Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №205/2430/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1906/26 Справа № 205/2430/25 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 14 квітня 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір №3659070424 про надання грошових коштів у позику, який разом із правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 20.02.2024 , складають єдиний договір, в якому визначено всі його істотні умови та з яким позичальник була попередньо ознайомлена. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст.3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Сторони погодили всі істотні умови позики: розмір – 8 000 грн; мета отримання кредиту – для власних потреб .

Позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачці грошові кошти в розмірі 8000,00 грн, проте вона їх не повернула. Заборгованість становить 55168грн., з яких: 8000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 47168 грн. – заборгованість за процентами, що змусило позивача звернутися до суду.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором позики від 14.04.2024 року в розмірі 55168,00 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 8000,00 гривень, заборгованості за процентами – 47168,00 гривень, а також стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити .

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, що 14.04.2024 року ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» уклали договір надання грошових коштів у позику № 3659070424. Згідно договору, сума кредиту складає 8000,00 гривень, строк кредиту – 360 днів (п.2.5.). Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 цього договору. Знижена процентна ставка – 0,8 % в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом – 47541,10% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 15701,88 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом – 71360,00 гривень, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 68000,00 гривень. Згідно п.3.1 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 . Згідно п.3.2. дата надання кредиту- 14.04.2024 року або наступний за ним календарний день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 529e8alft) (а.с.42-52).

Згідно анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи), позичальник: ОСОБА_1 , сума наданого кредиту – 8000,00 гривень, дата отримання кредиту – 14.04.2024 року, номер телефону позичальника – НОМЕР_2 , електронний платіжний засіб – НОМЕР_1 (а.с.65-66).

ОСОБА_1 ознайомлена з паспортом споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), 14.04.2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора (електронного підпису rw67cg3x7) (а.с.30-35).

Згідно квитанції до платіжної інструкції № 19827-1354-101268388 від 14.04.2024 року, кошти и в сумі 8000,00 гривень перераховано ТОВ «Іннова Фінанс» на платіжну картку НОМЕР_1 (а.с.41).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору та не погасив заборгованість в добровільному порядку.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що 14 квітня 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику №3659070424, за яким остання отримала кредит в розмірі 8 000 грн та зобов`язалася повернути їх зі сплатою процентів у порядку та на умовах, визначених договором. Строк кредиту – 360 днів.

На підтвердження факту укладення договору вказує також те, що одноразові ідентифікатори, які були надіслані відповідачу та використовувалися для укладення договору, є складною алфавітно-цифровою послідовністю (комбінацією цифр і літер) та є різними для договору та паспорту кредиту. Отже випадкове підписання електронних документів виключається. Таким чином укладення договору позики паспорту споживчого кредиту є усвідомленою дією відповідача.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно укладеного між сторонами договору (пункт 6,4) у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі. Вимога надсилається в особистий кабінет позичальника ат/або у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену у договорі (або окремо надану) та/ або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані позичальника, вказані ним у договорі (або окремо повідомлені), у тому числі з використанням месенджерів (вайбер, телеграм, тощо). Моментом отримання позичальником повідомлення є момент отримання товариством електронного підтвердження про таке направлення.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Доказів направлення позичальнику вимоги про дострокове повернення позики ТОВ «Іннова Фінанс» не додано ні до позовної заяви, ні до відзиву на апеляційну скаргу .

З огляду на викладене колегія суддів вважає доведеним факт невиконання ТОВ «Іннова Фінанс» пункту 6.4 договору позики та направлення ОСОБА_1 вимоги про дострокове виконання зобов`язання.

За таких обставин суд доходить висновку, що у ОСОБА_1 не виникло зобов`язання щодо повернення позики у визначеному позивачем розмірі.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що позивачем не було надано суду ні виписки по рахунку, ні розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , з яких було б можливо зробити висновок про період утворення заборгованості, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі, та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом.

До позовної заяви ТОВ «Іннова Фінанс» додало лише графік платежів, що був підписаний сторонами у день укладення договору.

Отже, суд не має жодної можливості самостійно визначити розмір заборгованості, яка існує у відповідача.

Також з матеріалів справи неможливо встановити станом на яку дату позивачем визначено розмір заборгованості, оскільки у позовній заяві позивач зазначає «станом на дату підготовки позовної заяви».

Крім цього, у позовній заяві ТОВ «Іннова Фінанс» вказує про нарахування відсотків за користування коштами у розмірі 2,2 % на день у відповідності з пунктом 2.6.1 договору – за стандартною процентною ставкою.

При цьому позивачем необгрунтовано залишено поза увагою пункт 2.6.2 договору, яким визначено знижену процентну ставку у розмірі 0,8% на день.

Отже, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють договірні правовідносини, а тому ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, яке на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України слід скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, строк виконання якої станом на день звернення ТОВ «Фннова Фінанс» не настав.

Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про наявність підстав для скасування рішення суду, ухвалення у справі нового судового рішення про відмову у позові.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2906,88 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року— скасувати.

У задоволенні позову ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — відмовити.

Стягнути з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІННОВА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2906,88 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 04 лютого 2026 року.

Судді