Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №300/958/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 рокуСправа № 300/958/25 пров. № А/857/21337/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року (суддя Скільський І.І., м.Івано-Франківськ), -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – ГУПФ), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ від 28.08.2024 №092850025725 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 (далі – Рішення);

зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII) з 07.06.2024 – з наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до стажу роботи за Списком №2 періодів: з 19.10.1994 по 30.06.1998, з 16.07.1998 по 17.07.1998, з 29.07.1998 по 01.11.1998, з 01.12.1998 по 14.09.1999, з 16.10.1999 по 15.01.2003, з 16.01.2006 по 31.12.2008, з 27.06.2012 по 02.10.2012, та до страхового стажу у подвійному розмірі згідно статті 60 вказаного Закону періодів: з 19.10.1994 по 30.06.1998, з 16.07.1998 по 17.07.1998, з 29.07.1998 по 01.11.1998, з 01.12.1998 по 14.09.1999, з 16.10.1999 по 15.01.2003, з 16.01.2006 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 30.06.2024.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивач не досягла необхідного віку, тому підстав для призначення такої пенсії немає. Крім того зазначено про те, що спірні періоди роботи не зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 у зв`язку з відсутністю пільгової довідки, виданої за місцем роботи з посиланням на норми статті 60 Закону №1788-XII.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача, яка викладена в оскаржуваному Рішенні є протиправною.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що

21.08.2024 позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В зв`язку з впровадженням принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута ГУПФ за результатами розгляду якої прийнято Рішення (а.с.72-73).

Вказаним Рішенням відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з тих підстав, що відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах за наявності відповідного страхового стажу мають жінки після досягнення 55 років і при страховому стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Тобто право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивач набуде після досягнення 55 років. Відповідачем встановлено страховий стаж позивача - 30 років 06 місяців 12 днів, пільговий стаж за Списком №2 – 15 років 02 місяці 24 дні.

Водночас згідно розрахунку стажу, відповідачем не враховано до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи позивача до стажу роботи за Списком №2 періодів: з 19.10.1994 по 30.06.1998, з 16.07.1998 по 17.07.1998, з 29.07.1998 по 01.11.1998, з 01.12.1998 по 14.09.1999, з 16.10.1999 по 15.01.2003, з 16.01.2006 по 31.12.2008, з 27.06.2012 по 02.10.2012, та до страхового стажу у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону №1788-XII періодів: з 19.10.1994 по 30.06.1998, з 16.07.1998 по 17.07.1998, з 29.07.1998 по 01.11.1998, з 01.12.1998 по 14.09.1999, з 16.10.1999 по 15.01.2003, з 16.01.2006 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 30.06.2024.

Згідно з довідками за №300 від 02.07.2024, за №1369 від 26.06.2024, № 301 від 02.07.2024, № 392 від 21.08.2024 ОСОБА_1 з 19.10.1994 по 01.05.1999 працювала на посаді санітарки інфекційного відділу, з 01.05.1999 по 29.12.2006 працювала на посаді чергової молодшої медичної сестри інфекційного відділу, з 29.12.2006 по 01.01.2012 працювала на посаді молодшої медичної сестри інфекційного відділення, з 01.01.2012 по 30.06.2024 на посаді молодшої медичної сестри інфекційного відділення стаціонару, за якими передбачено пільги на пенсійне забезпечення за Списком №2 (а.с.44-46).

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон № 1058-IV.

Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені статтею 114 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, згідно пункту «б» частини першої статті 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас статтю 13 Закону №1788-XII визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі – Закон № 213-VIII).

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам».

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом № 213-VIII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом № 213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а» для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах «б»-«з» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а» - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б»-«з» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Як наслідок, суд доходить висновку, що відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу з підстав недосягнення необхідного віку, є необґрунтованою.

Щодо неврахування до стажу роботи за Списком №2 періодів: з 19.10.1994 по 30.06.1998, з 16.07.1998 по 17.07.1998, з 29.07.1998 по 01.11.1998, з 01.12.1998 по 14.09.1999, з 16.10.1999 по 15.01.2003, з 16.01.2006 по 31.12.2008, з 27.06.2012 по 02.10.2012, то необхідно зазначити наступне.

Згідно статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі – Порядок №637).

Згідно пункту 1 даного Порядку також зазначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби , навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В пункті 20 Порядку №637 зазначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці № 383 від 18.11.2005, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, чинні на період роботи особи.

До 31.12.1991 діяли Списки №1 та № 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, з 01.01.1992 по 10.03.1994 – Списки №1 та № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991, з 11.03.1994 по 15.01.2003 – Списки №1 та № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994, з 16.01.2003 по 23.06.2016 – Списки №1 та № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, після 24.06.2016 – Списки №1 та № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016.

Згідно з п. 1 розділу XXVI «Установи охорони здоров`я» Списку № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, визначено, що його дія поширюється на молодший медичний персонал, що працює в лепрозоріях, психіатричних та психоневрологічних установах (безпосередньо обслуговуючий психічних хворих), туберкульозних та інфекційних установах (безпосередньо обслуговуючий хворих), прозекторських та моргах. Відповідно до п. «а» розділу XXIV «Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення» Списку № 2, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 № 162, визначено, що його дія поширюється на робітників, які безпосередньо обслуговують хворих: у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах: молодший медичний персонал (2260000а); середній медичний персонал (2260000а).

Відповідно до пункту «а» розділу XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, визначено, що його дія поширюється на працівників, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах: молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині (24а); молодші спеціалісти з медичною освітою (24а).

Відповідно до розділу XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога», затвердженого Постановою КМУ від 24.06.2016 р. № 461, із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 479 від 04.07.2017, № 708 від 14.08.2019, визначено, що його дія поширюється на працівників, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах – молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими, сестригосподині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров`я.

Згідно із Національним класифікатором професій ДК 003:2010 (на зміну ДК 003:2005), затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, окремі професійні назви робіт у КП записано з використанням дужок. У дужках, відповідно до прийнятої структури КП, може визначатися, зокрема, споріднена (однотипна) професійна назва роботи, яка може застосовуватися окремо в межах даної класифікаційної групи, наприклад, в тому числі, молодша медична сестра (санітарка, санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.).

За кодом КП 5132 визначено професійна назва роботи – молодша медична сестра (санітарка, санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.).

Враховуючи вищезазначене, посада санітарки є посадою молодшої медичної сестри, яка відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

З матеріалів справи видно, що позивач у спірні періоди з 19.10.1994 по 30.06.1998, з 16.07.1998 по 17.07.1998, з 29.07.1998 по 01.11.1998, з 01.12.1998 по 14.09.1999, з 16.10.1999 по 15.01.2003, з 16.01.2006 по 31.12.2008, з 27.06.2012 по 02.10.2012 працювала на посадах: санітарки інфекційного відділу, чергової молодшої медичної сестри інфекційного відділу, молодшої медичної сестри інфекційного відділення, які відносяться до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2. Зазначені періоди роботи підтверджуються записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 , довідками за №300 від 02.07.2024, за №1369 від 26.06.2024.

Підсумовуючи зазначене, спірні періоди з 19.10.1994 по 30.06.1998, з 16.07.1998 по 17.07.1998, з 29.07.1998 по 01.11.1998, з 01.12.1998 по 14.09.1999, з 16.10.1999 по 15.01.2003, з 16.01.2006 по 31.12.2008, з 27.06.2012 по 02.10.2012 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2.

Крім того, відповідачем не враховано до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи позивача з 19.10.1994 по 30.06.1998, з 16.07.1998 по 17.07.1998, з 29.07.1998 по 01.11.1998, з 01.12.1998 по 14.09.1999, з 16.10.1999 по 15.01.2003, з 16.01.2006 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 30.06.2024 на посадах: санітарки інфекційного відділу, чергової молодшої медичної сестри інфекційного відділу, молодшої медичної сестри інфекційного відділення, з 01.01.2012 по 30.06.2024 на посаді молодшої медичної сестри інфекційного відділення стаціонару, у відповідності до вимог статті 60 Закону №1788-XII.

З цього приводу, слід зазначає таке.

Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Так, у спірні періоди з 19.10.1994 по 30.06.1998, з 16.07.1998 по 17.07.1998, з 29.07.1998 по 01.11.1998, з 01.12.1998 по 14.09.1999, з 16.10.1999 по 15.01.2003, з 16.01.2006 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 30.06.2024 позивач працювала інфекційному (дерматовенерологічний та інфекційний) відділах закладу охорони здоров`я.

За правилами статті 60 Закону №1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV вказані періоди роботи у підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.

Враховуючи вищенаведене, є протиправною відмова відповідача у зарахуванні періодів роботи позивача з 19.10.1994 по 30.06.1998, з 16.07.1998 по 17.07.1998, з 29.07.1998 по 01.11.1998, з 01.12.1998 по 14.09.1999, з 16.10.1999 по 15.01.2003, з 16.01.2006 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 30.06.2024 в подвійному розмірі.

Відтак, зважаючи на те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 50 років, її страховий стаж становив понад 30 років, в тому числі стаж за Списком № 2 – понад 15 років (за необхідних 10 років), тому вона набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Отже, відмова відповідача, яка викладена в оскаржуваному Рішенні є протиправною.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич