Рішення від 12 травня 2025 р. у справі №757/2758/25-а — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2758/25-а

пр. 2-а-17/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення № 1/25 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) від 02.01.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 за підписом підполковника ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача помилково перераховані кошти у розмірі 17 000,00 грн.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 02.01.2025 року він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення даних у зв`язку з отриманням III групи інвалідності з дитинства. В процесі прийому його було повідомлено, що 26.11.2024 року йому була направлена повістка № 1440328 (відправлення Укрпошти 0610211334676) про виклик 06.12.2024 року до ТЦК за адресою: АДРЕСА_1 , проте, він у вказаний час не з`явився. Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 02.01.2025 року № 1/25 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Проте, ОСОБА_1 з листопада знаходився в місті Одеса, де відбулось загострення хронічної хвороби, 27.11.2024 року звернувся до лікаря і отримав направлення на стаціонарне лікування, жодних повісток на адресу його реєстрації не надходило. Більш того, згідно відповіді Генерального директора АТ «Укрпошта» Ігоря Смілянського № 1.06.002.003.001.-775-25 від 09.01.2025 року, за результатами проведеної перевірки, листоношею відділення поштового зв`язку м. Київ, поштовий індекс 01104, не було здійснено оповіщення згідно встановленого порядку (адресат не був оповіщений належним чином), відправлення було повернуто 07.12.2024 року з позначкою «Відсутність адресата за вказаною адресою» та 16.12.2024 року отримано представником відправника. За таких обставин, позивач не був належним чином повідомлений про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 06.12.2024 року. Відтак, позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було дотримано процедури притягнення його до адміністративної відповідальності. Окрім того, знаходячись під моральним тиском, позивач оплатив штраф у розмірі 17 000,00 грн., накладений постановою від 02.01.2025 року № 1/25, та за результатом розгляду справи просить постанову скасувати, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 помилково перераховані кошти в розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2025 року, справу було розподілено та 28.01.2025 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.02.2025 року.

27.02.2025 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці, та судове засідання призначено на 31.03.2025 року.

27.02.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка була передана головуючому судді 03.03.2025 року, в якій останній просив, окрім зазначеного раніше, також відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн.

31.03.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 Шияна М.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи для подачі відзиву.

31.03.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Анненкової О.Ю. надійшла заява про розгляд справи без фіксації технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.03.2025 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача, згідно ч. 4 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 13.05.2025 року.

13.05.2025 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 Шияна М.В. повторно надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із необхідністю ознайомитись з матеріалами справи для подачі відзиву.

13.05.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Анненкової О.Ю. надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій остання позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки останній мав можливість ознайомитись з матеріалами справи та подати відзив.

В судове засідання 13.05.2025 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явилися, представник позивача просила розглянути справу за її відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 02.01.2025 року № 1/25, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., за те, що останній не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце зазначене в повістці (а. с. 18-19).

Як визначено у ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

При вирішенні адміністративного позову щодо оскарження дії суб`єкта владних повноважень суд, відповідно до положень ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

У частині 3 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі - Порядок) визначено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно п. 30 Порядку, повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 34 Порядку, повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого / задекларованого місця проживання. Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення».

Як зазначено у постанові, 26.11.2024 року ОСОБА_1 була направлена повістка № 1440328 (відправлення Укрпошти 0610211334676), за якою він повинен був з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , о 9 годині 00 хвилин 06.12.2024 року. Зазначене відправлення було повернуто відправникові 07.12.2024 року з відповідною довідкою Укрпошти Ф.20 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 2 п. 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».

Після набрання чинності змінами до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов`язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою».

Разом з тим, згідно відповіді Генерального директора АТ «Укрпошта» Ігоря Смілянського № 1.06.002.003.001.-775-25 від 09.01.2025 року, оскільки на поштовому відправленні був відсутній номер телефона адресата, оповіщення у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв?язку не здійснювалося, оповіщення повинно було бути здійснено шляхом вкладення поштового відправлення.тдо абонентської поштової скриньки адресата бланка повідомлення про надходження. За результатами проведеної перевірки, листоношею відділення поштового зв?язку м. Київ, поштовий індекс 01104, не було здійснено оповіщення згідно встановленого порядку (адресат не був оповіщений належним чином), відправлення було повернуто 07.12.2024 року з позначкою «Відсутність адресата за вказаною адресою» та 16.12.2024 року отримано представником відправника (а.с. 22).

