Вирок від 04 лютого 2026 р. у справі №759/30343/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/30343/25

пр. № 1-кп/759/764/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025100080003511 від 05.12.2025 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Якимівка Оратівського району Вінницької області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працює, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 2 ст. 345 КК України,

сторони та інші учасники: прокурор ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

05.12.2025, близько 00 год 30 хв, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 75Р, умисно заподіяв легкі тілесні ушкодження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який являється працівником правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням останнім своїх службових обов`язків.

Так, 04.12.2025 поліцейський УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_5 спільно з поліцейським УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_6 , в складі екіпажу «Рубін-801» здійснювали патрулювання території Святошинського району м. Києва.

Цього ж дня, близько 23 год 56 хв, екіпаж «Рубін-801» в складі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , від оперативного чергового, отримав повідомлення про ДТП за адресою: м. Київ, вул. 25 Садова, неподалік буд. № 6. Після чого останні, на службовому автомобілі, прибули за вказаною адресою, де виявили ОСОБА_3 та його брата ОСОБА_7 , які будучи в стані алкогольного сп`яніння з місця події намагались піти. Наздогнавши останніх, поблизу буд. № 75Р по вул. Стеценка в м. Києві, ОСОБА_5 висунув їм вимогу зупинитись для складання адміністративних матеріалів, на що ОСОБА_3 будучи обуреними діями поліцейського, відчуваючи до нього раптово виниклу особисту неприязнь, вирішив умисно спричинити йому тілесні ушкодження.

Безпосередньо реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 05.12.2025, близько 00 год 30 хв, перебуваючи неподалік буд. № 75Р по вул. Стеценка в м. Києві, розуміючи, що ОСОБА_5 являється працівником правоохоронного органу, який виконує свої службові обов`язки, а також усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, тобто діючи умисно, кулаком правої руки наніс йому один удар в область шиї, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді синця на лівій боковій поверхні шиї в середній третині, що згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № б від 17.01.1995, за ступенем тяжкості відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження, так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров`я).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив, що відомості, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Показав, що 05.12.2025, близько 00 год 30 хв, на вул. Садовій у м. Києві став учасником ДТП, на місце пригоди прибули працівники патрульної поліції, які вимагали від нього не покидати місце події до закінчення оформлення адмінматеріалів, однак, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, він не виконував їхні вимоги, а намагався піти з місця події у бік будинку №75Р по вул. Стеценка, та в цей час щоб подолати опір наніс працівнику поліції один удар рукою в область шиї. На даний час до свого вчинку ставить критично, розкаюється у вчиненому, жалкує про те, що сталося, попросив вибачення у потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_5 скористався правом не давати свідчення щодо обставин правопорушення, водночас підтвердив факт вибачення обвинуваченого, вважав можливим виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства.

Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 його винуватість у вчиненні інкримінованих правопорушень доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним, при цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз`яснено, що вони у такому випадку позбавляються права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню за кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини за кримінальними правопорушеннями, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, за згодою учасників кримінального провадження, у зв`язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, характеризуючі дані про його особу, сімейний стан, вік обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, яких відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відтак відсутні відомості в його осудності. Обвинувачений має постійне місце проживання, одружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, яке виразилося в наданні правдивих показань, жалю про вчинене, готовності понести заслужене покарання, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального проступку, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність двох обставин, що пом`якшують покарання, однієї обставини, що обтяжує покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі.

Щодо ОСОБА_3 суд також вбачає підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням та визначення іспитового строку в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України. При цьому суд враховує щире каяття обвинуваченого, його молодий вік, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність міцних соціальних зв`язків, вчинення кримінального правопорушення вперше, його участь у відсічі збройної агресії рф, за що має ряд позитивних відзнак.

Саме таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, на думку суду, буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 час його попереднього ув`язнення з 05.12.2025 по 06.12.2025 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1