Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №303/4615/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/4615/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 лютого 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Мацунича М.В., Собослоя Г.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Баняс Володимир Володимирович на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2025 року у складі судді Полянчука Б.І., у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу Мукачівського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті від 10.07.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення,-

в с т а н о в и в :

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.07.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівької міської ради заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відмовлено.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.07.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення повернуто заявнику.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Баняс Володимир Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на надмірний формалізм суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що повернення заяви про скасування судового наказу заявнику в цьому випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у матеріалах справи відсутні докази реального вручення боржнику копії судового наказу. Вказує, що боржнику не було відомо про наявну судову справу № 303/4615/25, жодних документів суду він не отримував. Зі справою у приміщенні суду представник боржника ознайомився 30.10.2025, де одночасно отримано ним фотокопію судового наказу. Конверт із надісланим судовим наказом боржнику міститься у матеріалах справи з відміткою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», яка є не достовірною та вказана працівником пошти неправомірно, оскільки ОСОБА_1 щоденно перебуває вдома. Також апелянт зазначає, що посилання суду на презумпцію належного виконання працівником АТ «Укрпошта» своїх обов`язків є помилковим та суперечить принципам доказування, оскільки така презумпція не встановлена законом. Вказує, що працівником поштового зв`язку не було дотримано вимог п. 82 Правил надання поштового зв`язку щодо обов`язку зберігати відправлення у разі нез`явлення одержувача протягом трьох робочих днів.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк (п.10 ч.1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звертаючись до суду із заявою про скасування вказаного судового наказу, представник заявника зазначав, що 23 жовтня 2025 року від AT «Ощадбанк» Хаван В.Г. отримав смс-повідомлення, яким банк повідомив про арешт його пенсійного рахунку. 24 жовтня 2025 між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «НВ ТРАСТ КОМПАНІ» укладено договір про надання правової допомоги. 27 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Баняс В.В. подав до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області його заяву про ознайомлення з матеріалами справи № 303/4615/25. Ознайомився представник боржника – ОСОБА_2 з матеріалами справи безпосередньо в суді першої інстанції 30 жовтня 2025 року та одночасно зроблено фотокопію судового наказу.

Положеннями ч. 1 ст. 170 ЦПК України передбачено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст.170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Частиною 2 ст. 171 ЦПК визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів звертає увагу, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання заяви про скасування судового наказу.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на подання заяви про скасування судового наказу може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки боржника.

Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2025 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області по цивільній справі №303/4615/25 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради, борг за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 9 725,51 грн. та 302,80 грн. сплаченого судового збору.

11 липня 2025 року Мукачівським міськрайонним судом копію судового наказу разом з доданими до неї документами було направлено на поштову адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Зазначена адреса є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю на запит, яка надана виконавчим комітетом Мукачівської міської ради та міститься у матеріалах справи (а.с.12).

Надіслані на адресу боржника копія судового наказу разом з доданими до неї документами, повернулися до суду першої інстанції 22.07.2025 з відміткою АТ «Укрпошта» від 20.07.2025 про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.16).

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу, якою встановлено порядок вручення судового рішення.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин, днем отримання боржником судового наказу слід вважати 20 липня 2025 року та передбачений строк на подання заяви про скасування судового наказу по 04 серпня 2025 року. Із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Баняс Володимир Володимирович, звернувся до суду першої інстанції, через систему «Електронний суд – 12 листопада 2025 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та повернення заяви про скасування судового наказу заявнику.

Доводи апелянта про недостовірність інформації, що міститься у Довідці про причини повернення поштового відправлення (копії судового наказу з доданими документами) з причин «адресат відсутній за вказаною адресою» та щодо неправомірності дій працівників пошти є необґрунтованими та не підтверджені належними та достатніми доказами.

З врахуванням наведеного апеляційну скаргу, відповідно до ст.375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Баняс Володимир Володимирович залишити без задоволення.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: