Рішення від 04 червня 2025 р. у справі №757/39720/24-а — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39720/24-а

пр. 2-а-78/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 14.08.2024 року № 272, винесену Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 17.07.2024 року останній подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 про взяття на військовий облік. 04.08.2024 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол № 272 від 14.08.2024 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП). У вказаному протоколі зазначено, що 17.07.2024 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік, під час чого було виявлено, що позивач прибув на нове місце проживання 20.04.2013 року (підтверджується відміткою в паспорті), проте протягом 7-ми днів не став на військовий облік до РТЦ СП за місцем мешкання. 14.08.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 272 від 14.08.2024 року та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян що складає - 17 000,00 грн. Так, позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, не містить підпису ОСОБА_1 . Дата і час вчинення правопорушення, зі змісту оскаржуваної постанови, відповідачем не встановлена, проте, відповідно до ст. 38 КУпАП, оскільки позивач змінив місце проживання ще у 2013 році, строки притягнення до адміністративної відповідальності вже пропущені. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, оскільки норма ч. 3 ст. 210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 року, а закон, який погіршує становище, не має зворотної дії у часі. Окрім того, про зміну місця проживання позивача уповноважені особи ІНФОРМАЦІЯ_2 могли дізнатись з загальнодоступних реєстрів, жодних повісток позивача щодо необхідності прибуття для взяття на облік не надходило. Відтак, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення та постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 року, справу було розподілено та 09.09.2024 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

02.10.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.11.2024 року.

12.11.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без фіксації технічними засобами.

12.11.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без фіксації технічними засобами, в якій останній просив відкласти судове засідання та надати можливість для ознайомлення з матеріалами справи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2024 року у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, згідно ч. 4 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 10.12.2024 року.

27.11.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивач в порушення ч. 3 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ 20.04.2013 року прибув на нове місце проживання, проте, протягом 7 днів на військовий облік не став. Разом з тим, звертає увагу, що згідно ст. 38 КУпАП, при триваючому правопорушенні адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, а саме, 17.07.2024 року. Окрім того, копія постанови № 272 від 14.08.2024 року була вручена ОСОБА_1 , що підтверджується його власноручним підписом на постанові.

10.12.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача.

10.12.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Круглик К.Д. надійшла заява про розгляд справи без фіксації технічними засобами, в якій остання просила відкласти судове засідання для ознайомлення з відзивом та подання заперечень.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2024 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, згідно ч. 4 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 20.01.2025 року.

20.01.2025 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, та судове засідання призначено на 03.03.2025 року.

03.03.2025 року справу знято зі складу, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Києві, та судове засідання призначено на 14.04.2025 року.

04.03.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Круглик К.Д. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.

14.04.2025 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, та судове засідання призначено на 02.06.2025 року.

28.04.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Круглик К.Д. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, в якій остання позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

02.06.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва засобами поштового зв`язку від представника позивача - адвоката Круглик К.Д. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, в якій остання позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

В судове засідання 02.06.2025 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явилися, представник позивача та представник відповідача просили розглянути справу за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 17.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про взяття його на військовий облік військовозобов`язаних у зв`язку з постановкою на військовий облік (а.с. 109).

Згідно ч. 1 ст. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 постанови КМУ «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_3 розглянуто заяву ОСОБА_1 та складено протокол № 272 від 14.08.2024 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, в якому вказано, що 17.07.2024 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік, під час чого було виявлено, що позивач прибув на нове місце проживання 20.04.2013 року (підтверджується відміткою в паспорті), проте, протягом 7-ми днів не став на військовий облік до РТЦ СП за місцем мешкання. У протоколі також вказано, що положення ст. 63 Конституції України ОСОБА_1 доведені та зрозумілі, клопотання та заяви відсутні, другий примірник ОСОБА_1 отримав, про що свідчить власноручний підпис останнього на протоколі (а.с. 106).

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 від 14.08.2024 року за № 272, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., за те, що останній не став на військовий облік протягом семи днів після прибуття до нового місця проживання. У постанові також вказано, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, визнав повністю, про що надав відповідні пояснення. Копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 отримав, про що свідчить власноручний підпис останнього на зворотній стороні постанови (а.с. 110).

Так, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів.

19.05.2024 року набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210-1 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, згідно Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан.

