Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №495/7891/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 рокуСправа № 495/7891/25

Номер провадження 2-о/495/64/2026

Білгород-Дністровський місьрайонний суд Одеської області в складі

Головуючого судді Мишка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Федорової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою ОСОБА_1 , Заінтересовані особи Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2025 адвокат Садовський Василь Євгенович в інтересах заявниці ОСОБА_1 , Заінтересовані особи Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт того, що заявниця гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відноситься до членів сім`ї та знаходилась на утриманні свого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Короткий зміст та обґрунтування заявлених вимог.

Свою заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 поблизу н.п. Журавка, Покровського району Донецької області, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

28 серпня 2024 року на адресу заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за вих. № 6446 було направлене відповідне сповіщення про смерть (загибель). Заявниця ОСОБА_1 отримала вказане сповіщення саме як член родини загиблого, з яким заявниця проживала однією сім`єю, та перебувала на повному утриманні гр. ОСОБА_2 , оскільки останній не був одружений (не мав відносин із жінкою), не мав дітей.

Після смерті свого брата, саме заявниця вступила у спадщину брата. Так відповідно

до свідоцтва про право на спадщину, заявниця отримала у спадок після смерті брата

грошове забезпечення, компенсацію за невикористану відпустку, винагороду за період з 12.08.2024 року по 31.08.2024 року. Зазначені гроші використанні заявницею для її подальшого існування та підтримання домашнього господарства, що залишилось останній після смерті брата.

Як на момент мобілізації гр. ОСОБА_2 до лав ЗСУ, служби у військовій частині так і на момент загибелі, гр. ОСОБА_1 перебувала на повному утриманні та забезпеченні свого брата гр. ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 його фінансова, майнова допомога, підтримка були для заявниці основним та єдиним джерелом для існування. Заявниця не мала постійного (тимчасового, сезонного, мінливого, тощо) заробітку, не була працевлаштована та не набула статусу фізичної особи-підприємця, не набула корпоративних прав в жодному підприємстві, в тому числі не була засновником таких підприємств. Так само заявниця не мала у власності нерухоме майно, транспортні засоби, які б знову ж таки могли бути використанні в якості джерел отримання доходу.

За життя військовослужбовця ОСОБА_2 , заявниця допомогла своєму братові із його особистим підсобним господарством, від чого і утримувалась за рахунок брата. Після служби у військовій частині, заявниця продовжувала проживати у будинку гр. ОСОБА_2 доглядати за домашнім господарством свого брата, отримувала від свого брата гроші як на життя (придбання продуктів, ліків, оплата комунальних послуг) так і на утримання будинку та господарства, в якому проживала та проживає даний час.

Встановлення юридичного факту перебування заявниці на утриманні свого брата

необхідно заявниці для можливості реалізації права на отримання пільг та виплат, як

члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.10.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

07.11.2025 представник заінтересованої особи Міністерства оборони України – Тищенко М.С. подала до суду пояснення, з яких вбачається, що ознайомившись із заявою та додатками, вважають, що вона є безпідставною, необґрунтованою, тому не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Заявниця зазначає, що перебувала на повному утриманні свого брата ОСОБА_2 , не мала постійного заробітку, не була працевлаштована, а фінансова допомога від ОСОБА_2 для Заявниці була основним і єдиним джерелом для існування. На підтвердження перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, до заяви Заявниця не додає ніяких доказів, не додає довідок про доходи (про їх наявність або відсутність). До своєї заяви Заявниця не додала жодних документів, в яких підтверджується інформація що вона перебувала на утриманні у загиблого ОСОБА_2 , або що вона є непрацездатною. З вищевикладеного та доданих документів до заяви можна зробити висновок, що Заявниця не є непрацездатною особою, тобто такою, що не може себе самостійно утримувати.З вищевикладеного та доданих документів до заяви, можна зробити висновок, що Заявниці нічого не перешкоджало себе утримувати, адже вона не є особою з інвалідністю чи непрацездатною, тобто такою, що не може себе самостійно утримувати. На підставі викладеного просила заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні – залишити без задоволення.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.12.2025 клопотання представника заявника адвоката Садовського В.Є. про виклик свідків задоволено, викликано в судове засідання наступних свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Короткий виклад позицій сторін по справі

У судовому засіданні 21.01.2026 року заявниця ОСОБА_1 пояснила, що її батько помер у 1993 році, мати — у 2017 році. Догляд за матір`ю здійснювала саме заявниця, про що вони попередньо домовилися з братом, оскільки брат був зайнятий роботою та сім`я вела значне особисте селянське господарство. На момент мобілізації брат у шлюбі не перебував та дітей не мав. Заявниця також у шлюбі не перебувала та дітей не має. Вона постійно проживала разом із братом. Заявниця також пояснила, що вони з братом спільно утримувалися за рахунок сільськогосподарської діяльності — продукції господарства, бджільництва та домашньої птиці. Після смерті брата заявниця прийняла спадщину. Разом з тим, територіальний центр комплектування відмовив у призначенні виплат, пославшись на те, що сестра не належить до осіб, які мають право на їх отримання. Заявниця зазначила, що фактично все життя проживала разом із братом.

У судовому засіданні 21.01.2026 року представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Садовський В.Є. зазначив, що на момент мобілізації брат заявниці спільно проживав із заявницею, за життя військовослужбовця ОСОБА_2 заявниця допомогла своєму братові із його особистим підсобним господарством, від чого і утримувалась за рахунок брата. Брат заявниці у шлюбі не перебував.

У судовому засіданні 21.01.2026 року був допитаний свідок ОСОБА_3 , який пояснив, що особисто знає заявницю та її померлого брата, оскільки вони є сусідами. За його словами, заявниця та брат тривалий час проживали разом, вели спільне господарство. Їхні батьки померли. Свідок зазначив, що ні заявниця, ні її брат у шлюбі не перебували та дітей не мають. За життя брат заявниці проживав разом із нею, утримував господарство, вони спільно працювали по господарству. Заявниця офіційно не була працевлаштована. Після смерті брата господарством нікому займатися, у зв`язку з чим заявниця частково його відчужила. Після смерті батьків заявниця з місця проживання не виїжджала та постійно проживали разом із братом.

У судовому засіданні 21.01.2026 року був допитаний свідок ОСОБА_4 , який пояснив, що знав батьків заявниці, які на даний час померли. Брат заявниці був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після цього заявниця залишилась одна. Свідок зазначив, що заявниця та її брат проживали разом, після смерті батьків інших близьких осіб у них не було. За життя брат заявниці вів особисте селянське господарство — утримував корів, свиней та велику рогату худобу. Дохід отримували від ведення домашнього господарства. Основну роботу по господарству виконував саме брат заявниці. Після його смерті заявниця почала частково відчужувати господарство, оскільки їй самостійно важко його утримувати та обробляти, наразі веде господарство власними силами.

У судове засідання 04.02.2026 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Садовський В.Є. не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі. Заявлені вимоги підтримують у повному обсязі.

У судове засідання 04.02.2026 року представник заінтересованих осіб Міністерства оборони України та представник ІНФОРМАЦІЯ_6 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись, причини неявки суду не відомі.

Суд, заслухавши заявника та його представника, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, заслухавши свідків, встановив таке.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

25 серпня 2024 року поблизу н.п. Журавка, Покровського району Донецької області, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

28 серпня 2024 року на адресу заявниці ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 за вих. № 6446 було направлене відповідне сповіщення про смерть

(загибель). Заявниця ОСОБА_1 отримала вказане сповіщення саме як член родини загиблого, з яким заявниця проживала однією сім`єю, та перебувала на повному утриманні гр. ОСОБА_2 , оскільки останній не був одружений (не мав відносин із жінкою), не мав дітей.

Після смерті свого брата, саме заявниця вступила у спадщину брата. Так відповідно

до свідоцтва про право на спадщину, заявниця отримала у спадок після смерті брата

грошове забезпечення, компенсацію за невикористану відпустку, винагороду за період з 12.08.2024 року по 31.08.2024 року. Зазначені гроші використанні заявницею для її подальшого існування та підтримання домашнього господарства, що залишилось останній після смерті брата.

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України від 12.11.2025 у заявниці

ОСОБА_1 відсутні доходи (заробітна плата, пенсія, соціальна допомога) яку б

отримувала заявниця за життя свого брата ОСОБА_2 .

Як на момент мобілізації гр. ОСОБА_2 до лав ЗСУ, служби у військовій частині так і на момент загибелі, гр. ОСОБА_1 перебувала на повному утриманні та забезпеченні свого брата гр. ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 його фінансова, майнова допомога, підтримка були для заявниці основним та єдиним джерелом для існування. Заявниця не мала постійного (тимчасового, сезонного, мінливого, тощо) заробітку, не була працевлаштована та не набула статусу фізичної особи-підприємця, не набула корпоративних прав в жодному підприємстві, в тому числі не була засновником таких підприємств. Так само заявниця не мала у

власності нерухоме майно, транспортні засоби, які б знову ж таки могли бути використанні в якості джерел отримання доходу.

За життя військовослужбовця ОСОБА_2 , заявниця допомогла своєму братові із його особистим підсобним господарством, від чого і утримувалась за рахунок брата. Після служби у військовій частині, заявниця продовжувала проживати у будинку гр. ОСОБА_2 доглядати за домашнім господарством свого брата, отримувала від свого брата гроші як на життя (придбання продуктів, ліків, оплата комунальних послуг) так і на утримання будинку та господарства, в якому проживала та проживає даний час.

Встановлення юридичного факту перебування заявниці на утриманні свого брата

необхідно заявниці для можливості реалізації права на отримання пільг та виплат, як

члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як визначено частиною сьомою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до пункту 5 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 2 частини 1статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - одноразова грошова допомога виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

Частиною 1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Пунктом 4 зазначеної статті визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець);батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", одноразова грошова допомога виплачується сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону від 23.12.2022, чинній на день загибелі військовослужбовця), а саме: батькам, одному із подружжя, який не одружився вдруге, дітям, які не досягли повноліття, утриманцям загиблого (померлого).

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно ч. 2 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 592/17552/18 також наголосив, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановлені факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Також Верховний суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно із ч. 4 ст. 3 СК України, сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім і та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС Верховного Суду від 23 квітня 2020 року по справі №686/8440/16-ц.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Факт перебування фізичної особи на утриманні померлого може бути встановлено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім?ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17.

Відповідно до інформації про доходи ОСОБА_1 , у заявниці відсутні доходи (заробітна плата, пенсія, соціальна допомога), яку б отримувала заявниця ОСОБА_1 за життя свого брата ОСОБА_2 .

При вирішенні питання щодо встановлення факту перебування на утриманні суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст. 62 ЦПК України.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Враховуючи те, що основним і постійним джерелом засобів до існування для заявника була матеріальна допомога ОСОБА_2 , заявник фактично перебувала на його утриманні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви та наявність підстав для її задоволення.

Керуючись ст. 263 - 265, 293, 294, 315, 316, 319, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , Заінтересовані особи Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт того, що заявниця гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відноситься до членів сім`ї та знаходилась на утриманні свого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Повне судове рішення складене 05.02.2026.

Суддя Віталій МИШКО