Отже, не зважаючи на те, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд не може вважати це підтвердження належного повідомлення позивача про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений час.

Окрім того, згідно абзаців 19-21 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, »поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Так, згідно Епікриз-виписки з історії хвороби № 4999/1148, ОСОБА_1 було госпіталізовано 02.12.2024 року (а.с. 11-12).

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 245 КУпАП визначено що, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як визначено у ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, ч. 1 ст. 268 КУпАП України визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Так, 02.01.2025 року Офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_5 складено протокол про те, що ОСОБА_1 повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 06.12.2014 року, проте, у вказаний день не з`явився. Також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 год. 00 хв. 02.01.2025 року (а.с. 16-17).

Разом з тим, ч. 1 ст. 249 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та, а також статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Згідно ч.ч. 1, 2, ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Так, в той же день, що й складено протокол, Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 02.01.2025 року № 1/25, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Так, відповідач правом на подання відзиву не скористався, належних доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, суду не надав, відтак, відсутні докази, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що постанова ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 02.01.2025 року № 1/25 винесена з порушенням вимог чинного законодавства є необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки з наведених обставин неможливо встановити вчинення позивачем складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Разом з тим, згідно платіжної інструкції № 0.0.4106370748.1 від 02.01.2025 року, позивачем було сплачено штраф у розмірі 17 000,00 грн. В подальшому 09.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про повернення помилково перерахованих коштів.

Згідно відповіді Керівника управління супроводу масових платежів ГО АТ КБ «Приватбанк» від 09.01.2025 року, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Головного управління Казначейської служби України у м. Києві з проханням про повернення помилково перерахованих сум (а.с. 23).

Відповідно до п. 3 Порядку повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані в заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я головного управління Казначейства, або поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку, вказані у заяві платника (його довіреної особи). Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п`ятий пункту 5 розділу І Порядку № 787).

Оскільки юридична підстава платежу, сплаченого за адміністративний штраф в розмірі 17 000,00 грн., перестала існувати, а саме, скасовано постанову від 02.01.2025 року № 1/25, то сплачений позивачем штраф на підставі скасованої постанови в розмірі 17 000,00 грн. підлягає поверненню позивачу, оскільки метою сплати штрафу було уникнення в майбутньому примусового стягнення в подвійному розмірі та накладення додаткових санкцій, а не як визнання вини.

Відтак, позов в частині скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення № 1/25 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 02.01.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 за підписом підполковника ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн. та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача помилково перерахованих коштів у розмірі 17 000,00 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.

Зокрема, в зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій (п. 49).

Страждання і приниження це емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Варто зазначити, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Як визначено у ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У справі відсутні будь які докази, якими б позивач обґрунтовував факт наявності будь-яких втрат немайнового характеру, зумовлених моральними чи фізичними стражданнями або іншими негативними проявами, що свідчили б про наявність моральної шкоди, внаслідок неналежного розгляду його заяв Центром, а відтак в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

При цьому судом установлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідача.

За таких обставин, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Як визначено у ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується квитанцією про оплату № 0.0.4122085048.1 від 10.01.2025 року (а.с. 24).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань підлягає судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 19 Конституції України, п.п. 25, 49, 50, 52 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, ст. ст. 4, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 9, 23, 210-1, 235, 245, 247, 251, 268, 277, 283, 284, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 1, 2, 5-11, 19, 72-77, 79, 90, 132, 139, 159, 165, 241-246, 262, 268 п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Постанову Тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 02.01.2025 року № 1/25 за справою про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі одна тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., - скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 помилково перераховані кошти у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Апеляційні скарги на судове рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13.05.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко