Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №179/1289/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/530/26 Справа № 179/1289/24 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Салтисюк Юрій Валерійович, на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року у цивільній справі номер 179/1289/24 за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області звернулось Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 20.07.2023 року відповідачка ознайомилась з умовами кредитування та підписала паспорт кредиту.

20.07.2023 року відповідачка підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000,00 грн (п. 9.2. договору); тип кредитної карти: картка «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 9.2. договору); процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п. 9.3 договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 9.4. договору).

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачкою підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля із позначкою дати та часу. Використання OTP пароля в якості простого електронного підпису погоджено із відповідачем у анкеті-опитувальнику від 06.12.2022 року, яка підписана відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам постанови НБУ від 13.12.2019 року №151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

На підставі укладеного договору відповідачка отримала платіжний інструмент кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 04/27, тип – «Універсальна», що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідачка користувалась кредитним лімітом, вчиняла операції, таким чином, відповідно до положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року, відповідачка є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідачка користувалась кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком.

У процесі підготовки позовної заяви, було встановлено, що відповідачка перестала вносити кошти посилаючись на «спірні», на її думку, операції, які були проведені по її картці номер НОМЕР_1 за 23.07.2023 року – зняття готівки в банкомату.

В ході перевірки даної інформації встановлено, що 2023-08-29 (майже через місяць) зафіксоване звернення клієнта ОСОБА_1 , яке було направлено на перевірку фахівцям.

В ході перевірки, було встановлено наступні обставини. Клієнт не підтверджує списання від:

- 23/07/2023 17:16:31 24/07/2023 A10 F DB -20800,00 UAH Зняття готівки в банкоматі: DN00 st.Mykoly Hoholia, Nizhyn;

- 23/07/2023 17:33:27 24/07/2023 A10 F DB -13104,00 UAH Зняття готівки в банкоматі: ATM5996 NEZHIN SELMAS, NIZHYN;

- 24/07/2023 13:40:30 24/07/2023 A10 F DB -20800,00 UAH Зняття готівки в банкоматі: DN00 st.Mykoly Hoholia, Nizhyn;

- 24/07/2023 15:56:28 25/07/2023 A10 F DB -8320,00 UAH Зняття готівки в банкоматі: ATM1990 CENTRAL NIZHY, NIZHYN;

- 24/07/2023 15:57:22 25/07/2023 A10 F DB -8320,00 UAH Зняття готівки в банкоматі: ATM1990 CENTRAL NIZHY, NIZHYN;

- 24/07/2023 15:58:24 25/07/2023 A10 F DB -3120,00 UAH Зняття готівки в банкоматі: ATM1990 CENTRAL NIZHY, NIZHYN.

Подальшою перевіркою встановлено що картку 5168752009840920 було додано до GooglePay за допомогою фін. мобільного номера НОМЕР_2 клієнта.

Сервіс GOOGLE_PAY - безконтактний сервіс, що дозволяє здійснювати оплати чи зняття грошових коштів на пристроях, які підтримують дану функцію. Для користування послугою необхідно встановити на телефон додаток, додати до нього банківські картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку, можливо користуватися картками без ії фізичної присутності, в тому числі можливе безконтактне зняття готівки на банкомат. Опис сервісу доступний за посиланням privatbank.ua/cpa/googlepay.

Транзакція проходила з присутністю картки/телефону та введенням ПІН коду. Згідно з правилами міжнародних платіжних систем, оскарження таких операцій як шахрайство не є можливим.

Надалі, проводячи службову перевірку, було проведено аналіз вибірки, яка була отримана з Програмного комплексу FINNUM, встановлено, що номер фінансового телефону НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1 , - не змінювався.

Аналізом логів входів в Internet Banking Приват24 (далі Приват24) клієнта за номером НОМЕР_2 зафіксовано вхід з нетипового пристрою - Galaxy A6|Samsung. Перший вхід з нетипового GALAXY WATCH5|SAMSUNG було здійснено 2023-07-20 в 17:50:13. При цьому зміну логіну та паролю входу до Приват24 під акаунтом НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1 у період з 20.07.2023 року до 25.07.2023 року - не виявлено.

Авторизацію в Приват24 підтверджено в IVR (телефонним дзвінком) • 2023-07-20 17:49:29 Контакт проведено (OK) НОМЕР_2 P24AOS2 authorization; • 2023-07-20 17:51:03 Контакт проведено (OK) НОМЕР_2 P24AOS2 cloudacsk. Інформування про вхід надсилалось до Приват24 клієнта. При спілкуванні з представниками банку Клієнт змінював показання. Спочатку ОСОБА_1 , надала інформацію що переходила за посилання для отримання допомоги, а вже згодом стверджувала, що дані третім особам не передавала. Згідно інформації про входи в Приват24 і інформації від клієнта все вказує - на фішінг.

Враховуючи що вхід в обліковий запис Приват24 клієнта ОСОБА_1 , відбувалися з різних пристроїв та без зміни логіна і пароля входу, можна зробити висновок про компрометацію клієнтом власних персональних даних входу в Приват24 на сторонньому ресурсі, що призвело в подальшому до компрометації реквізитів картки з подальшим її додаванням в GooglePay та проведення оскаржувальних операцій.

Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, тому відповідно до п. 9.5. та п. 2.1.1.2.12. договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань відповідача з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості, в розмірі: - 60,0% - для картки «Універсальна».

Відповідачка станом на 16.04.2024 року має заборгованість – 92075,75 грн., яка складається з наступного: 73963,25 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18112,50 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 20.07.2023 року у розмірі 92075,75 грн. та судові витрати.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»:

- заборгованість за кредитним договором від 20.07.2023 року у розмірі 92075,75 грн, що складається із: 73963,25 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18112,50 грн - заборгованість за простроченими відсотками;

- судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Із вказаним вище рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Салтисюк Ю.В., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року справі №179/1289/24 та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат у цивільній справі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, всупереч фактичним обставинам справи.

28.08.2023 року апелянт, при перевірці балансу банківського рахунку, на який зараховувалася її заробітна плата, встановила, що з її банківського рахунку відбулось списання грошових коштів в сумі 3618,16 грн, що було здійснено банківською установою без її згоди та будь-якого повідомлення.

Жодних смс-повідомлень про проведені транзакції за картковим рахунком за прив`язаним до мобільного додатку «Приват24» номером фінансового телефону, а саме телефоном номер НОМЕР_3 , вона не отримувала.

Наступного дня, після встановлення факту вчинення несанкціонованих дій з використанням її анкетних даних, а саме 29.08.2023 року, ОСОБА_1 звернулась до Відділення поліції №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області з письмовою заявою, якою прохала прийняти заходи реагування до невідомих осіб, які в період часу з 23.07.2023 року по 24.07.2023 року (як їй було попередньо повідомлено оператором банківської установи) невстановленим шляхом заволоділи кредитними коштами, що були оформлені на її ім`я. За вказаним фактом ВП №11 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області на адресу ОСОБА_1 було видано талон-повідомлення єдиного обліку №2921 від 29.08.23 року, та в подальшому, на підставі отриманої заяви правоохоронним органом 29.08.23 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041470000241, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 стверджувала, що враховуючи вищевикладені обставини, які підтверджують факт протиправного заволодіння грошовими коштами, в якості споживчого кредиту, отриманого на її ім`я, без її інформування та згоди, вимоги банківської установи про стягнення таким чином отриманих кредитних коштів являються безпідставними.

Обґрунтовуючи свою правову позицію під час розгляду цивільної справи, позивач фактично спирався на єдину обставину, а саме посилання на той факт, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом логіна і пароля. Вказані обґрунтування безпідставними та, оскільки вони взагалі не свідчать про те, що саме користувач ( ОСОБА_1 ) своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідачка взагалі не користувалась карткою банку, за допомогою якої було здійснено неправомірні транзакції, не була повідомлена про її випуск банківською установою на її ім`я, а відтак не могла розголосити нікому про її наявність, так як сама не володіла даною інформацією.

Доводи позивача про те, що має місце порушення ОСОБА_1 умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з її карткового рахунку, оскільки вона своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.

Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що безпосередньо навіть самим позивачем підтверджено факт вчинення неправомірних дій, які стали наслідком формування кредитного ліміту та зняття готівкових коштів без згоди позичальника (апелянта). Так за змістом позовної заяви позивачем вказано, що аналізом логів входів в Internet Banking Приват 24 клієнта зафіксовано вхід з нетипового пристрою - Galaxy A6/Samsung, тобто пристрою, яким апелянт ніколи раніше не користувалася при взаємозв`язку з банком.

За змістом матеріалів кримінального провадження встановлено факт зняття готівкових коштів від імені ОСОБА_1 в м. Ніжин Чернігівської області невідомою для апелянта особою, яка була правоохоронними органом ідентифікована як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Ніжинським РУП ГУНП в Чернігівській області проводяться заходи по його встановленню.

Висновки суду першої інстанції суперечать тому факту, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували факт розголошення відомостей апелянтом з приводу можливості отримання доступу до власного банківського рахунку (пін-код, пароль, фінансовий телефон і т.п.), та позивач в свою чергу вказаних доказів також не надав (позивач навіть ухилився від проведення службового розслідування фактів фішингу відносно апелянта).

Від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 року по справі №179/1289/24 залишити без змін.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку і постановив рішення в межах заявлених вимог і на підставі доказів. ОСОБА_1 не надано до суду доказів на підтвердження заперечень.

Твердження апелянта не впливають на законність оскаржуваного рішення, не спростовують висновків місцевого суду і зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду першої інстанції щодо обставин справи.

До апеляційної скарги та в ході розгляду справи у суді першої інстанції, скаржником ОСОБА_1 належних доказів долучено не було.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Салтисюк Ю.В. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» адвокат Колодочка П.О. апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю – доповідача, відповідачку та її представника, представника поповича, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих

учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 20 липня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» випустив на ім`я відповідачки картку «Універсальна» з кредитним лімітом 34000,00 грн. 23.07.2023 року було збільшено ліміт до 75000,00 грн, в подальшому 05.12.2023 року зменшено кредитним ліміт до 0,00 грн (а.с. 13, 17-37, том 1).

Із наданого розрахунку заборгованості та виписок про рух коштів судом встановлено, що вказаною вище карткою користувались з 23 липня 2023 року (а.с. 14, 16, том 1).

23 липня 2023 року було збільшено кредитний ліміт до 75000 грн, та в подальшому використано кредитні кошти, зокрема шляхом зняття готівки у банкоматі м. Ніжин Чернігівської області (а.с. 13-14, том 1).

23 та 24 липня 2023 року в банкоматі м. Ніжин Чернігівської області з кредитної картки №5168752009840920 із введенням ПІН-коду невстановленими особами були зняті кредитні кошти у наступних розмірах: 20800,00 грн, 13104,00 грн, 20800,00 грн, 8320,00 грн, 8320,00 грн, 3120,00 грн, всього на загальну суму 74464,00 грн.

З відповіді заступника начальника СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області вбачається, що кримінальне провадження 12023041470000241 від 29.08.2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_1 у зв`язку із заволодінням її грошовими коштами із кредитного рахунку.

На час розгляду даної справи рішення не прийнято.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 138, 139 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29.07.2022 року №164, емітент зобов`язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; 4) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; 5) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту; 6) реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов`язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення.

Емітент у разі невиконання ним обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: 1) інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; 2) відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року у справі №552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:

«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що відповідач втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.

Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та від 11 березня 2015 року №6-16цс15».

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 вказано, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 20 липня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» випустив на ім`я відповідачки картку «Універсальна» з кредитним лімітом 34000,00 грн. 23.07.2023 року було збільшено ліміт до 75000,00 грн, в подальшому 05.12.2023 року зменшено кредитним ліміт до 0,00 грн.

Із наданого розрахунку заборгованості та виписок про рух коштів судом встановлено, що вказаною вище карткою користувались з 23 липня 2023 року.

23 липня 2023 року було збільшено кредитний ліміт до 75000,00 грн, та в подальшому використано кредитні кошти, зокрема шляхом зняття готівки в банкоматі м. Ніжин Чернігівської області.

23 та 24 липня 2023 року в банкоматі м. Ніжин Чернігівської області з кредитної картки №5168752009840920 із введенням ПІН-коду невстановленими особами були зняті кредитні кошти у наступних розмірах: 20800,00 грн, 13104,00 грн, 20800,00 грн, 8320,00 грн, 8320,00 грн, 3120,00 грн, всього на загальну суму 74464,00 грн.

Відповідачкою ОСОБА_1 заперечується оформлення нею вказаної вище кредитної картки та зняття нею кредитних коштів у наведеному вище розмірі.

З відповіді заступника начальника СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області вбачається, що кримінальне провадження 12023041470000241 від 29.08.2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_1 у зв`язку із заволодінням її грошовими коштами із кредитного рахунку. На час розгляду справи рішення не прийнято.

З матеріалів службового розслідування АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що з 17 години 50 хвилин 20 липня 2023 року по 25 липня 2023 року вхід в додаток «Приват 24» здійснювався з інших, нетипових для відповідачки ОСОБА_1 пристроїв Galaxy A6/Samsung, GALAXY WATCH5|SAMSUNG, якими вона ніколи раніше не користувалась при взаємодії з банком, окрім того, було виявлено факт зняття третьою особою грошових коштів через банкомати з картки «Універсальна», яка була випущена 20 липня 2023 року.

Також апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції встановлено факт звернення відповідачки до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій.

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідачки була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування.

Окрім того, оцінюючи подані АТ КБ «ПриватБанк» докази, апеляційний суд приходить до висновку, що вони не свідчать про те, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій. Банк визнав, що все вказує на фішінг.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідачка, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей за кредитною карткою, її особового рахунку, акаунту чи додатку «Приват24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 23 та 24 липня 2023 року щодо списання з її карткових рахунків грошових коштів. А оскільки не доведено волевиявлення ОСОБА_1 на перерахування коштів 23 та 24 липня 2023 року, то і проценти як плата за користування цими коштами не повинні стягуватися, з огляду на те, що відповідачка кредитними коштами не користувалася.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що заслуговують на увагу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, за подання апеляційної скарги нею сплачено судовий збір в розмір 3633,60 грні (а.с. 56, том 2), тому з позивача АТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Салтисюк Юрій Валерійович, задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 3633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: