Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №683/1766/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1766/25

Провадження № 22-ц/820/345/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар судового засідання – Кошельник В.М.,

за участю: апелянта – ОСОБА_1

відповідачки – ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №683/1766/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року, в складі судді Андрощука Є.М., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідачів відповідно до статті 23 ЦК України відшкодувати завдану моральну шкоду вчиненим правопорушенням за ст. 1167 ЦК України в умовах дії воєнного стану, внаслідок порушення прав недоторканності приватного володіння майном без згоди ОСОБА_1 та членів його сім`ї, вчиняючи протиправні дії з прямим умислом; стягнути з відповідачів по 40000 грн з кожного моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами йому було завдано моральну шкоду, внаслідок порушення прав позивача та членів його сім`ї та їх інтересів, що полягали у незаконному без дозволу ОСОБА_1 та членів його сім`ї проникненні 06 липня 2024 року на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, захоплення земельної ділянки, перебування на ній всупереч волі та інтересам позивача близько двох годин, використанні земельної ділянки та нерухомого майна – багаторічних зелених насаджень для задоволення своїх особистих потреб, псування земельної ділянки, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Такі дії відповідачів призвели до депресії у позивача та погіршення результатів його творчої діяльності, значної втрати коштів від неможливості позивача своєчасно запропонувати надання ліцензії на виробництво винаходу заінтересованим підприємствам.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення з кожного по 40000 грн моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду мотивоване недоведенням факту порушення прав позивача відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнення доводів апеляційної скарги

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що 06 липня 2024 року відповідачі, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, із залученням свого знайомого (прізвище невідоме), незаконно проникнули на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, використовували її для задоволення своїх особистих потреб. Такі дії відповідачі вчиняють систематично з прямим умислом. Вчинення вказаного правопорушення задокументовано патрульними поліцейськими ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, які прибули 06 липня 2024 року близько 20:00 год. за викликом позивача на місце події, а також дільничним ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області при розгляді заяви ОСОБА_1 .

При цьому, з метою приховання вчинення правопорушення та уникнення відповідальності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в наданих ними письмових поясненнях земельну ділянку ОСОБА_1 назвали «берегом річки Ікопоть», заперечили факт володіння земельною ділянкою, а також вчинення ними протиправних дій.

При цьому, відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження правдивості наданих ними відомостей, не надали та не повідомили суду чи існують офіційні документи, якими змінено цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_1 , та чи існують офіційні документи, якими визнано наявні у ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на земельну ділянку, недійсними.

Внаслідок порушення недоторканності приватного володіння майном відповідачі заподіяли ОСОБА_1 моральну шкоду. Дії відповідачів призвели до депресії у позивача та погіршення результатів його творчої діяльності, значної втрати коштів від неможливості позивача своєчасно запропонувати надання ліцензії на виробництво винаходу заінтересованим підприємствам.

Процесуальні дії апеляційного суду

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та справу призначено до судового розгляду.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Відповідачка ОСОБА_2 проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлені, в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Мотивувальна частина

Встановлені фактичні обставини справи

Встановлено, що згідно з копією витягу з рішення засідання виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради народних депутатів Хмельницької області від 04 грудня 1996 року №238 «Про передачу земельної ділянки в тимчасове користування» ОСОБА_1 передано в тимчасове користування земельну ділянку – 0,02 га, розташовану по АДРЕСА_1 між будинком ОСОБА_1 та міжшкільним навчально-виробничим комбінатом для рекультивації та посадки зелених насаджень.

Відповідно до довідки №1026 від 23 липня 2024 року про результати перевірки уповноваженими особами ВП №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області за повідомленням ОСОБА_1 від 16 липня 2024 року вбачається, що 16 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ВП №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області з заявою про те, що 06 липня 2024 року близько 20 год. в АДРЕСА_2 ( ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , перебуваючи на належній йому земельній ділянці, розпивали спиртні напої. Опитані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 пояснили, що вони перебували на березі р. Ікопоть, а не на земельній ділянці ОСОБА_1 , спиртні напої не вживали та будь-яких протиправних дій відносно останнього не вчиняли.

З повідомленням начальника ВП №1 Хмельницького районного управління поліції ГУ НП в Хмельницькій області №9521 від 23 липня 2024 року вбачається, що звернення ОСОБА_1 до відділу поліції від 16 липня 2024 року розглянуто та в ході перевірки встановити свідків та очевидців події не представилось можливим та не вбачається ознак кримінального правопорушення.

Крім того, за заявою ОСОБА_1 від 30 січня 2025 року та ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2025 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12025243160000023 від 18 лютого 2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого статтею ст. 356 КК України. В заяві ОСОБА_1 зазначив, що місцеві мешканці ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 самоправно, систематично вживають алкогольні напої на належній заявнику земельній ділянці по АДРЕСА_3 , на зауваження не реагують.

Постановою начальника сектору дізнання відділу поліції №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області від 27 лютого 2025 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12025243160000023 від 18 лютого 2025 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого статтею ст. 356 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 в справі №216/3521/16-ц зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі №466/8242/18 зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості; по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03 серпня 2022 року у справі №607/11755/20.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заподіяли йому моральну шкоду, вчинивши протиправні дії по відношенню його майна, а саме перебували без його дозволу на земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_2 .

На підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги, позивачем надано: копію витягу з рішення №238 засідання виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради народних депутатів Хмельницької області від 04 грудня 1996 року про передачу ОСОБА_1 в тимчасове користування земельної ділянки 0,02 га, розташованої по АДРЕСА_1 між будинком ОСОБА_1 та міжшкільним навчально-виробничим комбінатом для рекультивації та посадки зелених насаджень; копію плану земельної ділянки від 18.12.1996 та копію викопіровки із стереотопознімання земельної ділянки.

Разом із тим, ці документи лише містять дані щодо особи, якій надано таке право, підстави для надання земельної ділянки у користування, площу земельної ділянки, її розташування, цільове призначення земельної ділянки.

Згідно з копією довідки №1026 від 23 липня 2024 року про результати перевірки уповноваженими особами ВП №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області за повідомленням ОСОБА_1 від 16.07.2024 вбачається, що 16.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до ВП №1 Хмельницького районного управління поліції ГУ НП в Хмельницькій області з заявою про те, що 06.07.2024 близько 20 год. в АДРЕСА_2 ( ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , перебуваючи на належній йому земельній ділянці, розпивали спиртні напої. Опитані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 пояснили, що вони перебували на березі р. Ікопоть, а не на земельній ділянці ОСОБА_1 , спиртні напої не вживали та будь-яких протиправних дій відносно останнього не вчиняли.

Відповідно до повідомлення ОСОБА_1 від начальника ВП №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області №9521 від 23 липня 2024 року вбачається, що звернення ОСОБА_1 до відділу поліції від 16 липня 2024 року розглянуто та в ході перевірки встановити свідків та очевидців події не представилось можливим та не вбачається ознак кримінального правопорушення. Також, постановою начальника сектору дізнання відділу поліції №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області від 27 лютого 2025 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12025243160000023 від 18 лютого 2025 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого статтею ст. 356 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Разом із тим, вищевказані письмові документи не підтверджують порушення прав позивача ОСОБА_1 відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач ОСОБА_1 не довів факт порушення його права відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Судові витрати

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 лютого 2026 року.

Судді Т.В. Спірідонова

Р.С. Гринчук

А.М. Костенко