Отже, з 24.02.2022 року діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Щодо порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно ч.ч. 1, 3, 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 37 Закону України України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній станом на час зміни позивачем місця реєстрації), передбачала обов`язок військовозобов`язаних та призовників після прибуття на нове місце проживання у семиденний строк стати на військовий облік. Частиною 5 статті визначено, що зняттю з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни, які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України на постійне або тимчасове проживання на строк більше трьох місяців (відрядження, навчання, відпустка, лікування тощо).

Отже, після зміни місця проживання у 2013 році ОСОБА_1 зобовязаний був у семиденний строк стати на військовий облік.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції чинній станом на день винесення оспорюваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та дату розгляду справи у суді) визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 цього Закону (у редакції чинній станом на день винесення оспорюваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та дату розгляду справи у суді), призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Так, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У пункті 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженому Постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 №1487, закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервісті особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Аналізуючи викладене, ОСОБА_1 зобов`язаний був відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» і в редакції чинній на момент зміни місця проживання, і в редакції чинній на момент винесення постанови, перебувати на військовому обліку, а після зміни місця проживання знятись з військового обліку за старим місцем реєстрації та в семиденний строк стати на військовий облік за новим.

Так, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 17.07.2024 року, долученої відповідачем до відзиву, позивач просить 17.07.2024 року взяти його на військовий облік військовозобов`язаних у зв`язку з постановкою на військовий облік.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 станом на момент звернення перебував на військовому обліку, у позовній заяві про вказаній факт не зазначено та доказів до позовної заяви, зокрема, копії військового квитка не долучено

На підтвердження своїх доводів позивачем до позовної заяви долучено лише копії паспорту, ідентифікаційного коду, які не є доказами, які спростовують обставини, зазначені в оспорюваній постанові.

Окрім того, доказів, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості раніше звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на облік, позивачем не надано.

Щодо доводів позивача, що адміністративне правопорушення було вчнене у 2013 році та строки притягнення до адміністративної відповідальності вже закінчились, слід зазначити, що згідно із ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 03.05.2018 року по справі № 487/2854/17, КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально. Триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми.

Таким чином, 20.04.2013 року у позивача виник обов`язок у семиденний строк після прибуття до нового місця проживання стати на військовий облік, тобто до набуття чинності Законом №3696-ІХ, яким ст. 210-1 КУпАП було доповнено частиною 3, відповідальність за яку інкриміновано позивачу. Однак порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію було виявлене в особливий період, що знайшло своє відображення в протоколі від 17.07.2024, відтак, вказане правопорушення є триваючим.

Також, відповідно до примітки ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Однак, примітка до статті 210-1 КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов`язувало саме позивача вчинити певні дії, і стати на військовий облік за новим місцем проживання, та повідомити про зміну персональних даних у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити, чи повідомив військовозобов`язаний про зміну своїх персональних даних, але обов`язок такого повідомлення покладається на військовозобов`язаного, яким є позивач.

Отже, аналізуючи викладене суд вбаачає у діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

На виконання вказаних вимог Офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол № 272 від 14.08.2024 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 16 год. 30 хв. 14.08.2024 року. Другий примірник протоколу ОСОБА_1 отримав, про що свідчить власноручний підпис останнього.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 від 14.08.2024 року за № 272, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.. Копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 отримав, про що свідчить власноручний підпис останнього на зворотній стороні постанови.

Дослідивши зміст оскаржуваної постанови, судом встановлено, що вона відповідає вимогам ст. ст. 280, 283 КУпАП, та містить обгрунтування щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, при цьому в постанові в повній мірі описано обставини, встановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова винесена уповноваженою посадовою особою, у порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення.

За таких обставин, правові підстави для скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 від 14.08.2024 року за № 272 та задоволення позовної заяви відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то витрати зі сплати судового збору належить віднести на рахунок позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 19 Конституції України, п.п. 25, 49, 50, 52 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, ст. ст. 4, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 9, 23, 210-1, 235, 245, 247, 251, 268, 277, 283, 284, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 1, 2, 5-11, 19, 72-77, 79, 90, 132, 139, 159, 165, 241-246, 262, 268 п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Постанову Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 272 за справою про адміністративне правопорушення від 14.08.2024 року залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Апеляційні скарги на судове рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 02.06.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко