Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №930/1062/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 930/1062/25

Провадження № 33/801/134/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Войницька Т. Є.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника – адвоката Нечепуренка Григорія Івановича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 08 січня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 08 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 до Державного бюджету судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі зазначає, що він не керував транспортним засобом, працівники поліції його не зупиняли, у момент руху автомобіля та його зупинки він знаходився на пасажирському сидінні. Під час розгляду кримінального провадження, яке стосувалося надання неправомірної вигоди, було встановлено, що він не керував автомобілем. Всі висновки працівників поліції щодо особи, яка керувала транспортним засобом, були сформовані зі слів ОСОБА_2 , який і перебував за кермом автомобіля. Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили той факт, що ОСОБА_1 перебував на пасажирському сидінні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та адвоката Нечепуренка Г.І., які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №134876, складеного інспектором СРПП ВП 5 старшим лейтенантом поліції Українцем В.П., 29 квітня 2025 року о 23 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 в м.Немирів по вул. Соборна керував транспортним засобом, д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук; нечітка вимова. Від проходження медичного огляду відмовився у встановленому законом порядку. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).

У пункті 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходив з того, що його вина підтверджується матеріалами справи.

Однак, вказаний висновок зроблений за неповного з`ясування обставин даної справи та без повного і всебічного дослідження наявних в ній доказів.

Як в апеляційній скарзі, так і в суді першої інстанції ОСОБА_1 заперечував факт керування ним транспортним засобом, д.н.з НОМЕР_1 , стверджуючи, що автомобілем керував ОСОБА_3 .

Для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведенню підлягає як факт керування особою транспортним засобом, так і факт її відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

У п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 судам роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, або свідками, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, зокрема відеозапис, допитавши у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля 2107 д.н.з НОМЕР_1 , якого взяв у ОСОБА_4 і, потрапивши у неприємну ситуацію, внаслідок чого автомобіль міг потрапити на майданчик для зберігання тимчасово вилучених транспортних засобів, намагався виправити ситуацію, пропонуючи працівникам поліції неправомірну вигоду.

З огляду на наведене, суд критично оцінив пояснення ОСОБА_2 , надані ним в судовому засіданні щодо тих обставин, що саме він перебував за кермом автомобіля і розцінив їх як намагання допомогти своєму знайомому уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Аналогічно суд розцінив пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Поліцейський ОСОБА_6 , викладаючи в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №134876 від 30 квітня 2025 року суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин зазначив, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та від проходження огляду відмовився.

Апеляційний суд виходить з того, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним беззаперечним доказом у справі, а викладені в ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Оглянувши відеозапис з нагрудної камери поліцейського суд першої інстанції встановив, що працівниками поліції був затриманий чоловік, який назвався ОСОБА_3 .. Даний чоловік повідомив, що разом з ОСОБА_1 та іншим чоловіком вживали алкогольні напої в с. Головеньки, після чого поїхали до м. Немирова за цигарками. ОСОБА_1 був за кермом, його знайомий сидів поруч, а він сидів позаду. Купивши цигарки, поверталися до с.Головеньки. По дорозі побачили поліцейський автомобіль, зупинились і вирішили тікати. Крім того, на відео наявний момент, коли ОСОБА_1 повертається до автомобіля і працівник поліції, посилаючись на пояснення, надані щодо нього ОСОБА_3 , пропонує пройти медичний огляд на місці зупинки транспортного засобу та/або пройти до медичного закладу, від чого ОСОБА_1 відмовляється, посилаючись на те, що транспортним засобом не керував.

Тобто, дослідивши відеозапис суд першої інстанції не встановив факт керування ОСОБА_1 автомобілем та факт його зупинки поліцейськими.

Вказані обставини не були встановлені і апеляційним судом при перегляді вказаного відеозапису.

Зафіксовані на відеозаписі обставини свідчать про те, що поліцейські не бачили, хто саме був за кермом, а відтак незрозумілим є висунення саме ОСОБА_1 пропозиції пройти огляд, який відмовившись від його проходження неодноразово стверджував про те, що він не їхав за кермом, тобто заперечував факт керування автомобілем.

Самі лише пояснення ОСОБА_2 не могли беззаперечно вказувати на те, що саме ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд бере до уваги вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2025 року (справа №930/1592/25) щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 369 КК України (пропозиція надання службовій особі неправомірної вигоди), у якому судом встановлено:

«29.04.2025 близько 23:20 год працівниками СРПП ВП №5 у складі інспектора СРПП ОСОБА_6 , інспектора СРП Войчишена М.І. та інспектора СРПП ОСОБА_7 , які згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовими особами та які в період часу з 08:00 год. 29.04.2025 до 08:00 год. 30.04.2025 відповідно до розстановки нарядів груп реагування патрульної поліції, здійснювали патрулювання по території Немирівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», було зупинено автомобіль марки «ВАЗ 2107» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням невстановленої особи, у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. після зупинки, поблизу вказаного автомобіля працівниками поліції було виявлено ОСОБА_1 , якого вони сприйняли як особу, що перебувала за кермом даного автомобіля та якому інспектор СРІ ОСОБА_6 повідомив, що в порядку ст. 265 КУПАП зазначений автомобіль буде вилучено та поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово вилучених транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області».

Вказане ще раз підтверджує ту обставину, що особа, яка керувала транспортним засобом у зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення дату та час, не була встановлена поліцейськими.

Що стосується свідка ОСОБА_2 , то за змістом ст. 272 КУпАП свідок на виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, зобов`язаний з`явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

За умови надання ОСОБА_3 пояснень у судовому засіданні та попередження його про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень, надані ним письмові пояснення не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 відмовився від своїх пояснень, зокрема щодо факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , і підтвердив той факт, що саме він був за кермом.

Те саме підтвердили і інші свідки. Така позиція узгоджується і з обставинами, викладеними у згаданому вироці суду.

При перегляді справи апеляційним судом було прийнято додаткові пояснення адвоката Нечепуренка Г.І., , в яких з посиланням на конкретні хвилини та секунди відеозапису з бодікамер поліцейських підтверджено той факт, шо при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 наполягав на тому, що він не керував транспортним засобом:

- На запитання і твердження поліцейського з приводу керування ОСОБА_1 автомобілем останній неодноразово відповідав: «Я не їхав за кермом» (00:46:02); «Я не їхав за рульом» (00:47:54»); «Я за рульом не їхав» (00:48:43»); «Я вам пояснюю, що я за рульом не їхав» (00:49:03»); «Ви мене не зупиняли. Я не сидів за кермом» (00:50:24); «Я не був за кермом» (00:52:14).

- На твердження поліцейського: «Вас їхало троє» ОСОБА_1 відповів: «Так, от кого ви догнали, наверно і їхав» (00:48:15).

Однак, працівники поліції до вказаного віднеслись поверхнево, і фактично так і не намагалися встановити особу, яка керувала транспортним засобом. Взагалі є дивним і незрозумілим, чому при створенні адміністративного матеріалу працівниками поліції був опитаний лише ОСОБА_3 , який так само, як інші учасники поліції, втекли від поліції, і це при тому, що така можливість була.

Апеляційний суд зауважує, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У даному випадку суть адміністративного правопорушення разом з описом установлених поліцейським в протоколі обставин йдуть в розріз з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та наданими свідками поясненнями.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі - презумпції невинуватості.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).

Таким чином, доводи апеляційної скарги в є обґрунтованими, тому заслуговують на увагу.

Виходячи з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б поза розумним сумнівом свідчили про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, апеляційний суд вважає, що в його діях відсутня об`єктивна сторона правопорушення - керування транспортним засобом, що є необхідним для кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи викладене, наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 08 січня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало