Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №380/20799/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/20799/25 пров. № А/857/47513/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової -Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,

за участі секретаря судового засідання Грищук В.Б.,

представник позивача: Кісіль Д.Л.,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/20799/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-ІНДАСТРІ» про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України,

суддя в 1-й інстанції – Кондратюк Ю.С.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення –28 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-ІНДАСТРІ» (далі – відповідач 1), ОСОБА_1 (далі – відповідач 2), в якій позивач просив:

- встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику ТОВ «АВТО-ІНДАСТРІ» – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року у справі №380/20799/25 позовну заяву Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-ІНДАСТРІ», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України залишено без розгляду.

З висновками суду не погодився позивач - Головне управління ДПС у Львівській області подав апеляційну скаргу. Апелянт вважає що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального права, неправильним застосуванням норм процесуального права, та таким що підлягає скасуванню.

Апелянт просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року у справі №380/20799/25 за позовом ГУ ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Індастрі», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ГУ ДПС у Львівській області повністю.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 по справі №380/20799/25 позов ГУ ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Індастрі», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України відкрито провадження.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2025р. по справі №380/20799/25 позов ГУ ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Індастрі», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України залишено без розгляду.

Судом першої інстанції з`ясовано та підтверджується матеріалами справи про те, що податкову вимогу від 26.08.2024 року № 0007953-1310-2040 направлено на адресу ТОВ «АВТО-ІНДАСТРІ» 06.09.2024, проте 10.09.2024 відповідне відправлення було повернуте відправнику з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з абз. 2 п. 42.5 Податкового кодексу України (далі – ПК України) у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Оскільки податкова вимога від 26.08.2024 № 0007953-1310-2040 вважається врученою товариству 10.09.2024, а тому граничний 240-денний строк, визначений частиною першою статті 289-2 КАС України для сплати податкового боргу, завершився 08.05.2025.

Саме ця дата є тим днем, з якого у контролюючого органу виникли правові підстави для реалізації владної компетенції та пред`явлення відповідних позовних вимог.

Водночас позовна заява надіслана до Львівського окружного адміністративного суду 17.10.2025, що вказує на недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказані висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та зазначає про наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Індастрі» (далі - Відповідач 1, ТзОВ «Авто-Індастрі») являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 01.09.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями). Як юридична особа ТзОВ «Авто-Індастрі» зареєстровано з 16.12.2019 року за №1480102000008324, що підтверджується витягом з ЄДР. Згідно відомостей з ЄДР, керівником ТзОВ «Авто-Індастрі» являється керівником Мислівченко Василь Анатолійович (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі Відповідач 2, Мислівченко Василь Анатолійович). Згідно з картки особового рахунку платника податків за Відповідачем 1 рахується податкова заборгованість в сумі 1 649 306,98 грн., яка складається з пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД .

Зазначена заборгованість утворилася в результаті несплати у встановлений ПК України строк грошового зобов`язання та підтверджується карткою особового рахунку, рішенням Львівського окружного адміністративного суду про стягнення податкового боргу з ТзОВ «Авто-Індастрі» від 19.06.2025 року у справі №380/3637/25.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 року по справі № 380/3637/25 задоволено позов ГУ ДПС у Львівській області до ТОВ «АВТО ІНДАСТРІ» про стягнення податкового боргу, що виник на підставі: 1. Пеня за порушення термiнiв розрахунків у сферi ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафних сакціях за порушення вимог валютного законодавства - 1 649 306,98 грн., що виникла на підставі Рiшення про застосування штрафних (фiнансових) санкцiй форми «С» № 00154950702 вiд 27.03.2024

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України ГУ ДПС у м. Львові винесено податкову вимогу від 26.08.2024 року № 0007953-1310-2040, яку надіслано платнику поштою рекомендованим листом. З моменту направлення/вручення податкової вимоги, борг ТзОВ «Авто-Індастрі» не погашався.

Згідно п. 20.1.35 прим.2 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу;

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

У відповідності з абз.1 п.87.13 ст. 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Частиною першою статті 289-2 КАС України встановлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для звернення контролюючого органу до суду з позовом про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України слугувало положення статті 289-2 КАС України та пункту 87.13 статті 87 ПК України, відповідно до якого таке право виникає у разі несплати платником податків протягом 240 календарних днів з дня вручення податкової вимоги, а сума податкового боргу перевищує 1 мільйон гривень.

Отже, сплив зазначеного 240-денного строку є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду, а не встановлює тривалість або безстроковість реалізації такого права.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень: саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід вважати об`єктивно визначені обставини, за наявності яких суб`єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб`єкта владних повноважень чи пов`язуватися з будь-якими суб`єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз`яснень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. При цьому, вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. А тому контролюючий орган чи інші суб`єкти владних повноважень не можуть самостійно «розтягувати» строки, визначені законом. Це прямо пов`язано з принципом, що суб`єкт владних повноважень «зв`язаний законом» і діє лише у межах строків, які встановив законодавець.

Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, законодавець передбачив об`єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб`єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує рівність інтересів суб`єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 120/2322/24 дійшов висновку, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду.

При цьому, правові підстави для звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникають через 240 днів від дня вручення платнику податків податкової вимоги, а відповідні повноваження повинні бути реалізовані контролюючим органом в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.

Податковий кодекс України, зокрема пункт 87.13 статті 87, не містить спеціальної норми, яка б установлювала інший строк звернення контролюючого органу до суду з позовом про застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України або виключала застосування частини другої статті 122 КАС України. Відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме загальний процесуальний строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України.

За своєю правовою природою тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи є забезпечувальним заходом, пов`язаним із втручанням у конституційне право особи на свободу пересування, гарантоване статтею 33 Конституції України та статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв`язку з цим застосування такого заходу можливе виключно за умови суворого дотримання процесуальних гарантій, установлених законом, зокрема щодо строків звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції акцентував на тому, що у справі письмові докази підтверджують обставину існування у Товариства податкового боргу на суму 1 649 306,98 грн (а.с.11-16). Податкова вимога №0007953-1310-2040 від 26 серпня 2024 року, яка була направлена платнику податків 06 вересня 2024 року, 10 вересня 2024 року повернута без вручення за закінченням терміну зберігання (а. с. 28).

Отже, граничний 240-денний строк, визначений пунктом 87.13 статті 87 ПК України та частиною першою статті 289-2 КАС України для сплати податкового боргу, завершився 08 травня 2025 року. З цієї дати у контролюючого органу виникли правові підстави для реалізації владної компетенції та пред`явлення відповідних позовних вимог, а відтак з цього моменту почав свій перебіг тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, тобто до 08 серпня 2025 року включно.

Натомість, контролюючий орган подав позов до суду лише 17 жовтня 2025 року, без дотримання встановленого законодавством строку, не навівши поважність причин його пропуску суду першої інстанції та проігнорувавши доводи Товариства на стадії апеляційного перегляду справи.

Апеляційний суд наголошує, що поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Доказів поважності пропуску строку звернення до суду з позовною заявою позивачем не надано та судом не встановлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 246, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/20799/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний

Повне судове рішення складено 05.02.26