Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №136/1871/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 136/1871/25

Провадження № 22-ц/801/281/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 рокуСправа № 136/1871/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Стадника І. М.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д. Т. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У вересні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 травня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту № 4648614. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства.

Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 4648614 від 11 травня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства.

Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору відповідач отримала проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами та правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до умов кредитного договору його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

11 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 000 грн.

Відповідачка не виконала належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.

13 вересня 2021 року згідно умов договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 4648614 від 11 травня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», і позивач відповідно набув права вимоги до відповідачки.

Розмір боргу за відступленим правом вимоги за кредитним договором становить 20 015 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту – 5 000 грн, заборгованість за відсотками – 15 015 грн; заборгованість за комісією – 1 500 грн, заборгованість за пенею становить 0 грн

Керуючись ст. 512 – 514, 516 ЦК України та у зв`язку з істотними порушеннями відповідачкою умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про відступлення права вимоги із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості.

Не зважаючи на це, ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий кредит в строки, передбачені кредитним договором № 4648614 від 11 травня 2021 року.

Враховуючи викладене, звернувшись в суд із даним позовом, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4648614 від 11 травня 2021 року у розмірі 20 015 грн, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2025 року позов було задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4648614 від 11 травня 2021 року у розмірі 5 015 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 606,81 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 249 грн

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що Відповідно до п. 1.3. та п.1.4. договору про споживчий кредит № 4648614 від 11 травня 2021 року кредит надається строком на 30 днів, тобто до 10 червня 2021 року.

ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договором про споживчий кредит № 4648614 року, проте кредитодавець продовжував нараховувати проценти поза межами дії договору, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, та з відповідача слід стягнути на користь ТОВ «Діджи Фінанс», як правонаступника кредитора ТОВ «Мілоан» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4648614 від 11 травня 2021 року у розмірі 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту, заборгованість за відсотками 15 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням у частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове, яким позов задовольнити повністю та вирішити питання судових витрат.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Стадник І. М.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 січня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.

Також, скаржником зазначено, що судом першої інстанції встановлено і не заперечується відповідачем, що станом на 13 лютого 2021 року кредит не було повернуто і відповідач продовжив користуватись кредитними коштами.

Умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

На відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами.

З посиланням на викладене позивач вважає, що у даному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів (до 09 серпня 2021 року), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 90 днів, що включає в себе 30 днів строку початкового кредитування на пільгових умовах + 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах).

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами договору про споживчий кредит сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

11 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора було укладено кредитний договір № 4648614 (а. с. 16-21).

1.1. Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі – кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі – плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000.00 грн. у валюті: Українські гривні.

1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 11.05.2021 (строк кредитування).

1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 10.06.2021.

1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 15.00 грн. в грошовому виразі та -18.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 5015.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 0.00 грн., яка нараховується за ставкою 0.00 відсотків від суми кредиту одноразово. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 15.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 1.7. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.

2.1. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

2.2. Плата за кредитом:

2.2.1. Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

2.2.2. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

2.2.3. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

3.2. Кредитодавець має право, крім інших передбачених законодавством та цим Договором прав:

3.2.6. Відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавець отримає від Позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України Позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором.

На а. с. 11 анкета-заява на кредит № 4648614 із аналогічними умовами.

Відповідно до платіжного доручення № 45966989 від 11 травня 2021 року платник ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів у розмірі 5 000 грн для отримувача ОСОБА_1 , кредитний рах. № 414949*65, призначення платежу: кошти згідно договору 4648614 (а. с. 33).

Згідно із розрахунком, здійсненим ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4648614 станом на 09 серпня 2021 року становить 20 015 грн, з яких 5 000 грн – заборгованість по тілу кредиту, 15 015 грн – заборгованість за відсотками (а. с. 14).

13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 07Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 4648614 від 11 травня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно набуло права вимоги за вказаним договором (а. с. 22-27).

13 вересня 2021 року сторони підписали акт приймання-передачі реєстру прав вимог (а. с. 28).

Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 4648614 від 11 травня 2021 року становить 20 015 грн, з яких 5 000 грн – заборгованість по тілу кредиту, 15 015 грн – заборгованість за відсотками (а. с. 13).

Позиція суду апеляційної інстанції

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі.

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано підписаний ОСОБА_1 у електронному вигляді кредитний договір, докази отримання на виконання договору кредитних коштів у безготівковій формі, розрахунок заборгованості.

Апеляційний суд зауважує на тому, що відповідачка не оспорює у судовому порядку факту укладення кредитного договору із посиланням на те, що її персональні дані були використані третіми особами. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій ОСОБА_1 не зверталася.

Таким чином, колегія суддів вважає, що кредитний договір № 4648614 від 11 травня 2021 року, укладений в електронній формі між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на їх укладання.

Перерахування кредитних коштів у розмірі 5 000 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім». Факт отримання кредитних коштів відповідачка не заперечує та не спростовує.

Отже, факт укладення 11 травня 2021 року договору № 4648614 та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5 000 грн апеляційний суд вважає доведеним повністю.

Також доведеним є факт переходу до позивача права грошової вимоги до відповідачки.

Звернувшись із цим позовом, ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 015грн, з яких 5 000 грн – заборгованість по тілу кредиту, 15 015 грн – заборгованість за відсотками.

Вказаний розмір заборгованості, як встановлено із матеріалів справи, був розрахований первісним кредитором.

Позовні вимоги були задоволені місцевим судом частково, а саме у розмірі 5 015 грн, з яких 5 000 грн – тіло кредиту; 15 грн – заборгованість за відсотками. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог суд першої інстанції зазначав, що з огляду на визначений договором строк кредитування – 30 днів, тобто з 11 травня 2021 року до 10 червня 2021 року, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача процентів нарахованих з 11 червня 2021 року.

Однак апеляційний суд не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не здійснювала погашення кредитної заборгованості.

У договорі № 4648614 від 11 травня 2021 року сторони погодили такі умови щодо нарахування відсотків:

1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000.00 грн. у валюті: Українські гривні.

1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 11.05.2021 (строк кредитування).

1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 10.06.2021.

2.2. Плата за кредитом:

2.2.1. Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

2.3. Пролонгація строку кредитування:

2.3.1. Продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі – Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче, де: за продовження строку на 3 дні максимальний розмір комісії становить 3% від поточного залишку кредиту; за продовження строку на 7 дні максимальний розмір комісії становить 5% від поточного залишку кредиту; за продовження строку на 15 дні максимальний розмір комісії становить 10% від поточного залишку кредиту.

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

Аналіз вказаних умов договору дає підстави для висновку, що строк кредитування міг бути продовжений на стандартних умовах, які передбачають нарахування процентів за користування кредитом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки процентів за стандартною ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, нарахованих з 11 червня 2021 року по 09 серпня 2021 року у межах погодженого максимального 60-денного строку пролонгації є помилковим.

Враховуючи встановлені обставини справи, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 4648614 від 11 травня 2021 року у розмірі 20 015 грн, із яких 5 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 15 015 грн – заборгованість за відсотками.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають задоволенню, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 6 056 грн сплаченого ним судового збору.

Також у позовній заяві та апеляційній скарзі позивач ставив питання про стягнення з відповідачки на його користь 5 000 грн понесених ним витрат на правничу у суді першої інстанції 4 000 грн понесених ним витрат на правничу у апеляційному суді.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07 2021 року у справі №910/12876/19).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 9 000 грн ТОВ «Діджи Фінанс» надало договір про надання правової допомоги № 01-05/05 від 05 травня 2025 року, додаткову угоду від 31 липня 2025 року, акт про підтвердження факу надання правничої допомоги адвокатом від 31 липня 2025 року та 28 листопада 2025 року, детальний опис виконаних робіт від 15 жовтня 2025 року та 28 листопада 2025 року (а. с. 10, 15, 29-31, 78-82, 84).

Вказані документи були надіслані відповідачці разом із копіями позовної заяви та апеляційної скарги.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Проте як вбачається із матеріалів справи, правом на заперечення проти заявленого розміру судових витрат ОСОБА_1 не скористалася.

Враховуючи викладене, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, враховуючи відсутність заперечень відповідачки проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з неї на користь позивача судових витрат на правничу допомогу понесених ним в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 9 000 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4648614 від 11 травня 2021 року у розмірі 20 015 грн (двадцять тисяч п`ятнадцять грн), із яких 5 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 15 015 грн – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 6 056 грн (шість тисяч п`ятдесят шість грн) судових витрат зі сплати судового збору та 9 000 грн (дев`ять тисяч грн) судових витрат на правничу допомогу, понесених ним у судах першої та апеляційної інстанцій.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді Л. О. Голота

І. М. Стадник