Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №243/11316/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/598/26 Справа № 243/11316/25 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Черняєвій С.П., за участю прокурора Іванової О.В., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Кулика А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Кулика А.І. на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 850 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови, ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, а саме 23.07.2024 о 16:28 год., без поважних причин подала декларацію при звільненні (за період з 01.01.2023 -23.06.2023), шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, а саме 23.07.2024 о 16:42 год., без поважних причин подала декларацію за 2023 рік (після звільнення), шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник Кулик А.І. просить скасувати постанову судді та прийняти нову постанову, якою звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАп, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити. Вважає, що суддею не враховано обставини, які унеможливили своєчасне подання декларації ОСОБА_1 . Зазначає, що у теперішній час ОСОБА_1 працює на посаді інспектора сектору «Служба освітньої безпеки» Миргородського РВП, за місцем служби характеризується позитивно, зарекомендувала себе як відповідальний, дисциплінований та добросовісний працівник, який дотримується вимог законодавства, не допускає порушень службової дисципліни та не перевищує службових повноважень. Наголошує, що ОСОБА_1 не мала наміру приховати інформацію щодо своїх статків. Зауважує, що у період перебування ОСОБА_1 на посаді жодного разу не проводились заняття, не повідомлялися і не роз`яснювалися норми законодавства щодо необхідності складання декларації. Звертає увагу, на відсутність у ОСОБА_1 умислу, направленого на порушення вимог фінансового контролю або переслідування будь-якого корупційного інтересу. Просить врахувати, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, це була її перша робота на посаді, яка передбачала подання декларації, а також відсутність обтяжуючих обставин.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового засідання, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП досліджені обставини справи в їх сукупності та встановлений факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що ОСОБА_1 та її захисником не заперечується.

ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП визнала у повному обсязі, а встановлені судом фактичні обставини справи сторонами провадження не оспорюються.

Усі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до вимоги звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у зв`язку з його малозначністю, та обмежитися оголошенням усного зауваження.

Надаючи оцінку вказаним доводам апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Положення ст. 23, 33 КУпАП регламентують, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Одним із принципів реалізації гуманістичних проявів у правовому регулюванні суспільних відносин в Україні є можливість звільнення правопорушника від юридичної відповідальності на підставі визнання уповноваженими посадовими особами вчиненого ним протиправного діяння малозначним для суспільства.

За змістом ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому, зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень, окрім як до тих, що визначенні в примітці до ст. 22 КУпАП (Положення цієї статті не застосовується до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою – п`ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу).

Тобто законодавець не ввів заборони на застосування ст. 22 КУпАП у справах, передбачених ст. 172-6 КУпАП.

Оцінюючи у сукупності дії, наслідки, характер правопорушення, дані про особу правопорушника, яка є особою молодого віку, має статус ВПО, раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, має позитивну характеристику, обставини вчинення правопорушення, пов`язані з психоемоційним станом ОСОБА_1 через вимушене залишення місця постійного проживання та необхідність організації та налагодження життєвих умов, відсутність наміру приховувати свій майновий стан, визнання вини у вчиненому правопорушенні, ставлення ОСОБА_1 до вказаних дій, відсутність шкоди правам інших осіб чи публічним інтересам, факту подання декларації, а також мети адміністративного впливу визначеної у ст. ст. 23, 33 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе застосувати положення ст. 22 КУпАП та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю, обмежившись усним зауваженням та відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП – закрити провадження у справі.

На переконання апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети, а саме виховного впливу на особу та запобіганню вчиненню нею нових правопорушень.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга захисника, підлягає задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі положень ст. 22, ч. 2 ст. 284 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Кулика А.І. задовольнити.

Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 скасувати.

Визнати ОСОБА_1 винною за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

На підставі ст. 22 КУпАП, враховуючи малозначність скоєного правопорушення, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП й обмежитись усним зауваженням, яке оголосити у судовому засіданні.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя