Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №473/288/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/288/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

"06" лютого 2026 р. місто Вознесенськ

Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., за участю секретаря судових засідань Гордієнко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, що надійшли від Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КпАП України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , обліковий номер картки платника податків НОМЕР_1

В С Т А Н О В И В:

У протоколі серія ВАД №875162 від 16.01.2026 року поліцейським, який склав цей протокол, зазначено що: «16.01.2026 року 13-40 год. за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), вчинив домашнє насильство відносно своєї сестри ОСОБА_2 фізичного характеру, яке виражалося в тому, що він її почав хапати за руки, штовхав та вдарив в бік шиї, було завдано шкоди фізичному здоров`ю».

Потерпілою в протоколі зазначена ОСОБА_2 .

Дії ОСОБА_1 працівником поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 було направлено судовий виклик рекомендованим листом на адресу, вказану в протоколі. Згідно із даними сайту Укрпошти та поштовим повідомленням адресат відсутній за вказаною адресою.

Про причини неприбуття ОСОБА_1 суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення слухання справи не подав.

Таким чином судом були вичерпані всі можливі способи виклику особи до суду за даними, що надані поліцією під час направлення матеріалів до суду.

Смс-повідомлення ОСОБА_1 судом не направлялось, оскільки в протоколі вказано про відсутність у ОСОБА_1 номеру телефону.

Щодо не вручення особі рекомендованого листа, то суд враховує, що надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Такий висновок Касаційний господарський суд Верховного Суду виклав у постанові від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19, переглядаючи відмову поновити пропущений строк апеляційного оскарження. КГС ВС зазначив, що близьку за змістом правову позицію про належне повідомлення викладено в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17; КГС ВС від 27.11.2019 у справі № 913/879/17; КГС ВС від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19; КГС ВС від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

При цьому суд враховує, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс Проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші). Окрім того, що ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце слухання справи рекомендованим листом, також на офіційному сайті Судової влади України дата та місце розгляду справи були вказані одразу після призначення справи до розгляду в судовому засіданні. У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження. З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи та вжиття всіх заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, з моменту складання протоколів (16.01.2026 року) по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з`явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому розгляд справи відбувся у відсутності ОСОБА_1 згідно із вимогами ст.268 КУпАП.

Судом було досліджено матеріали провадження та встановлено, що крім протоколу ВАД №875162 від 16.01.2026 року до матеріалів справи долучено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, в якому ОСОБА_3 вказує, що 16.01.2026 р. в АДРЕСА_2 просить поліцію провести перевірку та притягнути до відповідальності її сина ОСОБА_1 , який вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно її доньки ОСОБА_4 . Даний факт зазначений також у її письмових поясненнях від 16.01.2026 р.

ОСОБА_2 в поясненнях, які вона надала працівникам поліції під час складання протоколу, зазначила, що вона проживає з матір`ю ОСОБА_5 та доглядає за нею. 16.01.2026 р. до їх будинку прийшов її брат ОСОБА_6 , її матері рідний син, при цьому мав явні ознаки алкогольного сп`яніння. Чомусь зненацька почав вчиняти з нею та матір`ю сварку, згадувати старі образи. Вона в свою чергу почала заступатись за матір, а ОСОБА_6 почав шарпати її за руки, хватати за одяг та намагатися вдарити матір. Вказала, що вона відштовхнула брата, однак ОСОБА_6 взявши її за одяг, вдарив її в правий бік. Вказала, що матір побігла в селищну раду щоб викликати поліцію.

До матеріалів справи долучено рапорт чергового Вознесенського РУП ГУНП від 16.01.2026 р., згідно якого було отримано заяву та зареєстровано ЄО за №639 16.01.2026 р як домашнє насильство та встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 староста села повідомила, що у жінки син з донькою перебувають у нетверезому стані, б`ються між собою та зачіпають стареньку, мати просить допомоги поліції. Заявник ОСОБА_7 .

Також долучено форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , зазначено, що він має низький рівень небезпеки та долучено копію ТЗП серія АА №609676 від 16.01.2026 р.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд враховує, що ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Вирішуючи зазначену справу, суд враховує, що предмет судового розгляду у справі про адміністративне правопорушення обмежений даними, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку на органи Національної поліції.

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Статтею 1 Закону України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено поняття фізичного насильства, а саме: «17) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру».

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.

Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктами адміністративних правопорушень можуть бути зокрема деліктоздатні фізичні особи, які вчинили певні правопорушення.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім`ї відповідно до визначеного поняття члена сім`ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання.

Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Натомість як в даній справі матеріали свідчать про те, що між ОСОБА_1 та його сестрою був саме конфлікт, а не насильство в сімї, оскільки це мало разовий характер, відбулося не за спільним їх місцем проживання, так як згідно із протоколом ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , а згідно із протоколом серія ВАД №875162 від 16.01.2026 року поліцейським, який склав цей протокол, зазначено що подія мала місце за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно із поясненнями, що надані матір`ю та сестрою це їх місце проживання та не вказано, що ОСОБА_1 проживає там. Навпаки ОСОБА_2 в письмових поясненнях, які вона надала працівникам поліції під час складання протоколу, зазначила, що вона проживає з матір`ю ОСОБА_5 та доглядає за нею. 16.01.2026 р. до їх будинку прийшов її брат ОСОБА_6 , її матері рідний син, при цьому мав явні ознаки алкогольного сп`яніння. Чомусь зненацька почав вчиняти з нею та матір`ю сварку, згадувати старі образи. Вона в свою чергу почала заступатись за матір, а ОСОБА_6 почав шарпати її за руки, хватати за одяг та намагатися вдарити матір. Вказала, що вона відштовхнула брата, однак ОСОБА_6 взявши її за одяг, вдарив її в правий бік. Вказала, що матір побігла в селищну раду щоб викликати поліцію.

Насильство в сім`ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Разом з тим, конфлікт, про який йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, не є об`єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.

Тобто факт вчинення саме домашнього насильства ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Наявність сварок і непорозумінь між особами на побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Оскільки між учасниками події мав місце конфлікт це виключає наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства фізичного характеру, а тому провадження по справі слід закрити через недоведеність в діях особи складу правопорушення.

Щодо питання про повернення протоколу, то суд вважає, що це право, а не обов`язок суду приймати рішення про повернення протоколу. Тим більше, що згідно із Постановою від 02 вересня 2021 року справа №11-97 сап20 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

«74. Норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 цього Кодексу у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.

89. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його складових унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів».

Крім того, після повернення протоколу посадовій особі, що його склала, жодні виправлення до протоколу вже внесені не можуть бути, оскільки згідно п.6 та п.7 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»: «Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено».

Керуючись ст.ст.173-2 ч.1, п.1 ч.1 ст.247, 280, 283 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області.

Суддя Н.Б.Зубар