Вирок від 04 лютого 2026 р. у справі №213/5202/25 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/5202/25

Номер провадження 1-кп/213/106/26

В И Р О К

Іменем України

05 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участі: прокурора – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62025050010023541 від 30.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя Запорізької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого який на утриманні малолітніх дітей не має, військовослужбовця ЗС України, солдата за контрактом, стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 08.06.2017 Заводським районним судом міста Запоріжжя за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 15.11.2018 по відбуттю строку покарання;

- 27.05.2020 Заводським районним судом міста Запоріжжя за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 11.03.2021 Шевченківським районним судом міста Запоріжжя за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.4 КК України шляхом часткового приєднання покарання по даному вироку і вироку Заводського районного суду міста Запоріжжя від 27.05.2020 року призначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільнений 22.09.2022 року на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.09.2022 року умовно-достроково, не відбутий строк на 11 місяців 21 день;

- 18.10.2023 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ст.15 ч.3 ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 11 місяців. На підставі ухвали Синельниківського міського районного суду Дніпропетровської області від 27.06.2024, згідно з ст. 81-1 КК України умовно достроково звільнений 05.07.2024 для проходження військової служби за контрактом під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану, не відбутий строк 4 роки 11 місяців 2 дні;

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , відповідно до Витягу з наказу №598 від 04.08.2024 командира військової частини НОМЕР_2 , будучи військовослужбовцем за контрактом, перебуваючи на посаді кулеметника 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості своєчасно прибути до цієї частини та виконувати обов`язки військової служби, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24 березня 1999 року, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 року та військової присяги, 27.12.2024 самовільно, без поважних причин та без дозволу командування, залишив місце проходження обстеження в м. Слов`янськ, Краматорського району, Донецької області, командуванню про причини самовільного залишення не повідомляв, хоча об`єктивно повинен був і мав можливість це зробити, став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній на службі до 04.02.2025, тобто до моменту його затримання працівниками поліції та працівниками ВСП, якими був повернутий в розташування стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 , чим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, за ознаками самовільного залишення військової частини, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім цього, ОСОБА_4 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №179 від 07.06.2025, солдата ОСОБА_4 - кулеметника 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 14.05.2025 №735-РС призначено на посаду стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості своєчасно прибути до цієї частини та виконувати обов`язки військової служби, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24 березня 1999 року, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 року та військової присяги, 08.08.2025 самовільно, без поважних причин та без дозволу командування, залишив пункт дислокації військової частини НОМЕР_1 , що розташований в АДРЕСА_3 , командуванню про причини самовільного залишення не повідомляв, хоча об`єктивно повинен був і мав можливість це зробити, став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній на службі до 02.09.2025, тобто до моменту його затримання у порядку ст. 208 КПК України на території Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області працівниками ВП №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні №62025170030017380 від 29.08.2025 за ознаками самовільного залишення військової частини, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Зазначені умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками самовільного залишення військової частини, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Позиція сторін кримінального провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що провину визнає повністю, однак вважає, що факти самовільного залишення військової частини були спричинені об`єктивними обставинами. Так, обвинувачений пояснив, що 27.12.2024, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , його повезли до лікарні, щоб зробити УЗД внутрішніх органів, однак усі послуги там були платні, а в обвинуваченого коштів не було. Він зателефонував ротному з приводу коштів, однак останній відмовив. Через це обвинувачений самовільно залишив військову частину. Дружина обвинуваченого дала йому гроші на проходження УЗД, його повернули до військової частини, він пройшов ВЛК, рішенням якої його визнано обмежено придатним. Не зважаючи на це, його все одно направили до нової бригади на посаду кулеметника. Він пояснив медикам у новій бригаді, що має проблеми зі здоров`ям, що йому потрібно отримувати програму для лікування гепатиту- ОСОБА_6 раз обвинувачений самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 через причину відсутності лікування. Після того як пішов у СЗЧ лікування не проходив, адже боявся, що допомогу не нададуть через його статус СЗЧ.

05.02.2026 у судовому засіданні прокурор просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України приєднати частково невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2023, остаточно призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою просив залишити до набрання вироком законної сили.

Захисник обвинуваченого зазначив, що ОСОБА_4 дійсно скоїв злочин, однак просить врахувати стан здоров`я, адже одна з причин вчинення злочинів це халатне ставлення керівництва до здоров`я солдата. Крім того, внаслідок поранення визнаний обмежено придатним.

Обвинувачений просив призначити мінімальне покарання.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що особисто з обвинуваченим не знайомий, однак знає, що останній проходив військову службу з ним у ВЧ, а потім пішов у СЗЧ. Свідок проходить службу у ВЧ приблизно п`ять місяців. Свідок знає обвинуваченого через те, що возив його з ВЧ до поліції, обставини по яким обвинувачений залишив військову частину йому не відомі.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що є військовослужбовцем – начальником групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень ВЧ НОМЕР_2 . Свідок підтвердив, що обвинувачений 28 грудня 2024 року самовільно залишив військову частину, а 04 лютого 2025 року був затриманий та доставлений до ВЧ. Про цей факт свідок знає з матеріалів службового розслідування, адже почав проходити службу у ВЧ НОМЕР_2 лише 01 квітня 2025 року. Вважає причиною самовільного залишення військової частини обвинуваченим його безвідповідальне ставлення до військової служби.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що будучи військовослужбовцем ВСП, був відряджений до ВЧ НОМЕР_1 з метою здійснення нагляду та контролю за військовослужбовцями частини. Події відбувались восени 2025 року. Обвинувачений з іншими військовослужбовцями були направлені до міста у особистих справах. Після міста на шикування ОСОБА_4 не з`явився. Свідок за даним фактом сформував довідку про СЗЧ, була сформована пошукова група, однак пошуки були безуспішні. На телефонні дзвінки обвинувачений не відповідав. Свідок вважає, що причиною самовільного залишення військової частини є небажання проходити військову служби. Обвинувачений про мотиви СЗЧ свідку не повідомляв, про стан здоров`я обвинуваченого свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що є начальником штабу батальйону ВЧ НОМЕР_1 , на момент вчинення обвинуваченим СЗЧ військова частина базувалась в АДРЕСА_3 . Одним з військовослужбовців було виявлено, що обвинувачений перебуває у нетверезому стані, з приводу чого останній був доставлений у супроводі представника ВСП та військового до наркологічного диспансеру, звідки обвинувачений втік, та на телефонні дзвінки не відповідав. Повторно до військової частини не звертався. Про стан здоров`я обвинуваченого свідку не відомо.

Окрім вказаних показань свідків, винуватість ОСОБА_4 підтверджується наступними письмовими доказами.

Так, ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 було постановлено звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умовно-достроково від відбування покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2023 у виді позбавлення волі на невідбуту частину 4 роки 11 місяців 2 дні для проходження військової служби за контрактом (а.к.п. 5).

05.07.2024 на виконання вимог ухвали між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_4 Сухопутних військ Збройних сил України полковником ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського складу (а.к.п. 14-16).

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №598 від 04.08.2024, солдата ОСОБА_4 призначено кулеметником третього стрілецького спеціалізованого відділення першого стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 з 04.08.2024 (а.к.п. 85).

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №1297 від 27.02.2025 було призначене службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини (місця служби) солдатом ОСОБА_4 27.12.2024 (а.к.п. 79).

Відповідно до Акта службового розслідування, затвердженого тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_12 від 20.03.2025, згідно з доповіддю про подію у військовій частині НОМЕР_2 від 27.12.2024 стало відомо, що 27.12.2024 о 12:00 годині кулеметник третього стрілецького спеціалізованого відділення першого стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 самовільно залишив місце проходження обстеження в АДРЕСА_4 . 04.02.2025 солдат ОСОБА_4 був затриманий працівниками поліції та працівниками ВСП та повернутий в розташування стрілецької спеціалізованої роти ШКВАЛ військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 після самовільного залишення підрозділу 27.12.2024 (а.к.п. 73-78).

Встановлені обставини відповідають матеріалам службового розслідування, зокрема, доповіді про подію у військовій частині НОМЕР_2 від 27.12.2024, доповіді про подію у військовій частині НОМЕР_2 від 04.02.2025 (а.к.п. 81, 83).

Згідно зі службовою характеристикою від 12.03.2025, що міститься в Акті службового розслідування, морально-психологічний стан ОСОБА_4 був незадовільний, був привід до самовільного залишення військової частини (а.к.п. 86).

Відповідно до медичної характеристики від 11.03.2025, що міститься в Акті службового розслідування, ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні при медичній роті з 12.02.2025 по 19.02.2025 з діагнозом: Вертеброгенна двобічна люмбоішалгія. Хронічний вірусний гепатит С. Хронічний цистит, загострення. Відповідно до Довідки ВЛК-№1382 від 11.03.2025 в/ч НОМЕР_5 був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (а.к.п. 87).

За цим фактом 27.06.2025 командиром військової частини НОМЕР_2 було повідомлено Начальника територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України (а.к.п. 69).

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, вказана заява 30.06.2025 була зареєстрована за № 62025050010023541 (а.к.п. 65).

Згідно з Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 179 від 07.06.2025, солдата ОСОБА_4 , який прибув із військової частини НОМЕР_2 , з 07.06.2025 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.к.п. 7).

Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 246 від 08.08.2026, солдата ОСОБА_4 з 08.08.2025 було вирішено вважати таким, що самовільно залишив військову частину (а.к.п. 9).

Згідно з Актом службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 15.08.2025, 08.08.2025 о 20:00 під час перевірки наявності особового складу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 у пункті постійної дислокації ( АДРЕСА_3 ), було виявлено відсутність стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 (а.к.п. 20-22).

Встановлені обставини відповідають матеріалам службового розслідування, зокрема, довідці-доповіді №03-19/8342 від 08.08.2025 про факт самовільного залишення військової частини (без зброї), копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2025 №1315 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_14 » (а.к.п. 8, 3).

За цим фактом 21.08.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 було повідомлено Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві та Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України (а.к.п. 2).

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, вказана заява 29.08.2025 була зареєстрована за № 62025170030017380 (а.к.п. 1).

Згідно з Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 02.09.2025 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.к.п. 43-46).

Стороною захисту суду докази не надавались.

ІІ. Висновки суду та мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_4 в інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 3 статті 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на прокурора (стаття 92 КПК України).

Аналізуючи викладені докази у сукупності, суд вважає доведеними факти самовільного залишення військової частини ОСОБА_4 27.12.2024 та 08.08.2025, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Щодо аргументу обвинуваченого про поважність причин для самовільного залишення військової частини.

Обставини, на які посилається обвинувачений, зокрема необхідність лікування, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, адже останній ні після першого факту залишення частини, ні після другого не проходив самостійно лікування та не повідомляв про причини залишення керівництво військових частин.

Також, суд бере до уваги обставини повернення обвинуваченого до військової частини, а саме те, що останній був повернутий примусово.

Крім того, суд звертає увагу, що поважність чи неповажність причин для самовільного залишення військової частини не є обов`язковим елементом складу злочину за ознаками самовільного залишення військової частини.

Оцінюючи викладені докази, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, несуперечливими, а викладені в них відомості такими, що правильно відображають фактичні обставини даної справи, у зв`язку із чим приходить до однозначного висновку про винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Підводячи підсумок викладеному, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у самовільному залишенні військової частини, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами, особу винного, який одружений, на утриманні малолітніх та/або неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця, раніше неодноразово судимого, а також стан здоров`я обвинуваченого, наявність хронічних хвороб (хронічний вірусний гепатит С, С-r в/д правої легені та ін.), який під наглядом лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, з 2022 неодноразово оглядався лікарем-наркологом (востаннє 17.11.2022), діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Вживання зі шкідливими наслідками, за місцем мешкання характеризується посередньо, здебільшого негативно, за місцем проходження служби характеризується негативно.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, є рецидив злочинів.

Враховуючи вищевикладене, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного ОСОБА_4 , відсутність обставин, що пом`якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання, суд вважає, що покарання йому повинно бути призначене у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Водночас, оскільки кримінальні правопорушення, за які ОСОБА_4 засуджується цим вироком, вчинені ним у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у зв`язку із проходженням ним військової служби, суд вважає за необхідне призначити покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2023.

Так, вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2023 ОСОБА_4 було засуджено за ст. 15 ч. 3 ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 11 місяців.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 було постановлено звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умовно-достроково від відбування покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2023 у виді позбавлення волі на невідбуту частину 4 роки 11 місяців 2 дні для проходження військової служби за контрактом.

Отже, ОСОБА_4 за цим вироком слід призначити остаточне покарання, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2023, у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць.

ІІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Щодо запобіжного заходу.

Суд враховує, що метою попереднього ув`язнення, відповідно до ч. 2 ст. ЗУ «Про попереднє ув`язнення», є зокрема, забезпечення виконання вироку. З огляду на це, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому слід залишити до набрання вироком законної сили.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2023 до покарання, призначеного цим вироком, остаточно призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 1 (один) місяць.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання – з 02.09.2025.

Матеріали кримінального провадження № 62025050010023541 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням при справі 213/5202/25, пр. № 1-кп/213/106/26.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копія вироку після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1