Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №504/3896/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/3896/25

Номер провадження 2/504/1728/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючої судді Вінської Н.В.,

секретаря Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи ОСОБА_3 про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дєнісова Н.Д. звернулася до суду з позовною заявою до відповідача та просила суд визнати за позивачем як за спадкоємцем за законом після смерті батька право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки загальної площею 0.0919 га., кадастровий номер 5122755100:02:002:0425.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_4 . Після смерті батька ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді: -1/2 частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами та земельної ділянки загальної площею 0.0919 га кадастровий номер 5122755100:02:002:0425, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене майно належало спадкодавцю на підставі договору купівлі продажу від 21.05.2014 року, та було придбано у шлюбі з ОСОБА_3 яка є титульним власником майна. Оскільки вказане нерухоме майно набуто батьками позивача під час шлюбу, тому належить їм на праві спільної сумісної власності, хоч записано на ім`я одного з подружжя.

Позивач є спадкоємцем по закону після смерті свого батька та прийняла

Після вивчення поданих документів щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на вищеозначене майно, нотаріусом було відмовлено оскільки таке нерухоме майно належить колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності, а частка спадкодавця не визначена.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Дєнісова Н.Д. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, до суду представник позивача ОСОБА_5 подала заяву, в якій просить провести судове засідання за їх відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, проте подала заяву в якій вона просить справу розглянути без її участі, проти заявлених ОСОБА_6 вимог не заперечувала.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, проте подала заяву в якій вона просить справу розглянути без її участі, проти заявлених ОСОБА_6 вимог не заперечувала.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 19.10.2022 року Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в (м.Одеса), про що і зроблено актовий запис № 2022.

Позивач ОСОБА_1 , є донькою померлого, що підтверджується свідоцтвом про народження де в графі батько вказано „ ОСОБА_4 ”, серії НОМЕР_2 , видане 10.01.2018 року зареєстровано Лиманським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що зроблено відповідний запис за № 74.

19.09.1992 року Комінтернівським відділом РАГС Одеської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , актовий запис за №36, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , в подальшому шлюб було розірвано Комінтернівським районним судом Одеської області від 15.03.2016 року.

У перерід перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 , дружиною ОСОБА_4 придбано житловий будинок під АДРЕСА_1 (договори купівлі- продажу 1/100 (однієї сотої) частки та 99/100 (дев`яносто дев`яти сотих) часток.

Земельна ділянка під вищевказаним житловим будинок передана у власність ОСОБА_3 , в період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_4 , на підставі Рішення 49 сесії Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області VI від 05 серпня 2014 року № 828-VI «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) громадянам», без зазначення передачі в порядку безоплатної приватизації.

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається з частини першої статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Таким чином, житловий будинок під АДРЕСА_1 та земельна ділянка під будинком загальної площею 0.0919 га кадастровий номер 5122755100:02:002:0425 належала на праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала зі спадкодавцем ОСОБА_4 до дня його смерті, та будучи спадкоємцем першої черги за законом прийняла спадщину звернувшись до Лиманської державної нотаріальної контори Одеської області із завою про прийняття спадщини.

Крім того позивач ОСОБА_1 у нотаріальному порядку отримала свідоцтво про право ОСОБА_8 на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 на частку квартири АДРЕСА_2 .

Проте з урахуванням роз`яснення нотаріуса від 18.08.2025 року, позивач оформити належним чином спадщину після смерті батька не має можливості, оскільки під час набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спільну сумісну власність подружжя будинку та земельної ділянки не було визначено розмір часток кожного із співвласників, а також після розірвання шлюбу не вирішено питання про поділ майна подружжя.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 Цивільного процесуального України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Із змісту позовної заяви вбачається, що відсутність визначення частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру позбавляє можливості позивачу отримати свідоцтва про право на спадщину за законом у позасудовому порядку.

Таким чином, позивач звернувся до суду із метою захисту свого спадкового права.

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 Цивільного кодексу України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Як вбачається з приписів статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини першої статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. За змістом частини 1статті 1226 Цивільного кодексуУкраїни, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частинами першою, другою статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Як вбачається із частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За відсутності домовленостей та шлюбного договору між співвласниками щодо розміру частки кожного з них у спільному майні подружжя законом презюмується рівність часток дружини та чоловіка у праві спільної сумісної власності подружжя.

У зв`язку з цим правильним є застосування принципу рівності часток співвласників при визначенні часток у спільній сумісній власності подружжя, які не визначені за домовленістю співвласників або законом. ОСОБА_3 титульний власник майна, будучи залученою до участі у справі у якості третьої особи будь яких заперечень щодо застосування принципу рівності часток співвласників не висловила та не заперечувала проти визнання за позивачем 1/2 частки нерухомого майна.

Таким чином, частка співвласника нерухомого майна - житлового будинку під АДРЕСА_1 та земельної ділянки під будинком загальної площею 0.0919 га кадастровий номер 5122755100:02:002:0425, що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 становить одну другу.

За змістом частини 4статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 570/997/19, для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до частини першої статті 25ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 будучи донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв у встановленому законом порядку спадщину, нотаріус не може видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що невизначена частка спадкодавця то необхідно визнати право власності на 1/2 частку житлового будинку та земельної ділянки за позивачем в порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями258,263-265 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи ОСОБА_3 про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за мною ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальної площею 0.0919 га., кадастровий номер 5122755100:02:002:0425, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Вінська Н. В.