєстрована за №343. З наказом ОСОБА_1 ознайомлена 14.05.2025 року, що підтверджується відповідною відміткою на наказі (а.с.28).

Відповідно до Наказу КП «Управління капітального будівництва» від 27.05.2025 №21-ос «Про переведення ОСОБА_2 на посаду заступника директора» від 27.05.2025 №21-ос, переведено ОСОБА_1 , бухгалтера бухгалтерсько-фінансового відділу комунального підприємства «Управління капітального будівництва», з 01.06.2025 на посаду заступника директора комунального підприємства «Управління капітального будівництва» за основним місцем роботи, з посадовим окладом 19 314,00 грн, згідно штатного розпису. Підстава: заява ОСОБА_2 від 27.05.2025, зареєстрована за №370-1. З наказом ОСОБА_1 ознайомлена 27.05.2025 року, що підтверджується відповідною відміткою на наказі (а.с.29).

Відповідно до Наказу КП «Управління капітального будівництва» від 02.06.2025 №22-ос «Про покладення обов`язків за суміщенням на ОСОБА_2 », доручено ОСОБА_1 , заступнику директора комунального підприємства «Управління капітального будівництва», виконання без звільнення від основної роботи суміщення професії бухгалтера бухгалтерсько-фінансового відділу комунального підприємства «Управління капітального будівництва», за її згодою, з 02.06.2025 на період дії вакансії з доплатою у розмірі 50% посадового окладу вакантної посади згідно штатного розпису. Підстава: заява ОСОБА_2 від 02.06.2025, зареєстрована за №381. З наказом ОСОБА_1 ознайомлена 02.06.2025 року, що підтверджується відповідною відміткою на наказі (а.с.30).

Відповідно до Наказу КП «Управління капітального будівництва» від 14.07.2025 №14-в «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_2 », відповідно до п.4 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ, надати ОСОБА_1 , заступнику директора, відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 90 календарних днів з 14.07.2025 по 11.10.2025. Підстава: заява ОСОБА_2 від 12.07.2025, зареєстрована за №495 (а.с.31,32).

Відповідно до заяви від 21.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася до КП «Управління капітального будівництва» із заявою, в якій просила звільнити її з посади за власним бажанням з 21.07.2025 з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з систематичним порушенням роботодавцем законодавства про працю, а саме ст.ст.110, 115 КЗпП України, ст.ст.24,30,34 Закону України «Про оплату праці»; умов колективного договору, а саме п.4.2.1, умов Додатку №1 до колективного договору, а саме п.3.11, п.3.13. Також просила виплатити їй вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку на підставі ст.44 КЗпП України. Виплатити всі інші належні виплати при звільненні. Наказ про звільнення просить надіслати на електронну пошту (а.с.12-зворот).

Відповідно до листа директора КП «Управління капітального будівництва» Хижняк В. від 21.07.2025 № 615, адресованого заступнику директора КП «Управління капітального будівництва» Левченко В., повідомило, що розглянувши заяву ОСОБА_2 про звільнення від 21.07.2025 (вх.№499 від 21.07.2025), відмовило в задоволенні заяви ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю підстав, що були зазначені в заяві (а.с.12).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 07.08.2025 адресованого директору КП «Управління капітального будівництва» Хижняк В., ОСОБА_1 просить надати їй наказ про зняття обов`язків бухгалтера за суміщенням. Копію наказу просить надіслати на електронну пошту (а.с.13).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 09 вересня 2025 року адресованої директору КП «Управління капітального будівництва» Хижняк В., ОСОБА_1 просила звільнити її з посади за власним бажанням з 09 вересня 2025 року у зв`язку з переїздом на нове місце проживання. Наказ про звільнення просить надіслати на електронну пошту ( а.с. 72).

Відповідно до наказу КП «Управління капітального будівництва» від 09.09.202 №36-ос «Про звільнення за власним бажанням ОСОБА_3 », звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора КП «Управління капітального будівництва» 09.09.2025 за власним бажанням згідно ч.1 ст.38 КЗпП України. В наказі також зазначено, що бухгалтерсько-фінансовому відділу виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 4 дні невикористаної щорічної і додаткової відпустки. Підстава: заява ОСОБА_3 від 09.09.2025, зареєстрована за №602 (а.с.34).

Відповідно до листа директора КП «Управління капітального будівництва» Хижняк В. від 09.09.2025 №727, адресованого ОСОБА_2 , управління повідомило, що останню було звільнено з посади заступника директора КП «Управління капітального будівництва» 09.09.2025 за власним бажанням згідно ч.1 ст.38 КЗпП України, згідно наказу від 09.09.2025 №36-ос на підставі заяви ОСОБА_1 на звільнення. Також повідомлено, що відповідно до ст.44 КЗпП України ОСОБА_1 було нараховано та виплачено грошову компенсацію за 4 дні невикористаної щорічної і додаткової відпустки. Повідомлено, що для здійснення запису у трудові книжці ОСОБА_1 може в зручний для неї час звернутися до КП «УКБ». В додатках зазначено: копія наказу про звільнення від 09.09.2025 №36-ос, довідка про остаточний розрахунок (а.с.33).

Відповідно до повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільнені №1 від 09.09.2025, складене головним бухгалтером КП «Управління капітального будівництва» Мерзляк О., у зв`язку з звільненням ОСОБА_1 нараховано 3792,08 грн, утримано податку 872,17 грн, виплачено 2919,91 грн, (податок на доходи фізичних осіб 682,57 грн, компенсація за невикористані дня щорічної та додаткової відпустки 3792,08 грн з яких вирахувано військовий збір 189,60 грн) (а.с.35).

Відповідно до Рішення директора КП «Управління капітального будівництва» Хижняк В. від 15.09.2025 №37-ос «Про остаточний розрахунок», відповідно до ст.116 КЗпП України, в зв`язку з відсутністю вимоги про розрахунок в день звільнення 09.09.2025 заступника директора ОСОБА_1 , наказано головному бухгалтеру підприємства Мерзляк О. здійснити виплату усіх сум, що належать до виплати при звільненні ОСОБА_1 17.09.2025, в строк виплати заробітної плати за першу половину вересня 2025 (а.с.38 зворот).

Відповідно до листа директора КП «Управління капітального будівництва» Хижняк В. від 17.09.2025 №750, адресованого ОСОБА_1 , Управління повідомило, що про те, що ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника директора КП «Управління капітального будівництва» за власним бажанням згідно ч.1 ст.38 КЗпП України, згідно наказу від 09.09.2025 №36-ос на підставі заяви на звільнення. Так в день звільнення ОСОБА_1 не працювала і не пред`являла вимогу про розрахунок, а тому 17.09.2025, в строк виплати заробітної плати за першу половину вересня 2025, з ОСОБА_1 проведено остаточний розрахунок і здійснена виплата всіх сум, що належать до виплати (а.с.37-зворот).

Відповідно до повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільнені №2 від 17.09.2025, складене головним бухгалтером КП «Управління капітального будівництва» Мерзляк О., у зв`язку з звільненням ОСОБА_1 нараховано 5191,35 грн, утримано податку 1194,01 грн, виплачено і утримано 4113,92 грн, належить до виплати 1077,43 грн (а.с.37).

Відповідно до Колективного договору між роботодавцем та трудовим колективом КП «Управління капітального будівництва» на 2022-2024 роки, підписаного головою профспілки ОСОБА_4 та директором КП «Управління капітального будівництва» Андреєв О., схвалений на зборах трудового колективу 17 серпня 2022 року протокол №2:

Оплата праці працівникам Підприємства здійснюється за рахунок коштів в межах запланованих фінансовим планом підприємства на відповідний рік (п.4.2).

Виплата заробітної плати працівникам Підприємства, здійснюється на підставі Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці». Виплата заробітної плати працівникам Підприємства здійснюється двічі на місяць: за 1 половину місяця (у розмірі посадового окладу за відпрацьований час) – до 17 числа поточного місяця; за 2 половину місяця (остаточний розрахунок) – до 3 числа наступного місяця, але не рідше ніж кожні 16 днів (ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст.115 КЗпП України). У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні (п.4.2.1). Додаток №1 «Положення про оплату праці комунального підприємства «Управління капітального будівництва» на період 2022-2024 роки (п.11.1) (а.с.5-6).

Додаток №1 «Положення про оплату праці комунального підприємства «Управління капітального будівництва» на період 2022-2024 роки:

заробітна плата виплачується два рази на місяць: аванс – до 17 числа поточного місяця, остаточний розрахунок – до 3 числа наступного місяця (ст.115 КЗпП України) у разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні (п.3.11);

у разі порушення строків виплати заробітної плати, працівникам компенсується на умовах визначених законодавством, втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати (ст.34 Закону України «Про оплату праці») (п.3.13) (а.с.6-зворот-7).

Відповідно до виписки по картці за період з 17.03.2025-30.06.2025, АБ «Укргазбанк» на банківську картку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 зараховано заробітну плату 03.04.2025 у розмірі 8346,68 грн, 16.04.2025 у розмірі 6664,39 грн, 04.06.2025 у розмірі 8691,48 грн, 17.06.2025 у розмірі 9611,06 грн (а.с.8-9). 18.07.2025 зараховано аванс 3510,13 грн (а.с.14-зворот).

Пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Отже, стаття 38 КЗпП України містить дві окремі підстави для звільнення, які мають різні причини та наслідки, а саме: звільнення за ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням у зв`язку із неможливістю продовжувати роботу) та за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням у зв`язку із невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), а відтак право на звільнення з ініціативи працівника може бути реалізоване останнім виключно в залежності від його особистих бажань та його особистого вибору.

Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року по справі № 199/8766/18 зазначив, що за змістом статті 38 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і, які працівник визначає самостійно.

Статтею 44 КЗпП України, серед іншого, передбачається, що при припиненні трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Отже, необхідними умовами для виплати вихідної допомоги з наведених підстав є наявність факту звільнення внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України), а також наявність порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору.

Також слід зазначити, що для звільнення працівника за ч. 3 ст. 38 КЗпП України через порушення роботодавцем законодавства про працю необхідно, щоб такі порушення мали місце та не були усунуті на момент подання працівником заяви про звільнення. Якщо на час подання заяви права працівника вже поновлені або порушення не доведені, у роботодавця виникає право відмовити у звільненні з цієї підстави. При цьому роботодавець не вправі самостійно змінювати підставу звільнення, визначену працівником. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №369/12450/21.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких, можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази , які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, станом на день подання заяви від 21.07.2025 про звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження порушень роботодавцем законодавства про працю, про які вказує у заяві позивач, матеріали справи не містять..

Більш того, суд першої інстанції вірно взяв до уваги доводи відповідача, про те, що з боку роботодавця відсутнє порушення вимог чинного законодавства, а прострочення виплати заробітної плати (на один день) перебуває виключно в площині повноважень Державної казначейської служби стосовно здійснення оплат за платіжними інструкціями.

Так, згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 115 КЗпП України.

Відповідно до пункту 4.2.1. колективного договору між роботодавцем та трудовим колективом Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» на 2022-2024 роки виплата заробітної плати працівникам здійснюється двічі на місяць: за 1 половину місяця (у розмірі посадового окладу за відпрацьований час) – до 17 числа поточного місяця; за 2 половину місяця (остаточний розрахунок) – до 3 числа наступного місяця, але не рідше ніж кожні 16 днів (ст.24 ЗУ «Про оплату праці», ст.115 КЗпП України).

Так, частинами першою, другою та третьою статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року закріплюється, що: 1. Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. 2. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. 3. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Згідно з рішенням Запорізької міської ради від 05.03.2025 №28 «Про внесення змін до рішення міської ради від 04.12.2024 №56 «Про бюджет Запорізької міської територіальної громади на 2025 рік» були перерозподілені видатки бюджету в тому числі в розмірі 4 млн. грн. на заробітну плату КП «УКБ», що підтверджується копіями витягу з рішення та плану використання бюджетних котів на 2025 рік.

З метою виплати заробітної плати за другу половину травня 2025 року, яка повинна була відбутися 03 червня з боку КП «УКБ» ще 29.05.2025 на головного розпорядника бюджетних коштів – департамент освіти і науки Запорізької міської ради була направлена заявка на фінансування №7. 02.06.2025 зареєстровані бюджетні фінансові зобов`язання одержувачів бюджетних коштів, 03.06.2025 Державною казначейською службою отримано фінансування від головного розпорядника бюджетних коштів КП «УКБ» – департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, для оплати видатків по сплаті військового збору, податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та заробітної плати з 2 половину травня 2025 року.

03.06.2025 підприємством в адресу Державної казначейської служби України видано платіжна інструкція № 32 від 03 червня 2025 року на суму 139740,37 грн. з призначенням платежу - заробітна плата за 2 половину травня 2025 року для зарахування на особовий рахунок згідно договору 2018/ZP/368-016 від 21.11.2018 («обслуговування заробітної плати банком»), яке отримано казначейською службою 03.06.2025 о 14:58:34. Однак, Управлінням Державної казначейської служби у м. Запоріжжі платіжну інструкцію № 32 було оплачено лише 04.06.2025 об 11:26:17, а отже заробітна плата за 2 половину травня 2025 року від обставин незалежних від волі КП «УКБ» була перерахована безпосередньо працівникам, в тому числі ОСОБА_1 , лише 04.06.2025.

Також, аналогічні обставини встановлені судом й щодо виплати заробітної плати за другу половину червня 2025 року.

Так, 01.07.2025 на головного розпорядника бюджетних коштів – департамент освіти і науки Запорізької міської ради була направлена заявка на фінансування №9. 03.07.2025 зареєстровані бюджетні фінансові зобов`язання одержувачів бюджетних коштів, того ж дня Державною казначейською службою отримано фінансування від головного розпорядника бюджетних коштів КП «УКБ» – департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, для оплати видатків по сплаті військового збору, податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та заробітної плати з 2 половину червня 2025 року. 03.07.2025 підприємством на адресу Державної казначейської служби України видано платіжну інструкцію № 43 від 03 липня 2025 року на суму 142127,79 грн. з призначенням платежу - заробітна плата за 2 половину червня 2025 року для зарахування на особовий рахунок згідно договору 2018/ZP/368-016 від 21.11.2018 («обслуговування заробітної плати банком»), яке отримано казначейською службою 03.07.2025 о 14:43:00.

Однак, Управлінням Державної казначейської служби у м. Запоріжжі платіжну інструкцію № 43 було оплачено лише 04.07.2025 об 10:30:17, а отже заробітна плата за 2 половину червня 2025 року від обставин незалежних від волі КП «УКБ» була перерахована безпосередньо працівникам, в тому числі ОСОБА_1 - 04.07.2025.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою КП «УКБ», була тією особо, яка ініціює та супроводжує процес виплати заробітної плати працівникам підприємства про що свідчить те, що вона є виконавцем на заявці на фінансування №7 від 29.05.2025 та на заявці на фінансування №9 від 01.07.2025.

Щодо виплати заробітної плати за першу половину липня 2025 року судом встановлено наступне.

14.07.2025 на головного розпорядника бюджетних коштів – департамент освіти і науки Запорізької міської ради була направлена заявка на фінансування №10. 15.07.2025 зареєстровані бюджетні фінансові зобов`язання одержувачів бюджетних коштів, 16.07.2025 Державною казначейською службою отримано фінансування від головного розпорядника бюджетних коштів КП «УКБ» – департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, для оплати видатків по сплаті військового збору, податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та заробітної плати з 1 половину липня 2025 року. 16.07.2025 підприємством в адресу Державної казначейської служби України видано платіжну інструкцію № 49 від 16 липня 2025 року на суму 61430,87 грн. з призначенням платежу - заробітна плата за 1 половину липня 2025 року для зарахування на особовий рахунок згідно договору 2018/ZP/368-016 від 21.11.2018 («обслуговування заробітної плати банком»), яке отримано казначейською службою 16.07.2025 о 16:01:01. Однак, не дивлячись на те, що підприємством були вжиті всі можливі заходи для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати саме 17.07.2025, Управлінням Державної казначейської служби у м. Запоріжжі платіжну інструкцію № 49 було оплачено лише через один день 18.07.2025 об 11:27:17, а отже заробітна плата за 1 половину липня 2025 року від обставин незалежних від волі КП «УКБ» була перерахована безпосередньо працівникам, в тому числі ОСОБА_1 , лише 18.07.2025.

.

Абзацом першим пункту 2.5 глави 2 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, який затверджений наказом Мінфіну від 23.08.2012 № 938, місцевий фінансовий орган, розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів) здійснює формування та подання документів засобами СДО в електронній формі протягом операційного дня в межах операційного часу, визначеного органом Казначейства. Документи, що надійшли після операційного часу, опрацьовуються наступного операційного дня. Датою та часом отримання документів в електронній формі органом Казначейства є дата та час, зафіксовані у повідомленні СДО про отримання цих документів.

Отже, судом встановлено, що підприємство, будучи одержувачем бюджетних коштів вчасно, у відповідності до Порядку казначейського обслуговування, 03.06.2025, 03.07.2025 та 16.07.2025 здійснювало подання документів протягом операційного дня, проте з причин, що не залежать від підприємства, оплата платіжних інструкцій останнього була здійснена Казначейством не в день їх отримання, а на другий день.

Вищезазначені дії та докази підтверджують, що роботодавець невідкладно виконував усі можливі та залежні від нього заходи для забезпечення своєчасної виплати заробітної плати працівникам. Заробітна плата виплачується двічі на місяць згідно вимог чинного законодавства та документів підприємства, а строки виплати залежать від отриманого фінансування. Вказане свідчить, що з боку робтодавця відсутні порушення вимог чинного законодавства, а протермінування виплати заробітної плати ( на один день) перебуває виключно в площині повноважень Державної казначейської служби стосовно здійснення оплат за платіжними інструкціями.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у відповідача не було підстав для звільнення позивачки за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки з наданих в матеріалах справи доказів вбачається, що станом на день подання заяви від 21 липня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України порушень роботодавцем законодавства про працю, які вказані в позовній заяві не було.

Крім того, позивачка скориставшись своїм правом розірвати трудовий договір на власний розсуд, припинила трудові відносини з відповідачем на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, тому є правильні висновки суду першої інстанції, що не має підстав для задоволення вимоги позивачки про зобов`язання КП «Управління капітального будівництва» видати наказ про її звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Оскільки необхідними умовами для виплати вихідної допомоги є наявність факту звільнення внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору ( ч. 3 ст. 38 КЗпП України), чого матеріали справи не містять, позивач, скориставшись своїм правом розірвати трудовий договір на власний розсуд, припинила трудові відносини з відповідачем на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, тому не має підстав щодо стягнення на користь позивачки вихідної допомоги за ст. 44 КЗпП України.

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що роботодавець без заяви працівника зняв з неї обов`язки по суміщенню посади бухгалтера і не надав їй на ознайомлення відповідний наказ чим грубо порушив трудове законодавство.

Водночас, судом встановлено, що з 02.06.2025 ОСОБА_1 працювала за суміщенням на посаді бухгалтера бухгалтерсько-фінансового відділу, а суміщення не скасовувалося аж до її звільнення 09.09.2025. Як вбачається з матеріалів справи, підприємство, розглянувши запит ОСОБА_1 від 07.08.2025 на надання копії наказу про зняття обов`язків бухгалтера за суміщенням, повідомляло їй листом від 08.09.2025 №720 про відсутність будь-яких рішень з цього приводу.

Окрім цього, суд вірно прийняв до уваги доводи відповідача в цій частині, що непорозуміння з приводу наявності чи відсутності у ОСОБА_1 обов`язків за суміщенням могло виникнути у зв`язку із тим, що позивачу був наданий розрахунковий листок за липень 2025 року з помилкою, яка була усунута в той же день, шляхом направлення їй 01.08.2025 виправленого та доповненого розрахункового листа.

Так, при порівнянні розрахункових листів за липень 2025, зарплатної/платіжної відомості № 37 від 17.07.2025 за період 01.07.2025-31.07.2025 в судовому засіданні встановлено виплату ОСОБА_1 авансу за липень саме в розмірі 3510,13, що підтверджує доводи відповідача про виплату їй коштів за виконання обов`язків за суміщенням. При цьому позивачем не спростовано цю обставину.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що заступника директора ОСОБА_1 було звільнено на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України 09.09.2025 згідно з її заявою від 09.09.2025 та на підставі наказу № 36-ос, а також з нею проведені всі необхідні розрахунки, що підтверджується листами підприємства №724 від 09.09.2025 та №750 від 17.09.2025, а також повідомленнями про нараховані та виплачені суми при звільненні №1 від 09.09.2025 і №2 від 17.09.2025.

Оскільки позивача не було звільнено за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з відсутністю порушень законодавства про працю з боку роботодавця, а її було звільнено за її власним бажанням, в день звільнення вона не працювала, вимоги про розрахунок до підприємства не направляла, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність факту невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (надалі за текстом Закон № 2050-ІІІ).

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до вимог ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати є гарантією прав робітника на компенсацію втрати її частини, санкцією за несвоєчасну виплату заробітної плати, обов`язок з нарахування та сплати якої, згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», покладено на підприємство, яке зобов`язано виплатити громадянам суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону).

Отже, у зв`язку із тим, що, як встановлено судом, підприємством у правовідносинах з ОСОБА_1 не допускалися затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, то в цьому випадку є правильні висновки суду першої інстанції, що вимога позивачки щодо стягнення на її користь компенсації за втрату частини заробітної плати є безпідставною. Суд першої інстанції правомірно застосував норми спеціального в даному випадку Закону від 19 жовтня 2000 року № 2050-111.

Відповідно до статті 237- 1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Оскільки судом не встановлено порушення прав ОСОБА_1 як працівника КП «Управління капітального будівництва», то вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та безпідставною.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі стяттями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтовне судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач безпідставно не видав наказ про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України на підставі поданої позивачем заяви від 21 липня 2025 року не заслуговують на увагу, оскільки з листа КП «Управління капітального будівництва» від 21 липня 2025 року за № 615, який адресовано ОСОБА_1 вбачається, що їй відмовлено в задоволенні заяви від 21 липня 2025 року про розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з відсутністю підстав, що були зазначені в заяві ( а.с. 12), роботодавець може відмовити у розірванні трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав..

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 734/1936/16-ц.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі заявник.

З урахуванням вищевикладеного, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2025 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 05 лютого 2026 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддя

Подліянова Г.С.Кухар С.В. Онищенко Е.А.