Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №362/9901/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/9901/25

провадження № 2-а/362/15/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2026 р.

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку письмового провадження в місті Василькові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності й установив:

Суть спору. Процедура

У грудні 2025 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі також відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з вимогами скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення № 5922/1 від 04 грудня 2025 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підставами позову є необґрунтованість і безпідставність оскаржуваної постанови, винесення останньої з порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та порушення з огляду на це прав позивача. Так, позивач, з-поміж іншого, зазначив, що стосовно нього не складався жодний протокол про адміністративне правопорушення, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без формування відповідачем справи про адміністративне правопорушення та без будь-яких доказів, зокрема, доказів виклику позивача шляхом вручення повісток на 24 січня 2025 року, на 03 березня 2025 року, без з`ясування мети виклику позивача, без з`ясування обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Суд ухвалою від 25 грудня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в адміністративній справі та постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_3 просив відмовити в позові, стверджуючи про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови. Зокрема, представник відповідача наголосив на тому, що позивач допустив порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності згідно з оскаржуваною постановою.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини

04 грудня 2025 року офіцером ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1391.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що «громадянин ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби у визначений законодавством термін, чим порушив ст.1 ч.10 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку», правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов?язаних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 N?1487 (додаток N?2, п.1.1.2 до Порядку...), пункт 2, розділ 2 «Прикінцеві та перехідні положення», ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Проступок встановлено на момент доставлення органами національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 04.12.2025 року. У протоколі про адміністративне правопорушення вказані обставини кваліфіковані за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

За змістом даного протоколу ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився. Така відмова посвідчена особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення.

Цього ж дня, тобто 04 грудня 2025 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс постанову № 5922/1 за справою про адміністративне правопорушення, якою наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25 500,00 гривень.

У постанові зазначено, що «громадянин ОСОБА_2 не з`явився по повісткам № 2030990 на 24.01.2025, № 2529805 на 03.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби у визначений законодавством термін, чим порушив ст.1 ч.10 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку», правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 N?1487 (додаток N?2, п.1.1.2 до Порядку....), пункт 2, розділ 2 «Прикінцеві та перехідні положення», ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Проступок встановлено на момент доставлення органами національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 04.12.2025 року. Має бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 -1 КУпАП.».

Незгода позивача з указаною постановою та твердження останнього про порушення його прав цією постановою зумовили звернення до суду з позовом, що розглядається.

Нормативно правове регулювання і мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який у подальшому продовжений і триває дотепер.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

За змістом частини третьої зазначеної статті поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Аналогічні положення закріплені у Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок № 560).

Так, відповідно до пункту 21 указаного Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (пункт 23 Порядку № 560).

У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (пункт 24 Порядку № 560).

За змістом підпункту 1 пункту 27 Порядку № 560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:

взяття на військовий облік;

проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Відповідно до пунктів 40 - 41-2 Порядку № 560 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка.

Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу.

За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Висновки суду

У цій справі підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало констатоване в оскаржуваній постанові неприбуття по повісткам № 2030990 на 24.01.2025, № 2529805 на 03.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

Жодних доказів формування, направлення та вручення позивачеві відповідних повісток відповідач не надав.

Отже, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження факту вручення (надсилання) позивачеві повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 й отримання ним таких повісток оскаржувану постанову не можна визнати обґрунтованою.

Крім того, встановлені в оскаржуваній постанові фактичні обставини адміністративного суперечать фактичним обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення.

З цих підстав суд дійшов висновку про недоведеність наявності в діянні позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відтак, позовні вимоги належить задовольнити.

Керуючись статтями 2, 6, 244-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 .

2. Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 грудня 2025 року № 5922/1, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

3. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення. Відповідно до статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. Повне рішення складено 04 лютого 2026 року.

Суддя О.В. Попович