Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №460/9740/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/9740/24 пров. № А/857/36766/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання : Чупіль Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 листопада 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Снітчук Р.М., час ухвалення рішення 10 год 45 хв у м. Костопіль, повний текст судового рішення складено 21 листопада 2024 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Ремінського Сергія Володимировича про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

27.08.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП ДПП) Ремінського С.В., в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 22.01.2025, а провадження по справі закрити.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 18.11.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, УПП подало апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідачем у даній справі виступає лише поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП Ремінський С.В., який не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, передбачені ч.1 ст.122 цього Кодексу. Також наголошує на тому, що судом першої інстанції не було надано можливості УПП ДПП прийняти у розгляді даної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП ДПП Ремінського С.В. відмовити повністю, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, оспорюваною постановою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

За змістом оспорюваної постанови, водій ОСОБА_1 17.08.2024 о 15 год 21 хв в населеному пункті, по вул. Незалежності в с. Дерно, керував транспортним засобом марки “Lanos”, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю руху 93 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год. Швидкість руху транспортного засобу вимірювалася лазерним приладом TruCam LII 20/20 ТС 008399, чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).

Вважаючи протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належних та допустимих доказів у підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не надано. Суд дійшов висновку, що сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та вини позивача у його вчиненні.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

За змістом п.5 ч.1 ст.213, ст.222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 цього Кодексу, розглядаються органами Національної поліції, від імені органів якої розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Системний аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме той орган, на який положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121 КУпАП, яким є ДПП.

Використання у зазначених вище нормах формулювань “від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення”, “розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.ст.222 - 24420 КУпАП” вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.04.2023 по справі №757/30991/18-а, від 17.09.2020 по справі №742/2298/17, від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а.

Відповідно до пунктів 1-4 Положення про ДПП, затверджений наказом Національної поліції України №73 від 06.11.2015 (у редакції наказу Національної поліції України №1114 від 31.10.2016), ДПП є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.

ДПП складається із структурних підрозділів апарату ДПП і територіальних (відокремлених) підрозділів ДПП (далі - підрозділи ДПП).

ДПП організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.

ДПП є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штамп.,

Викладене свідчить, що у спірному випадку органом Національної поліції є ДПП, від імені якого поліцейський 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП ДПП Ремінський С.В., уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Однак, ДПП як суб`єкт владних повноважень до участі у розгляді цієї адміністративної справи у якості відповідача судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом не здійснено.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача. У цій справі належним відповідачем є ДПП, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого була прийнята оспорювана постанова.

Частиною третьою статті 48 КАС України визначено, що коли позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Відповідно до ч.7 ст.48 КАС України, заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Відтак, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, як було підкреслено вище, позбавлений можливості виправити наведену помилку, а тому приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з підстав, що такі заявлені до неналежного відповідача.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.02.2019 по справі №336/2138/17, від 26.06.2019 по справі №303/3794/17, від 09.08.2019 по справі №821/2089/17, від 09.10.2019 по справі №456/2935/15-а, від 30.09.2019 по справі №819/940/18, від 31.10.2019 по справі №826/17241/16.

Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст.268, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 листопада 2024 року по справі №460/9740/24 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Ремінського Сергія Володимировича про скасування рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 05.02.26