Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №135/1766/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 135/1766/25

Провадження № 33/801/131/2026

Категорія: 192

Головуючий у суді 1-ї інстанції Корнієнко О. М.

Доповідач: Сало Т.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Бобровської Аліни Леонідівни, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 грудня 2025 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП,

встановив:

Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У скарзі зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення не викладено суть адміністративного правопорушення, оскільки фабула виписана неналежним чином. Акт фактичної перевірки суперечить протоколу про адміністративне правопорушення. Будь-які інші докази в матеріалах справи відсутні.

Також ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, однак, на думку апеляційного суду, підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні, оскільки оскаржувану постанову винесено 31 грудня 2025 року, останній день визначеного законом строку припадав на 10 січня 2026 року (субота), а апеляційну скаргу подано 12 січня 2026 року (перший робочий день після вихідного). Тобто апеляційну скаргу подано в межах визначеного ч. 2 ст. 294 КУпАП строку.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши адвоката Бобровську А.Л., яка підтримала апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до вимог статті 251 КУпАП є джерелом доказів у справі.

За змістом ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Відповідно до протоколу №1280 про адміністративне правопорушення, складений 30 жовтня 2025 року головним державним інспектором відділу фактичних перевірок ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 вчинив порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не створення та не видача відповідного розрахункового документа, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Частиною першою статті 155-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

При цьому, диспозиція ч.1 ст.155-1 КУпАП є бланкетною та вимагає при формулюванні суті правопорушення посилання на нормативно-правовий акт, який регулює порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ФОП ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зазначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

З огляду на приписи ст. 86 ПК України, одним із належних та допустимих доказів, що може свідчити про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є відповідний акт, складений та підписаний посадовими особами контролюючого органу та платниками податків.

Вказана стаття визначає, що акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано Акт фактичної перевірки від 30 жовтня 2025 року.

За змістом вказаного акту, 30 жовтня 2025 року о 12 год. 00 хв. було проведено перевірку господарської одиниці, а саме магазину ГО «MOTO-SHOH» в м. Ладижині по вул. Процишина, 7/2.

В акті зазначено наступне: «При продажу товару Електровелосипеда Fada Lido 500w на суму 16 000 грн розрахункову операцію не проведено через РРО/ПРРО, відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту на суму проведеної операції не створено та не видано/не надіслано.

Здійснюється торгівля технічно-складного товару, а саме - Електровелосипеду Fada Lido 500w, який не облікований у порядку, встановленому законодавством за місцем їх реалізації. На початок проведення фактичної перевірки не надано документи (у паперовій або електронній формі, які підтверджують облік та походження товарних запасів, що на момент перевірки знаходиться у місці продажу, а саме Електровелосипеда Fada Lido 500w по ціні 16 000 грн» (а.с.2-3).

Акт перевірки тільки фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлення можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, що зобов`язує до вчинення будь-яких дій.

Проаналізувавши зміст акту апеляційним судом встановлено, що зазначені в ньому обставини не узгоджуються зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та йдуть з ними у розріз.

Так, в акті зазначається про не проведення ОСОБА_1 розрахункової операції через РРО/ПРРО, не створення розрахункового документу та його невидачу, тоді як в протоколі йде мова лише про не створення та не видачу відповідного розрахункового документа.

У протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не розкрито суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, зокрема не зазначено підстави створення відповідного розрахункового документа та кому і в результаті якої розрахункової операції він мав бути виданий. Натомість, протокол містить лише загальне посилання на норму закону.

Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в податкових органах, а також процедура складання протоколів про адміністративні правопорушення, розгляду справ про адміністративні правопорушення податковими органами, ведення діловодства у справах про адміністративні правопорушення, а також забезпечення належного розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення визначені Інструкцією з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 02 липня 2016 року №566, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 липня 2016 року за №1046/29176.

За змістом пунктів 3, 4 Інструкції, посадові особи податкових органів при виявленні адміністративного правопорушення складають протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого повинен відповідати вимогам, викладеним у статті 256 КУпАП.

У протоколі під час його складання обов`язково зазначається стаття КУпАП, згідно з якою передбачено адміністративну відповідальність. При викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть адміністративного правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено (пункт 6 Інструкції).

У пунктах 15, 16 розділу ІІ цієї Інструкції зазначено, що до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.

Якщо розгляд справ про адміністративне правопорушення віднесено до відання інших органів, належно оформлений протокол надсилається органу, уповноваженому розглядати адміністративну справу, протягом трьох днів з дня його реєстрації. До протоколу додаються інші матеріали справи, які є в наявності в податкових органах та які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

У роз`ясненнях, які містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 червня 1992 року № 8 зазначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення судді зобов`язані перевіряти правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, апеляційний суд вважає, що складений відносно ОСОБА_1 протокол не може бути визнаний належним доказом на підтвердження наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.

У випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.

Матеріали справи не містять будь-яких інших доказів, дослідивши які, можна було б перевірити інформацію, внесену до акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі - презумпції невинуватості.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).

Таким чином, доводи апеляційної скарги в є обґрунтованими, тому заслуговують на увагу.

Виходячи з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б поза розумним сумнівом свідчили про те, що ОСОБА_1 допустив порушення порядку проведення розрахунків, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 грудня 2025 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало