Вирок від 04 лютого 2026 р. у справі №216/6797/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6797/25

провадження 1-кп/216/416/26

ВИРОК

іменем України

05 лютого 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, українець, громадянин України, освіта професійно-технічна, пенсіонер, вдівець, утриманців не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 124 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.07.2025 року за №12025041230001561,-

,-

ВСТАНОВИВ:

Так, 12.07.2025, у вечірній час, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своїми знайомими ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його співмешканкою ОСОБА_7 , знаходилися за місцем свого проживання - на території домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_8 зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 , та їх спільним знайомим ОСОБА_9 вживали спиртні напої в приміщенні літньої кухні, а ОСОБА_4 відпочивав на ліжку встановленому в спільній кімнаті будинку за вказаною адресою.

Після вживання спиртного, приблизно о 18:00 годин 12.07.2025, ОСОБА_10 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи давню стійку неприязнь до ОСОБА_4 , що виникла внаслідок побутових причин, в ході їх спільного проживання в зазначеному будинку, вирішив заподіяти ОСОБА_4 тілесні ушкодження за вказаних мотивів.

Діючи з цією метою, ОСОБА_6 в приміщенні зазначеного будинку підшукав собі знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень - фрагмент металевої труби (прута) та утримуючи її в руках прослідував до спальної кімнати ОСОБА_4 .

Відразу ж після цього, ОСОБА_6 , утримуючи підшукану металеву трубу в правій руці, зайшов до спальної кімнати ОСОБА_4 , який сидів на ліжку встановленому в цій же спальній кімнаті будинку, де влаштував сварку та умисно завдав ОСОБА_4 , по одному удару фрагментом металевої труби в область голови, обличчя та шиї.

Намагаючись захиститись від подальшого побиття, ОСОБА_4 взяв у руки свою тростину для ходьби, що знаходилась поруч з ліжком, та утримуючи її в обох руках перед собою, намагався таким чином прикритись від ударів ОСОБА_6 .

Однак ОСОБА_6 , не зупиняючись на досягнутому, маючи перевагу у фізичній силі, лівою рукою вирвав з рук ОСОБА_4 його тростину для ходьби, та далі продовжив завдавати йому вже удари фрагментом металевої труби та тростиною для ходьби, завдавши при цьому: не менше одного удару в ділянку лівого променево-зап`ясткового суглоба, одного удару в ділянку передньої черевної стінки та не менше 12 ударів у ділянку лівого плечового суглоба, лівого плеча та лівого передпліччя, чим спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: синців голови, обличчя, шиї, лівого передпліччя, лівого променево-зап`ясткового суглоба, саден лівого плечового суглоба, передньої черевної стінки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1041 від 16.07.2025, за своїм характером відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминучі наслідки.

В свою чергу ОСОБА_4 , відчуваючи фізичний біль внаслідок застосованого до нього насильства, знаходячись у положенні сидячи на ліжку встановленому в приміщенні спальної кімнати житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , намагаючись припинити подальше своє побиття ОСОБА_6 , перебуваючи в стані необхідної оборони, але перевищивши її межі, не оцінивши небезпечність посягання, намагаючись захиститись від подальших протиправних дій ОСОБА_8 , що могли створити реальну небезпеку для його здоров`я, маючи при цьому можливість захистити свої інтереси без заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, оскільки захист явно не відповідав характеру нападу, взяв у праву руку розкладний ніж, який знаходився при ньому і використовувався у побуті, та приблизно о 18:10 годин 12.07.2025, умисно завдав потерпілому ОСОБА_6 , який стояв навпроти нього, завдаючи удари фрагментом металевої труби та тростиною для ходьби, два удари клинком вказаного розкладного ножа у верхню передню ділянку грудної клітини, не переслідуючи при цьому за мету заподіяти йому смерть.

Відразу ж після цього, ОСОБА_6 побачивши кров на своєму тілі та одязі, припинив побиття ОСОБА_4 , та кинувши на підлогу кімнати фрагмент металевої труби та тростину для ходьби, вибіг з будинку на вулицю. Цього ж вечора, 12.07.2025 потерпілого ОСОБА_6 бригадою швидкої медичної допомоги було госпіталізовано до КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР», де йому була надана належна медична допомога.

Таким чином, в результаті протиправних дій ОСОБА_4 учинених при перевищенні меж необхідної оборони, потерпілому ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: двох проникаючих колото-різаних ран грудної клітини праворуч та ліворуч з ушкодженням правої та лівої легень, садна живота. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №1150 від 23.07.2025, виявлені у потерпілого ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді двох проникаючих колото-різаних ран грудної клітини праворуч та ліворуч з ушкодженням правої та лівої легень, за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні за обставин зазначених в обвинувальному акті визнав у повному обсязі.

Надав показання, яким підтвердив обставини зазначені в обивнувальному акті, зокрема що дійсно в 12.07.2025 він пербував за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_6 та його співмешканкою ОСОБА_7 та їх знайомим.

Він відпочивав в своїй кімнаті на ліжку ввечері того дня, до його кімнати зайшов ОСОБА_6 та почав його бити фрагментом металевої труби по голові та шиї. Обвинувачений намагався захищатись своєю тростиною, яку виставив перед собою, але ОСОБА_6 вирвав її з його рук та почав його бити і фрагментом труби і тростиною.

Після чого обвинувачений взяв в руки розкладний ніж, який лежав біля нього та для того щоб захиститись, завдав ударів ОСОБА_11 в область грудей, після чого ОСОБА_6 злякався та вибіг на вулицю.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин; у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. Також впевнившись, що учасники судового процесу вірно розуміють положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним допит свідків в судовому засіданні, а також дослідження письмових доказів у повному обсязі та, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням протоколу огляду місця події від 12.07.2025, протоколом огляду місцевості від 12.07.2025, висновку судово-медичної екпертизи №1150 від 23.07.2025, висновку судово-медичної експертизи №1144 від 16.07.2025та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються процесуальних питань, щодо доказів, а інші докази не досліджувались за відсутності заперечень учасників судового провадження.

Окрім визнання своєї вини, у вчиненому кримінальному провапорушенні , вина обвинуваченого підтверджується наступними письмовими доказами.

Протоколом огляду місця події від 12.07.2025 з фототаблицею, відповідно до якого проведено огляд домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , під час якого зафіксовано вилучено тростину чорного кольору з металу, залишки речовини бурого кольору, металевий прут золотистого кольору.

Протоколом огляду місцевості від 12.07.2025 з фототаблицею, відповідно до якого було проведено огляд ділянки за адресою АДРЕСА_2 під час якого був вилучений предмет схожий на ніж та аркуш паперу з речовиною бурого кольору.

Висновком судово-медичної екпертизи №1150 від 23.07.2025 відповідно до якого на тілі ОСОБА_6 наявні 2 проникаючі колото-різані рани грудної клітини праворуч та ліворуч з ушкодженням правої та лівої легень, садно живота. В області грудної клітини ОСОБА_6 виявлено 2 ділянки прикладання гостро-ріжучого предмета та 1 ділянку прикладання тупого предмета. Виявлене садно відноситься до легких тілесних ушкоджень , проникаючі колото-різані поранення відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя.

Висновком судово-медичної експертизи №1144 від 24.07.2025 відповідно до якого у ОСОБА_4 наявні 17 ділянок прикладання фізичної сили: з яких по 1 ділянці в області голови, обличчя, шиї, лівого променево-зап`ясткового суглоба, передньої черевної стінки, 12 в лівий плечевий суглоб, ліве плече та ліве передпліччя, які могли виникнути від ударної дії металевого прута та тростини.

Зазначені докази не містять суперечностей, узгоджуються між собою та дозволяють об`єктивно встановити обставини кримінального провадження.

З огляду на вищенаведене суд доходить висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 винний у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і його дії необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинених у разі перевищення меж необхідної оборони.

Відповідно до статті 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, оскільки останній визнав свою вину, шкодує про вчинене.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обставин, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження не встановлено.

Відповідно до ч. 1ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. Так, з досудової доповіді, складеної відносно ОСОБА_4 вбачається, що ризики вчинення ним повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюються як середні та орган пробації дійшов попереднього висновку та вважає можливим виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Виправленням засудженого є такий вплив покарання на його свідомість, за допомогою якого усуваються ті його негативні риси, що призвели до вчинення кримінального правопорушення, і виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального.

Досягнення мети виправлення означає, що в результаті застосування до засудженого засобів кримінально-правового впливу в його особистості відбулися такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів. Воно досягається через усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним суспільно небезпечної дії. Водночас виправлення має спиратися на об`єктивні обставини, які здатні забезпечити ресоціалізацію засудженого.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, те що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вдівець, на утриманні неповнолітніх або малолітніх осіб не має, на обліку у лікарня психіатра і лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характиризується посередньо, обставину, що пом`якшує покарання – щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, висновок, що міститься в досудовій доповіді Металургійного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, згідно з яким орган пробації дійшов попереднього висновку та вважає можливим виправлення особи без ізоляції від суспільства,суд вважає доцільним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України.

В той же час, суд враховує, що ОСОБА_4 протягом усього кримінального провадження добросовісно виконував обов`язки обвинуваченого, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому.

Враховуючи викладені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого, а також конкретні обставини кримінального провадження, які в своїй єдності й сукупності знижують ступінь небезпечності особи для суспільства, суд вважає, що від відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно звільнити з випробуванням згідно ст. 75 КК України та з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду, саме звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з іспитовим строком відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 174, 349, 368, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 05.02.2026 року.

Заобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Після набрання вироком законної сили, речові докази, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за квитанціями 680/25 від 01.08.2025 та № 700/25 від 22.08.2025:

- зіскоби речовини бурого кольору, що схожі на кров; металеву арматуру (прут) золоти- стого кольору; металеву тростину чорного кольору, предмет схожий на ніж з руків`ям коричне- вого кольору, аркуш паперу з речовиною бурого кольору, схожої на кров, змиви з рук ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , копію медичної картки стаціонарного хворого №25П18262 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , складний ніж «M-ТАК», шорти та труси ОСОБА_6 – знищити.

Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя ОСОБА_12