Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №203/4733/24 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/4733/24

Провадження № 2-др/203/1/2026

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року суддя Центральний районний суд міста Дніпра Іваницька І.В.

розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Доманського Володимира Петровича про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №203/4733/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 про спонукання виконати мирову угоду

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Центрального районного суду міста Дніпра (головуючого судді Іваницької І.В.) перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 про спонукання виконати мирову угоду.

Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 02.06.2025 у справі №203/4733/24 у задоволенні позову відмовлено.

10.06.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Доманський Володимир Петрович звернувся до суду з заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн, орієнтовна сума яких була визначена при подачі відзиву на позовну заяву. До заяви додані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу (копії договору про надання правової допомоги №18/12-01 від 18.12.2024, додаткової угоди №1 від 18.12.2024, акту приймання – передачі від 18.12.2024, від 06.06.2025).

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 02.07.2025 прийнято зазначену заяву до розгляду, який призначений у судовому засіданні на 09.07.2025.

13.06.2025 від представника ОСОБА_2 – адвоката Донець Віталія Валерійовича до суду надійшли заперечення на клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в яких представник позивача просив у задоволенні клопотання відмовити.

Подані заперечення обґрунтовані недоведеністю понесення відповідачем витрат на правову допомогу та неспівмірністю їх розміру зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг.

07.07.2025 від представника ОСОБА_1 - адвоката Доманського Володимира Петровича до суду надійшло клопотання про розгляд заяви щодо ухвалення додаткового судового рішення без його та відповідача участі.

03.07.2025 представником ОСОБА_2 – адвокатом Донець Віталієм Валерійовичем до Дніпровського апеляційного суду було подано апеляційну скаргу на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 02.06.2025.

09.07.2025 супровідним листом справа №203/4733/24 на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04.07.2025 скерована до апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.12.2025 рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 02.06.2025 у справі №203/4733/24 залишено без змін.

15.12.2025 справа №203/4733/24 повернулася з апеляційної інстанції до Центрального районного суду міста Дніпра та у зв`язку з надходженням запиту Дніпровського апеляційного суду про термінове надіслання справи від 15.12.2025 супровідним листом від 22.12.2025 була знову надіслана до апеляційної інстанції.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.01.2026 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

13.01.2026 справа №203/4733/24 повернулася до Центрального районного суду міста Дніпра.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 270 ЦПК України, а також те, що позивачем реалізовано право на подачу заперечень на заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за можливе розглянути подану заяву без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст. ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси відповідача під час розгляду цивільної справи в суді представляв адвокат Доманський Володимир Петрович, який діяв на підставі договору про надання правової допомоги №18/12-01 від 18.12.2024 та виданого на підставі договору ордеру.

Згідно з умовами п. 3.2 договору про надання правової допомоги №18/12-01 від 18.12.2024 гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 18.12.2024 до договору про надання правової допомоги №18/12-01 від 18.12.2024 за надання правової допомоги по цивільній справі №203/4733/24 замовник сплачує адвокату послуги з правової допомоги (гонорар) у розмірі 30 000,00 грн (обсяг послуг: підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву, заяв по суті спору, клопотань та заяв процесуального характеру, ознайомлення з матеріалами справи). Приймання – передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання акту наданих послуг.

Згідно з актом приймання – передачі грошових коштів від 18.12.2024 замовник передав адвокату оплату гонорару (30 000,00 грн).

Відповідно до акту приймання – передачі від 06.06.2025 замовником підтверджено отримання послуг, перелік яких наведений у додатковій угоді №1 від 18.12.2024 до договору про надання правової допомоги №18/12-01 від 18.12.2024.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги з урахуванням додаткової угоди до нього (розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі), вчинені представником відповідача процесуальні дії (18.12.2024 – ознайомлення з матеріалами справи, 03.01.2025 – подання відзиву на позовну заяву, 23.01.2025 – подання клопотання про закриття провадження у справі, заперечень на відповідь на відзив), суд приходить до висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу є підтвердженими матеріалами справи.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

З огляду на зазначене, положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23 зазначено, що несплата гонорару на момент розгляду справи не є підставою для відмови у його компенсації, якщо з договору про надання правничої допомоги випливає зобов`язання клієнта здійснити оплату. Крім того, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Зазначений висновок Верховного Суду враховується судом, оскільки суд критично відноситься до акту приймання – передачі грошових коштів від 18.12.2024, яким, на думку представника відповідача, підтверджується передача гонорару в сумі 30 000,00 грн. Суд погоджується з доводами представника позивача, що належним доказом оплати клієнтом послуг адвоката є квитанція до прибуткового касового ордеру (у разі оплати готівкою) чи виписка з банківського рахунку (у разі безготівковою оплати). Разом з тим, суд враховує положення процесуального законодавства, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. З огляду на викладене, факт перерахування або не перерахування грошових коштів адвокату за послуги професійної правничої допомоги у справі не може бути визначальним при вирішенні судом питання їх розподілу за результатами розгляду справи між сторонами.

Суд, з урахуванням наведеного вище та з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складності справи та виконаними адвокатом Доманським В.П. послугами, часом, який об`єктивно міг бути витрачений на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, характером спору та значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 30 000,00 грн є завищеним. При цьому суд вважає, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, що буде відповідати критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді.

Такий висновок суду повністю узгоджується із правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 та від 11 січня 2023 року у справі № 479/475/21.

З огляду на викладене, керуючись принципом справедливості та верховенства права, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. Визначений розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 270 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Доманського Володимира Петровича про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №203/4733/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 про спонукання виконати мирову угоду – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн (сім тисяч грн).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Іваницька