Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №717/2844/25 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/2844/25

Номер провадження2-а/717/1/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2026 року селище Кельменцці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Кудиби З. І.

за участі секретаря судового засідання: Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, у якому просить:

– скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 2501 від 06 серпня 2025 року, прийняту т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

– закрити адміністративну справу за відсутністю у діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд ухвалою від 10 грудня 2025 року відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження та витребував від відповідача копії всіх матеріалів справи для належного ознайомлення з обставинами, що мають юридичне значення для прийняття рішення.

17 грудня 2025 року відповідач подав письмовий відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на законність постанови та на те, що її прийнято у межах повноважень, наданих законом. До матеріалів справи були долучені копії документів, на підставі яких позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Представник позивача взяв участь в судових засіданнях в режимі відео конференції, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив суду, що ОСОБА_4 не був належним чином повідомлений ІНФОРМАЦІЯ_2 про необхідність явки для отримання направлення на проходження повторного медичного огляду військово-лікарською комісією у строк до 05 червня 2025 року. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачу вручалася письмова повістка, надсилалося електронне повідомлення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста, або іншим передбаченим законом способом його було повідомлено про обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений строк.

Оскаржувана постанова № 2501 від 06 серпня 2025 року, на думку представника позивача, не містить відомостей про дату та підстави, з яких ОСОБА_4 було визнано обмежено придатним до військової служби, а також не містить посилань на рішення військово-лікарської комісії, наказ чи розпорядження начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про направлення позивача на повторний медичний огляд. За таких обставин сам по собі обов`язок пройти повторний медичний огляд не може вважатися належним чином доведеним, оскільки виникнення такого обов`язку повинно бути підтверджене відповідними рішеннями та доведене до відома особи.

Відсутність належного повідомлення позивача про необхідність проходження повторного медичного огляду є вирішальною для встановлення події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки за відсутності повідомлення особа об`єктивно була позбавлена можливості виконати вимоги законодавства. Таким чином, невиконання вимог, про які особа не була належним чином поінформована, не може свідчити про наявність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не було дотримано вимог ст. 280 КУпАП, оскільки посадовою особою не з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, не встановлено вину ОСОБА_4 , не досліджено всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не надано оцінки відсутності доказів належного повідомлення позивача.

За наведених обставин відповідач не довів наявності події та складу адміністративного правопорушення, а всі сумніви щодо доведеності вини особи відповідно до принципів адміністративного судочинства підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У зв`язку з цим представник позивача вважає, що постанова №2501 від 06 серпня 2025 року є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята без належного встановлення фактичних обставин справи, без доведення вини позивача та не у спосіб, передбачений законом.

У письмовому відзиві представник відповідача зазначив, що оскаржувана постанова № 2501 від 06.08.2025 року є обґрунтованою, позовна заява безпідставна, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Представник позивача 26 січня 2026 року подав суду додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 3 лютого 2026 року судом було оголошено про перехід на стадію ухвалення судового рішення та його проголошення 5 лютого 2026 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних міркувань.

По відношенню до військового обов`язку ОСОБА_4 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказаний факт підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовозобов`язані – це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Таким чином, Позивач зобов`язаний дотримуватися правил військового обліку та виконувати військовий обов`язок.

Відповідно до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX від 21.03.2024 року громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних встановленим порядком особами з інвалідністю), з дня набрання чинності Законом зобов`язані пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни самостійно звертаються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника для отримання направлення на ВЛК. Законодавством встановлено прямий і персональний обов`язок громадян самостійно забезпечити проходження медичного огляду у строк, визначений чинним законодавством та залежно від конкретних обставин кожного військовозобов`язаного.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_4 не виконав вимогу п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX від 21.03.2024 року щодо самостійного звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника для отримання направлення на військово-лікарську комісію та проходження повторного медичного огляду у встановлений законом строк – до 05.06.2025 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, у тому числі невиконання встановлених законом обов`язків, пов`язаних із проходженням ВЛК, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу.

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_4 не пройшов повторний медичний огляд у встановлений строк. Вказане не спростовується позивачем ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні в адміністративному позові.

Посилання позивача на відсутність належного повідомлення про необхідність проходження ВЛК не звільняє його від обов`язку пройти військово-лікарську комісію у встановлений законодавством строк. Відповідач не зобов`язаний здійснювати персональне інформування кожного військовозобов`язаного про зміни законодавства. Закони України оприлюднюються у офіційних джерелах та вважаються доведеними до відома всіх громадян (ст. 57 Конституції України).

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, суд оцінює подані докази та встановлює наступне.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом.

Ст. 235 КУпАП визначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема порушення військовозобов’ язаними правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також випадки втрати або псування військово-облікових документів.

Частина перша ст. 210 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку, а частина третя ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення таких дій в особливий період (воєнний стан) з накладенням штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що ОСОБА_4 є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 і не отримав направлення на повторний медичний огляд, а також не пройшов його у визначений законодавством строк.

Відповідно до частини дев`ятої ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення у цій категорії справ могло бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Датою вчинення адміністративного правопорушення є 05.06.2025 року, коли минув законодавчо встановлений строк для виконання обов`язку Позивачем. Датою виявлення правопорушення є день винесення постанови № 2501 від 06.08.2025 року, тобто адміністративне стягнення накладено у строки, передбачені законом.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_4 не виконав законодавчо передбачений обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду військово-лікарською комісією у встановлений строк, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною третьою ст. 210-1 КУпАП.

Також матеріалами справи, а саме змістом протоколу № 250 про адміністративне правопорушення від 26 липня 2025 року, спростовується позиція представника позивача про неналежне повідомлення його довірителя щодо дати і часу розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки у вказаному протоколі міститься підпис позивача про його ознайомлення з тим, що о 10 год 30 хв 6 серпня 2025 року буде розглядатись справа про притягнення його до адміністративної відповідальності, а також підпис про отримання другого примірника протоколу № 250 про адміністративне правопорушення від 26 липня 2025 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова № 2501 від 06.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою та прийнята у межах повноважень ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що відсутність належного повідомлення Позивача чи відповідного рішення про необхідність проходження ВЛК не звільняє його від виконання встановленого законом обов`язку. Законодавство України оприлюднюється у офіційних джерелах та вважається доведеним до відома всіх громадян (ст. 57 Конституції України).

Позивач не надав суду докази його самостійного звернення до відповідача для проходження ним військово-лікарської комісії у встановлений законодавством строк

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при залишенні позову без задоволення судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 9, 77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 2501 від 06 серпня 2025 року залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано апеляційним судом, набирає законної сили після: повернення апеляційної скарги; відмови у відкритті або закриття апеляційного провадження; прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду складено 5 лютого 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи відсутній).

Суддя Кудиба З. І.