Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №185/4249/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/124/26 Справа № 185/4249/24 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Макарова М.О.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля,–

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 . Після його смерті залишилась спадщина. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є позивачка - ОСОБА_2 та відповідачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - мати та син померлого. До складу спадкового майна входить автомобіль марки «Ford Transit», 2002 року випуску, об`єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 . Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 185/1198/23 від 19.06.2023, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку автомобіля марки "Ford Transit", 2002 року випуску, об`єм двигуна 1998 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки після смерті чоловіка відповідачі забрали автомобіль собі, не дають ним користуватись, на будь які пропозиції сплати компенсацію за її частку автомобіля не погоджуються, взагалі не бажають ділити автомобіль, позивач з посиланням на ст. 364 ЦК України, звернулася до суду з даним позовом.

Просила суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 грошову компенсації в рахунок вартості 1/3 частки автомобіля марки «Ford Transit», 2002 року випуску, об`єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 , у сумі 60 000,00 (шістдесят тисяч гривень) грн. та припинити право її спільної часткової власності на автомобіль марки «Ford Transit», 2002 року випуску, об`єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 .

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості 1/3 частки автомобіля марки «Ford Transit», 2002 року випуску, об`єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 , суму в розмірі 60 000,00 (шістдесят тисяч гривень) грн.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на автомобіль марки «Ford Transit», 2002 року випуску, об`єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставини, що мають значення для справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді.

Апелянтка та її представник — адвокат Власенкова Д.П., повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджено довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді, до суду не з”явились, причини своєї неявки суду не повідомили (т.1а.с.15).

Представник позивачки ОСОБА_2 — адвокат Кравченко Є.М., в судовому засіданні, заперечував проти задоволення апеляційної скарги та прсив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як визначено у ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцям з часу відкриття спадщини.

Статтею 1267 ЦК України встановлено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Відповідно до ст. 364 ЦК України право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові № 209/3085/20 від 08.02.2022 зауважує, що факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження"). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо.

Також, в зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначає, що висновок про те, що стягнення на користь позивача компенсації за її частку у праві спільної часткової власності на майно становитиме для відповідача надмірний тягар, суперечитиме принципу пропорційності та порушуватиме баланс приватних інтересів, є хибним. Дисбаланс сторін виникає якраз унаслідок того, що спільне поділене майно перебуває у фактичному володінні однієї з сторін, тоді як у іншої сторони відсутній доступ до спільного поділеного майна, та можливість користування своєю часткою майна, та співвласник не отримує жодної компенсації за користування другим власником його часткою у майні.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок про те, що таке стягнення призведе до порушення права відповідача на мирне володіння його майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), зокрема внаслідок нібито примусового набуття права власності на майно і відсутності згоди на виплату компенсації позивачу. Відповідач є власником речей фактично. Тому не є примусовим набуттям права приватної власності стягнення з одного співвласника такого майна компенсації на користь іншого співвласника, який відмовляється від своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, щоби врегулювати конфлікт щодо користування та розпорядження спільним майном. Більше того, суд не позбавляє відповідача його частки у праві на це спільне майно, а через рішення про стягнення з останнього відповідної компенсації збалансовує інтереси співвласників, які не дійшли згоди щодо неподільної речі.

Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (близькі за змістом висновки висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від3 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 3 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц і від 9 червня 2021 року у справі № 760/789/19).

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування ( ст. 77 ЦПК України).

Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ( ст. 79 ЦПК України).

Як передбачено ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що спірний автомобіль марки "Ford Transit", 2002 року випуску, об`єм двигуна 1998 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належав померлому ОСОБА_4 та входив до складу спадщини після його смерті.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 належним чином у встановлені строки прийняли спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Проте, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 своє право власності на спірний автомобіль належним чином не оформили.

Позивач ОСОБА_2 отримала своє право власності на частку спірного автомобіля шляхом звернення до суду та внаслідок ухвалення рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 185/1198/23 від 19.06.2023, та не може зареєструвати належним чином своє право власності на частку спірного автомобіля та користуватись ним у зв`язку з відсутністю в неї автомобіля фактично.

Так як спадщина належить спадкоємцям з часу відкриття спадщини, то відповідними співвласниками спірного автомобіля з часу відкриття спадщини є спадкоємці, які належним чином у встановлені законом строки прийняли спадщину - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , та їх право власності на спірний автомобіль не залежить від його фактичної реєстрації в органах МВС.

Доказів фактичного володіння та розпорядження спірним майном відповідачем ОСОБА_3 в ході розгляду справи не встановлено, та сторонами не надано.

ОСОБА_5 зазначала в судовому засіданні суду першої інстанції, що не пам`ятає чи повідомляла про свої дії щодо автомобіля відповідача ОСОБА_3 . Останній такі обставини заперечував, надавши скріншот повідомлення в мережі Інтернет про вантажоперевезення з телефону відповідача в справі № 185/4924/17. Проте, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаний доказ не підтверджує факт володіння та розпорядження спірним майном відповідачем ОСОБА_3 .

Таким чином, дослідженими письмовими доказами та допитами свідків в судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що спірним автомобілем фактично одноособово розпорядилась співвласник відповідач ОСОБА_1 , так як саме з її дозволу її донька - ОСОБА_5 забрала спірний автомобіль на своє зберігання та в подальшому передала його військовій частині, без дозволу та повідомлення співвласників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Водночас, суд першої інстанції, визначаючи розмір компенсації, з огляду на фактичну відсутність автомобіля, зазначивши, що дана обставина унеможливлює призначення та проведення судової автотоварознавчої експертизи для встановлення його дійсної вартості на момент розгляду справи, на підставі аналізу відкритих джерел інформації в мережі Інтернет щодо вартості аналогічних транспортних засобів станом на дату ухвалення рішення, встановив середню ринкову вартість такого автомобіля у розмірі близько 179 309 грн, 1/3 частина від якої становить приблизно 60 000 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

30.07.2025 року від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_6 надійшла заява до суду апеляційної інстанції про призначення судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої просила доручити судовим експертам Дніпропетровського науково-дослідного екпертно-криміналістичного центру МВС України, що знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпро, тупик Будівельний, 1.

На вирішення експертизи просила поставити наступне питання:

- яка ринкова вартість колісного транспортного засобу "Ford Transit", 2002 року випуску, об`єм двигуна 1998 см3, станом на день проведення експертизи?

Крім того, просила експертизу проводити без огляду автомобіля у зв`язку з його відсутністю та встановити вартість по технічним характеристикам подібних автомобілів, та направити експерту копію висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 99/17 від 07.06.2017 про оцінку транспортного засобу "Ford Transit", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Заява мотивована тим, що для встановлення істини у справі та встановлення дійсної вартості автомобіля "Ford Transit", 2002 року випуску, об`єм двигуна 1998 см3 на день звернення до суду необхідно провести судово-автотоварознавчу експертизу. Оскільки предметом даної справи є, зокрема стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля, тому для з`ясування даної обставини необхідні спеціальні знання у сфері експертної діяльності 12.2, а саме визначення вартості колісних транспортних засобів.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Власенко Дар`ї Петрівни про призначення судової автотоварознавчої експертизи – задоволено. Призначено по цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Дніпропетровського науково-дослідного екпертно-криміналістичного центру МВС України, що знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпро, тупик Будівельний, 1.

На вирішення експертизи поставлено питання:

1. Яка середня ринкова вартість колісного транспортного засобу "Ford Transit", 2002 року випуску, об`єм двигуна 1998 см3, станом на день звернення позивача до суду — 19 квітня 2024 року?

Експертизу доручено проводити без огляду автомобіля у зв`язку з його відсутністю.

При встановленні вартості транспортного засобу "Ford Transit", реєстраційний номер НОМЕР_1 доручено враховувати дійсну вартість подібних за технічними характеристиками транспортних засобів.

Дозволено експерту використовувати для проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу "Ford Transit", реєстраційний номер НОМЕР_1 матеріали цивільної справи № 185/4249/24, апеляційне провадження № 22-ц/803/5246/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля, за виключенням безпосередньо висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 99/17 від 07.06.2017 про оцінку транспортного засобу "Ford Transit", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться у матеріалах цивільної справи (а.с.123-130).

Направлено експерту цивільну справу № 185/4249/24, апеляційне провадження № 22-ц/803/5246/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля.

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статями 384, 385 КК України.

Роз'яснено учасникам справи ст.109 ЦПК України, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з”ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Витрати за проведення судової експертизи покладено на ОСОБА_1 .

Встановлено строк проведення судової експертизи – 60 календарних днів.

Провадження у справі на час проведення експертизи — зупинено.

26 серпня 2025 року справа повернулась до суду апеляційної інстанції з клопотанням експерта.

Клопотання експерта мотивоване тим, що до Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 12.08.2025 (вх. CE-19/104-25/31945-AB) при супровідному листі від 08.08.2025 за № 64049/22-ц/803/5246/25/185/4249/24/21 із Дніпровського апеляційного суду надійшла ухвала від 05.08.2025 про призначення судової автотоварознавчої експертизи, яка винесена головуючим суддею Свистуновою О.В. по цивільній справі № 185/4249/24 (провадження № 22-1/803/5246/25) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля.

На вирішення транспортно-товарознавчої експертизи поставлене наступне запитання:

- яка середня ринкова вартість колісного транспортного засобу Ford Transit, 2002 року випуску, об?єм двигуна 1998 см3, станом на день звернення позивача до суду - 19 квітня 2024 року?

Проте, поставлене питання на вирішення експертизи сформульоване не ясно та його редакція не відповідає науково-методичним рекомендаціям.

У зв`язку з чим експерт запропонував викласти його у наступній редакції:

- Яка середня ринкова ціна колісного транспортного засобу марки Ford

Transit 300 2.0 TDE Kasten 100HP (V184/185), 2002 року випуску, державний

реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов у яких він експлуатувався (зберігався) станом на день звернення позивача до суду, а саме на 19 квітня 2024 року?

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля – повернуто до Дніпропетровського науково-дослідного екпертно-криміналістичного центру МВС України, для продовження проведення судової автотоварознавчої експертизи, призначеної ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року, виклавши питання у наступній редакції:

– Яка середня ринкова ціна колісного транспортного засобу марки Ford

Transit 300 2.0 TDE Kasten 100HP (V184/185), 2002 року випуску, державний

реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов у яких він експлуатувався (зберігався) станом на день звернення позивача до суду, а саме на 19 квітня 2024 року?

Провадження у справі на час проведення експертизи – зупинено.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/104-25/41372-АВ від 10.11.2025, середня ринкова ціна колісного транспортного засобу марки Ford Transit 300 2.0 TDE Kasten 100HP (V184/185), 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов у яких він експлуатувався (зберігався) станом на день звернення позивача до суду, а саме на 19 квітня 2024 року складає 142 363,42 грн (сто сорок дві тисячі триста шістдесят три гривні 42 коп.).

Згідно ч. 6 ст. 72 ЦІК України експерт має право викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для даної цивільної справи і з приводу яких йому не були поставлені запитання.

Крім того, експерт звернув увагу на висновок автотоварознавчого дослідження № 99/17 про оцінку транспортного засобу, яким визначена не середня ринкова ціна колісного транспортного засобу, а його дійсна ринкова вартість.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості 1/3 частки автомобіля марки «Ford Transit», 2002 року випуску, об`єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 , суми в розмірі 40 000,00 грн, припинення права власності позивача на її частку автомобіля, в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 – відмовити.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.

З урахуванням вказаних обставин та вищенаведених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення, а рішення суду скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) грн.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості 1/3 частки автомобіля марки «Ford Transit», 2002 року випуску, об`єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 , суму в розмірі 40 000,00 (сорок тисяч гривень) грн.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на автомобіль марки «Ford Tra№sit», 2002 року випуску, об`єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 03 лютого 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

М.О. Макаров