Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №199/7409/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/411/26 Справа № 199/7409/24 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 26 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» про стягнення страхового відшкодування (суддя першої інстанції Руденко В.В.),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра з позовом до ПАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» про стягнення страхового відшкодування, в якому просила стягнути зі страхової компанії на свою користь суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 16 371,11 грн., що розраховується наступним чином: 56283,58 грн. - 37912,47, грн. - 2000,00 грн., де: 56283,58 грн. - вартість матеріального збитку згідно висновку експерта Дроздова Ю.В.; 37912,47 грн. - фактично сплачене страхове відшкодування; 2000,00 грн. - франшиза. Також, позивач просила суд стягнути з ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» витрати на оплату послуг експерта в розмірі 2 760 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 26 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а також на невідповідність висновків суду практиці Верховного Суду.

З посиланням на доводи аналогічні доводам позовної заяви зазначає, що в результаті ДТП, яке відбулось 23.12.2023 року з вини ОСОБА_3 , транспортному засобу позивачки, який застрахований у ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» (страховий ліміт 160 000 грн.) було завдано матеріальні збитки у розмірі 56 283,58 грн., які страхова компанія у повному обсязі не відшкодувала. Зокрема звертає увагу, що представник страхової який робив звіт про оцінку пошкодженого в результаті ДТП майна, особисто не проводив огляд ТЗ та не є експертом, а тому у відповідності до висновків ВС суд першої інстанції не повинен був брати його до уваги. Крім того зі звітом оцінювача, складеним страховою позивачка не була ознайомлена, а сам звіт містить порушення положень Методики товарознавчої експертизи, натомість наданий позивачем висновок експерта Дроздова Ю.В. відповідає вимогам ч.5 ст. 106 ЦПК України.

Враховуючи наведене просив скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 26 травня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно частини.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 16 371,11 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3 028х30 =90 840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2023 між ПрАТ СК «ГРАВЕ Україна» та ОСОБА_4 був укладений Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №215784740, відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб - автомобіль «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії Поліса по з 01.04.2023 року по 31.03.2024 року, страхова сума (ліміт відповідальності) 160 000 грн., розмір франшизи 2 000 грн.

23.12.2023 року об 11:30 годині в м. Дніпро по вул. Донецьке шосе, 15 водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом TOYOTA CAMRI, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечно, не був уважний, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб FORD FIESTA, державний номерний знак НОМЕР_2 , власник ОСОБА_5 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 січня 2024 по справі № 199/130/24 ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`яти десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

23.01.2024 р. представник позивача ОСОБА_6 звернувся до ПрАТ СК «ГРАВЕ Україна» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 22.01.2024 та заявою на виплату страхового відшкодування від 22.01.2024. Документи надійшли на офіційну електронну пошту Страховика (вх. № 324 та № 325 від 23.01.2024 відповідно).

01.02.2024 р. у м. Дніпрі уповноваженим представником страховика, оцінювачем ОСОБА_7 , за участю представника позивача ОСОБА_8 було оглянуто пошкоджений автомобіль та за результатами огляду оформлено Акт огляду транспортного засобу від 01.02.2024.

З метою оцінки завданої позивачу шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на замовлення ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» оцінювачем ОСОБА_9 22.02.2024 було складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 37782 автомобіля «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно Звіту вартість матеріального збитку, що, в даному випадку, відповідає вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,7 пошкодженого ТЗ, була визначено в розмірі 39 912,47 грн. (з урахуванням ПДВ на запасні частини).

Також відповідно до розділу ІІ Звіту визначення об`єму відновлюваних робіт, необхідних для цього запчастин та матеріалів проводилось на підставі результатів огляду КТЗ від 01.02.2024 року у присутності власника.

Крім того до звіту додано акт №37782 огляду транспортного засобу автомобіля «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_2 за підписом оцінювача ОСОБА_9 .

Керуючись п. 12.1. ст. 12, ст. 29, п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», за результатом розгляду документів за страховим випадком, ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» на підставі страхового акту № 10.90109617.1/KOS від 26.02.2024 р. прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 37 912,47 грн. Розрахунок страхового відшкодування був зменшений на суму визначеної Полісом №215784740 франшизи у розмірі 2 000 грн.

Страхове відшкодування 26.02.2024 було перераховано у розмірі 37 912,47 грн. на користь СТО ФОП ОСОБА_10 на зазначені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_6 реквізити у Заяві на виплату страхового відшкодування від 22.01.2024.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не порушив норми Закону щодо порядку та строків виплати страхового відшкодування, здійснивши відшкодування завданого позивачу матеріального збитку у розмірі визначеному у звіті від 22.02.2024 року, виконаному на замовлення страхової. При цьому зазначав, що у страхової у розумінні положень ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має підстав для відшкодування збитку завданого в результаті ДТП на підставі висновку зробленого на замовлення позивача.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою

Відповідно до ст. 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальникові грошову суму (страхову виплату).

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його представника) або іншої особи, визначеної договором.

Згідно положень ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно до п. 36.2 ст. 36 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний : у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Відповідно до п.34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно п. 34.3 ст. 34 вказаного Закону якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Пунктом 34.4 ст. 34 наведеного Закону передбачено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Звертаючись до суду з позовом представник ОСОБА_1 зазначив, що саме звіт експерта ОСОБА_11 , зроблений на замовлення позивача, мав бути взятий за основу при розрахунку суми страхової виплати.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ДТП відбулась 23.12.2023 року. Представником позивача повідано відповідача про настання страхового випадку у вигляді вказаного ДТП листом від 22.01.2024 року, який отримано страховою 23.01.2024 року.

01 лютого 2024 року страховиком ініційовано огляд пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу, під час якого складено два Акти огляду транспортного засобу, один підписаний оцінювачем ОСОБА_12 та довіреною особою зі сторони власника ОСОБА_8 без будь-яких зауважень, а другий підписаний оцінювачем ОСОБА_9 та на підставі якого останньою 22.02.2024 року було складено звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого ТЗ FORD FIESTA, державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 39 912,47 грн.

Наведені обставини свідчать про те, що страховиком своєчасно з дотриманням вимог закону було вчинено всі дії для проведення оцінки вартості пошкодження майна позивача внаслідок ДТП.

Оскільки пунктом 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право потерпілого самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди у разі, якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, а матеріалами справи підтверджується своєчасність вказаних дій з боку страховика, то відсутні підстави стверджувати, що звіт, відповідно до якого вартість матеріального збитку заподіяного власнику після аварійного пошкодження автомобілю FORD FIESTA зроблений страховиком не відповідає вимогам закону та не може бути застосований для визначення розміру страхового відшкодування.

Таким чином відповідачем не порушено встановлений строк для огляду автомобіля та визначення розміру шкоди.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги щодо складання звіту про оцінку та фактичного огляду автомобіля різними суб`єктами оціночної діяльності та що ОСОБА_9 не має права проводити оцінку майна, оскільки відповідно розділу І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Звіту №37782 вона є кваліфікованим оцінювачем із вищою освітою та відповідним свідоцтвом Фонду Державного майна України.

До доводів апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції в порушення вимог закону не прийняв наданий позивачем на підтвердження розміру завданого йому збитку Висновок експерта №1302/24 від 08 лютого 2024 року, складений судовим експертом Дроздовим Ю.В., колегія суддів ставиться критично, оскільки, як встановлено вище у позивача не виникло права на самостійне обрання аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди, оскільки огляд було здійснено страховою із дотриманням 10 строку з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не має.

Керуючись ст. 141, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 26 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

О.В Агєєв

Т.В. Космачевська